Ефект Пуркинє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Модель ефекта Пуркинє — квітка герані, як її видно при нормальному яскравому світлі, у сутінках та вночі

Ефéкт Пу́ркинє, зсув Пу́ркинє — явище зміни колірного сприйняття людським оком при зниженні освітленості об'єктів. Червоні кольори в сутінках здаються темнішими, ніж удень, а в нічний час — практично чорними, тоді як сині об'єкти у сутінках та вночі виглядають світлішими, ніж удень.

Ефект виявлено в січні 1819 року[1][2]. Названо на честь чеського вченого Яна Евангелісти Пуркинє.

Пояснення ефекту[ред. | ред. код]

Спектральні залежності відносної чутливості людського ока для денного (червона лінія) та нічного (синя лінія) зору

Ефект пояснюється різницею в спектральній чутливості світлових рецепторів людського ока — паличок та колбочок.

При денному освітленні зорові сприйняття визначаються виключно колбочками, а вночі — паличками.

Колбочки досить чутливі до світла червоної ділянки спектру, а палички практично не реагують на червоне світло. У той же час, палички чутливіші до синього.

Вдень червоні кольори виглядають яскравішими, ніж уночі (бо вони краще сприймаються колбочками, які забезпечують денний зір). Сині кольори, навпаки, — уночі виглядають яскравішими, ніж удень (бо краще сприймаються паличками, які забезпечують нічний зір). У сутінках сприйняття проміжне.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Nicholas J. Wade; Josef Brožek (2001). Purkinje's Vision. Lawrence Erlbaum Associates. с. 13. ISBN 978-0-8058-3642-4. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 5 грудня 2019.
  2. As quoted in: Grace Maxwell Fernald (1909). The Effect of Achromatic Conditions on the Color Phenomena of Peripheral Vision. Psychological Monograph Supplements. Baltimore : The Review Publishing Company. X (3): 9.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Frisby JP (1980). Seeing: Illusion, Brain and Mind. Oxford University Press : Oxford.
  • Purkinje JE (1825). Neue Beiträge zur Kenntniss des Sehens in Subjectiver Hinsicht. Reimer : Berlin. pp. 109–110.