Ефіопія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ефіопія

Прапор
Розташування Ефіопії
Столиця Аддис-Абеба
8°58′ пн. ш. 39°00′ сх. д. / 8.967° пн. ш. 39.000° сх. д. / 8.967; 39.000
Офіційні мови Амхарська
Державний устрій
 - Президент Мулату Тешоме
 - Прем'єр-міністр Гайле Мар'ям Десалень
Незалежність Х ст. до Р.Х. 
Площа
 - Загалом 1 127 127 км²
Населення
 - оцінка 2009 р. 85 237 338 чол. (14)
 - Густота 70 осіб/км²
ВВП (ПКС) 2008 р., оцінка
 - Повний $70,95 мільярдів (76)
 - На душу населення $252 (173)
Валюта Ефіопський бир (ETB)
Часовий пояс
Коди ISO 3166 ET, ETH
Домен інтернету .et
Телефонний код +251

Ефіо́пія (амх. የኢትዮጵያ, Ітіопія; раніше в укр. правописі Етіопія[1], Федерати́вна Демократи́чна Респу́бліка Ефіо́пія (амх. የኢትዮጵያ ፌዴራላዊ ዲሞክራሲያዊ ሪፐብሊክ) — держава на сході Африки. Площа країни становить 1 133 882 км² (26 місце у світі). Населення: 85 млн осіб (14 місце у світі). Столиця: місто Аддис-Абеба. Межує на північному сході з Джибуті, на півночі і північному сході з Ерітреєю, на сході і південному сході із Сомалі, на півдні з Кенією, на заході з Південним Суданом і на північному заході із Суданом. Офіційна мова — амхарська. Наступниця Ефіопської імперії, Дергу та Народно-Демократичної Республіки Ефіопія. З 1991 року перебуває в перманентному конфлікті із Еритреєю.

Походження назви[ред.ред. код]

Українське слово «Ефіопія» походить від давньогрецького «Айтіопія» / «Ефіопія» (Αἰθιοπία), іменника утвореного від прикметника «Айтіопс» / «Ефіопс» (Αἰθίοψ) — «смагльолиций»[2]. Назва «Ефіопія» двічі зустрічається в «Іліаді» та тричі в «Одісеї».[3]. Геродот виживав цю назву для позначення земель на південь від Єгипту — сучасної Ефіопії та Судану[4]. Пліній Старший вважав, що «Ефіопія» походить від імені Ефіопа, сина бога-коваля Гефеста[5].

У деяких аксумських написах IV століття вже вживається термін «Ефіопія».

Середньовічна латинська назва Ефіопії — «Абіссинія» (Abyssinia). Вона походить від арабського слова «Хабеш» (Habesh), що у свою чергу бере початок від ефіосемітського «Хабашат» (геез: Ḥabaśāt, ḤBŚT) — назви не-аксумських підданих аксумского короля. Як синонім назви країни (у вигляді перекладу цього терміну на мову геез) вперше було вжито в одному з надписів аксумського царя Езани (IV століття)[6]. Араби позначали словом «Хабеш» Ефіопську імперію (сучасні Ефіопія та Еритрея), її семітське населення, еліту країни. З арабської ця назва перейшла у інші мови, зокрема у османську (Хабеш), іврит (Хабаш), а у європейських мовах трансформувалася в «Абіссінію». Після 1945 року термін «Абіссінія» став виходити з ужитку на Заході, проте форма «Хабеш» досі використовується в турецькій (Habeşistan, Хабешістан) і арабській мовах (араб. إثيوبيا‎, Al-Ḥabashah, Аль-Хабашах).

В українській мові також традиційно вживався варіант «Етіопія» за старим Харківським правописом 1929 року[7].

Географія[ред.ред. код]

Абіссинське нагір'я
Докладніше: Географія Ефіопії

Держава знаходиться в Східній Африці, територія країни простягається з півночі на південь на 1290 км, а із заходу на схід — на 1670 км. На півночі межує з Еритреєю (спільний кордон — 912 км); на північному сході — з Джибуті (337 км); на сході — з Сомалі (1627 км); на півдні — з Кенією (820 км); на південному заході — з Південним Суданом (883 км); на заході — з Суданом (769 км). Виходу до моря країна не має (до відділення Еритреї у 1991 (де-факто), (1993 де-юре) році, Ефіопія мала вихід до Червоного моря Індійського океану).

Судан Судан Еритрея Еритрея Джибуті Джибуті

Gray compass rose.svg Сомалі Сомалі
Південний Судан Південний Судан Кенія Кенія

Геологія[ред.ред. код]

Докладніше: Геологія Ефіопії

Рельєф[ред.ред. код]

Рельєф Ефіопії

Ефіопія — найбільш високогірна країна Африканського материка. Високе плато з центральними горами розділяється рифтовою долиною, на сході рівнина. Територія Ефіопії розташована у східній частині Східно-Африканського плоскогір'я. Більшу частину країни займає Ефіопське нагір'я (найвища точка країни — вулкан Рас-Дашен, 4623 м). Глибокий ґрабен на південному сході від нагір'я відділяє від нього Ефіопсько-Сомалійське плато (висота до 1500 м). На північному сході країни розташована западина Афар (з озером Ассале, що на 116 м нижче за рівень моря) з невеликими вулканами по краях.

Західна частина Ефіопського нагір'я має пологіший рельєф і опускається до суданського кордону невеликими сходами. Рівнини також займають значну частину території Ефіопії. Найбільша знаходиться на сході країни. Місцями вона переходить в плато заввишки більше 1000 м. Це одна з найбільш посушливих частин Ефіопії. Також невеликі рівнини, затиснуті між гірськими хребтами, розташовані на півночі і заході країни.

Клімат[ред.ред. код]

Ефіопії переважає субекваторіальний тип клімату. Відмінності в температурах протягом року не перевищують 6 градусів, а добова амплітуда температур досягає 15 градусів. У гористих районах Ефіопії, які займають велику частину території країни, клімат залежить від висоти місцевості. Найвищі температури відзначаються в період з березня по травень. У ці місяці на висотах від 1500 до 2500 м в денні години повітря прогрівається до +25 .. + 30 градусів, а в нічні охолоджується до +12 .. + 17 градусів. На висотах понад 2500 м в період з березня по травень денні температури не піднімаються вище +25 градусів, а нічні температури не перевищують +10 градусів. На Ефіопське нагір'я найнижчі середньодобові температури відзначаються в липні-вересні, в цей час на висотах 1500—2500 м денні температури повітря коливаються від +20 до +25 градусів, а нічні — від +10 до +15 градусів. На висотах понад 2500 м у липні-вересні денні температури повітря не перевищують +20 градусів, а нічні становлять близько 6..8 градусів тепла. Варто зауважити, що нічні температури, які фіксуються в цей період, на відміну від денних температур, не є найнижчими в році. Найнижчі нічні температури відзначаються в період з листопада по лютий. У цей час по ночах на висотах від 1500 до 2500 м відзначається близько +6 .. + 11 градусів, а на висотах понад 2500 м нерідко температура повітря опускається нижче 0 градусів

Клімат на північному сході тропічний, на інший території субекваторіальний. Той факт, що більша частина країни розташована на Ефіопському нагір'ї, пояснює більш м'який і вологий клімат Ефіопії. Температура тут цілий рік +25 °C…+30 °C і випадає достатня кількість опадів.

Повну протилежність представляють східні регіони Ефіопії — тут жаркий і сухий пустельний клімат.

Взагалі, для Ефіопії не характерні перепади температур протягом року. Єдиною відмінністю є нічні і денні температури: тут різниця становить близько 15 градусів.

Водні ресурси[ред.ред. код]

Велика частина річок заходу Ефіопії відноситься до басейну Нілу. Найбільша серед них — Аббай, або Блакитний Ніл. Тут же розташоване найбільше озеро Ефіопії — Тана.

На сході річки менш повноводні, що пов'язано з більш посушливим кліматом. Найбільша річка — Джуба. Для Ефіопії характерна наявність невеликих озер у Великій рифтової зоні.

Ґрунти й рослинність[ред.ред. код]

На південному заході, у вологому і теплому кліматі, розташований найбільший масив вологих екваторіальних лісів Ефіопії з величезною різноманітністю тваринного і рослинного світу. На півдні і південному сході країни поширені савани.

У XVIII столітті близько половини території країни займали ліси. Зі збільшенням чисельності населення і розвитком господарської діяльності площа лісів значно скоротилася. Зі зменшенням площі лісів, зменшувалися і популяції тварин.

Микола Вавилов, що здійснив у грудні 1926 — квітні 1927 років подорож в Абіссінію та Еритрею, на підставі вивчення безліч зібраних зразків культурних видів місцевої флори виділив Ефіопію в окремий Абіссінський центр походження культурних рослин. У своїй книзі «П'ять континентів» Вавилов зазначає, що з цього центру походять теф (лат. Eragrostis tef), нуг (ґвізотія) (лат. Guizotia abyssinica), енсета (лат. Ensete superbum). Ним відзначена також виключна своєрідність деяких видів пшениць Ефіопії, наприклад, пшениця з фіолетовими зернами, тверда пшениця безоста, своєрідність абіссінського ячменю, витривалого та стійкого до багатьох захворювань, типових для видів Європи.

Тваринний світ[ред.ред. код]

Сьогодні в Ефіопії ще можна зустріти слонів, гепардів або левів. Також збереглися популяції лисиць, крокодилів, жирафів, бегемотів і мавп.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Ефіопії

Доісторичні часи[ред.ред. код]

Ефіопське нагір'я було місцем проживання людей з найдавніших часів, про що свідчать останки австралопітеків в долині річки Омо і стоянки олдувайської культури на півдні Ефіопії.

Ефіопське нагір'я — ймовірний центр формування ефіопеоїдного антропологічного типу, кушитських мов і одного з найдревніших центрів землеробства.

Стародавня історія[ред.ред. код]

У VI — V століттях до н. е. на плато Тигре оселилися вихідці з різних областей Південної Аравії, в тому числі з Сабейського царства. Вони принесли з собою писемність, семітську мову, техніку кам'яного будівництва методом сухої кладки та інші досягнення цивілізації. Змішавшись із місцевим населенням, вони утворили давньо-ефіопський етнос.

У V столітті до н. е. на плато Тигре утворилося самостійне царство, що розпалося в IV столітті до н. е.

У перших століттях н. е. на півночі сучасної Ефіопії виникло ранньофеодальне царство Аксум. Його головний порт Адуліс став найважливішим торговим центром на шляху з Єгипту до Індії, а також до берегів Східної Африки.

У період розквіту Аксумського царства, в IV-VI століттях, його гегемонія поширювалася на Нубію, Південну Аравію, а також великі області східного Судану, Ефіопського нагір'я і північну частину Африканського Рогу.

З IV століття в Аксумському царстві починає поширюватися християнство монофізитського напрямку.

Піднесення в VII столітті Арабського халіфату призвело до занепаду в VIII-IX століттях Аксумського царства.

Середні віки[ред.ред. код]

Замок Фісілідів

З IX століття на північних околицях Ефіопського нагір'я починає поширюватися іслам. Мусульманські князівства, що виникли там, монополізували зовнішню торгівлю.

У першій половині XI століття Аксумське царство розпалося. На території нинішньої Ефіопії виникло безліч князівств — мусульманських, християнських, іудаїстських, язичницьких.

У XII столітті християнські князівства об'єдналися під владою Ласти. Це царство встановило зв'язки з Єгиптом і Єменом, почався підйом економіки і культури. У 1268 (або 1270) до влади прийшла Соломонова династія, що претендувала на походження від біблійного царя Стародавнього Ізраїлю Соломона. Її засновником був Йїкуно-Амлак (1268—1285). Імператор Амде-Цийон (1314—1344) підпорядкував собі християнські, іудаїстські, язичницькі і мусульманські князівства Ефіопського нагір'я і створив велику державу.

Імператор Йїсхак (1414—1429) обклав даниною не тільки мусульманські держави, але і язичницькі царства на півдні Ефіопського нагір'я. Імператор Зера-Яикоб (1434—1468) все своє правління вів боротьбу за зміцнення центральної влади, він змістив всіх васальних князів і замість них поставив імператорськими намісниками своїх дочок і синів, а потім замінив їх своїми чиновниками. В 1445 році Зера-Яикоб розгромив султанат Йїфат, ще кілька мусульманських князівств, і встановив гегемонію в цій частині Північно-Східної Африки. Були укріплені зв'язки з Єгиптом, Єменом, налагоджені контакти із Західною Європою.

На початку XVI століття східний сусід і старий супротивник, султанат Адал, почав проти Ефіопської імперії запеклу війну. Імам Ахмед ібн Ібрагім (Ахмед Лівша) проголосив джихад і між 1529—1540 роками завоював майже всю територію Ефіопської імперії. Імператор Гелаудеуос (1540—1559) зумів вигнати мусульман з допомогою португальців. У 1557 році турки захопили Массауа та інші порти на узбережжі Червоного моря. У той же період починається наступ на ослаблену Ефіопію негритянських племен оромо.

У цей же період в Ефіопії з'явилися єзуїти, їх проникнення разом з бажанням імператорів створити абсолютну монархію за європейським зразком призвело до кількох війн на релігійному ґрунті, особливо коли імператор Суснийос (1607—1632) прийняв католицизм. Ці війни припинилися з приходом імператора Фасіледеса (1632—1667), який вигнав з Ефіопії єзуїтів і припинив відносини з португальцями.

Імператор Іясу I Великий (1682—1706) знову підкорив бунтівних васальних князів, спробував провести реформу управління, для розвитку торгівлі упорядкував систему митниць і мит.

Проте з кінця XVIII століття в Ефіопії знову посилилася феодальна роздробленість. Кожен великий і навіть середній феодал мав свою армію. Феодали брали податки з селян, що жили общинним устроєм. Ремісники вважалися нижчою кастою, а купці (в основному араби, турки, вірмени) були пов'язані з вищими феодальними верствами відносинами клієнтели. У середні верстви входили військові поселенці, парафіяльне духовенство, заможні городяни. У знаті були раби-слуги, в громадах кочівників також було поширене рабство.

XIX століття[ред.ред. код]

Імператор Теодрос ІІ.

У середині XIX століття дрібний феодал Каса з Куари почав боротьбу за об'єднання Ефіопії в централізовану державу. Спираючись на дрібнопомісних феодалів, він завдав в 1853 році поразки правителю центральних областей — расу Алі, потім після запеклих боїв розбив правителя області Тигре раса Уибе. У 1855 році Каса проголосив себе імператором під ім'ям Теодрос II.

Теодрос повів рішучу боротьбу з феодальним сепаратизмом. Була створена регулярна армія, реорганізована податкова система, заборонена работоргівля, у церкви була відібрана частина земель, володіння що залишилися були обкладені податком. Було скорочено кількість внутрішніх митниць, почалося будівництво військово-стратегічних доріг, в Ефіопію запрошувалися європейські фахівці.

Однак введення податків на духовенство призвело до конфлікту з церквою, яка підняла феодалів на боротьбу проти імператора. До 1867 року влада Теодроса поширювалася лише на незначну частину країни. У цьому ж році виник конфлікт з Великобританією, спровокований арештом в Ефіопії кількох підданих британської корони. У жовтні 1867 року в Ефіопії висадився корпус британських військ (чисельністю понад 30 тис. чол., включаючи допоміжний персонал з числа індійців). Армія імператора Теодроса налічувала до того часу не більше 15 тис. чол.

Єдиний бій між ефіопами і англійцями у відкритому полі відбувся 10 квітня 1868: 2 тис. британців перемогли 5 тис. ефіопів завдяки перевазі в дисципліні і озброєнні. Після цього Теодрос спробував укласти мир, звільнивши заарештованих та відіслав у подарунок англійцям безліч худоби. Проте британці відкинули мир і почали штурм фортеці Мекдела, де перебував імператор. Не бажаючи здаватися в полон, Теодрос наклав на себе руки. Британці взяли Мекделу, знищили всю ефіопську артилерію, забрали як трофей імператорську корону і в червні 1868 року покинули територію Ефіопії.

Після загибелі Теодроса II почалася війна за престол. Спочатку імператором став Текле-Гійоргіс II (1868—1871), але потім він був переможений Йоханнис IV (1872—1889). У 1875 в Ефіопію вторглися війська Єгипту. У листопаді 1875 ефіопам вдалося в битві біля Гундети розбити основні угруповання єгипетських військ. Проте в грудні 1875 Єгипет висадив в Массауа новий експедиційний корпус. У березні 1876 ефіопам вдалося розгромити його в битві при Гурі. Мир між Ефіопією і Єгиптом був укладений в червні 1884, і Ефіопія отримала право користування портом Массауа.

У 1885 імператор Йоханнис IV сам почав війну проти махдістского Судану. У 1885—1886 роках ефіопські війська перемагали суданців, але в цей час почалася окупація північних районів Ефіопії Італією. Бойові дії між ефіопами та італійцями йшли з перемінним успіхом.

У 1888 імператор Йоханнис запропонував мир Судану. Однак халіф Судану Абдаллах висунув неприйнятну умову — прийняття Йоханнисом ісламу. На початку 1889 Йоханнис особисто повів 150-тисячну армію на Судан, і в березні 1889 був смертельно поранений у битві на кордоні.

Новий імператор Менелік II (1889—1913) придушив сепаратизм у Годжамі і Тигре, відтворив єдину ефіопську державу. У 1889 між Італією та Ефіопією був укладений Уччіальський договір, за яким Менелік визнав перехід до італійців прибережних районів.

У 1890 Італія об'єднала всі свої володіння на Червоному морі в колонію Еритрея і оголосила, що за договором 1889 Ефіопія визнала протекторат Італії над собою. Це змусило Ефіопію до відновлення з 1894 року військових дій між Ефіопією й Італією.

В кінці 1894 італійські війська зайняли міста Адді-Угрі, Адді-Грат і Адуа. До жовтня 1895 року італійці окупували всю область Тигре. Імператор Менелік відправив проти італійців 112 000 армію, сформовану з загонів правителів областей Ефіопії. 7 грудня 1895 в битві при Амба-Алаге ефіопські війська під командуванням раса Меконнина (батька майбутнього імператора Ефіопії Хайле Селассіє) завдали великої поразки італійським військам. Імператор Менелік запропонував Італії мир. Італійці відмовилися і війна відновилася. 1 березня 1896 відбулася битва при Адуа, в якій італійці були повністю розгромлені.

В 1893-99 Менелік II встановив сучасні кордони Ефіопії завоювавши ряд областей на південь і південний захід від Аддис-Абеби — Уоламо, Сидамо, Кафа, Гіміре та ін. Таким чином Ефіопські корпуси та армії практично зупинили просування Британської колоніальної імперії в Африці. Практично Ефіопія витримала шалений колоніальний тиск Великобританії, що закінчилося вибором іншого об'єкта для Британського нападу на Півдні Африки і початку Другої Англо-бурської війни. Менелік II видав указ, що обмежив і скасував рабство, дозволяв обертати на рабів тільки військовополонених і на строк не більше 7 років. При Менеліку будувалися дороги, з'явилися телеграф і телефон, розвивалася торгівля. У правління Менеліка в Ефіопії відкрилася перша лікарня (російський військовий госпіталь для допомоги пораненим при Адуа), і з'явилася перша газета. У 1897 Менелік II встановив дипломатичні відносини з Російською імперією.

Перша половина XX століття[ред.ред. код]

У 1913 Менелік II помер. Імператором став його 17-річний онук Лідж Іясу V. Ефіопія формально не брала участь у Першій світовій війні, проте імператор Іясу вів курс на зближення з Німеччиною, сподіваючись спертися на неї в боротьбі проти англійців, французів і італійців.

У вересні 1916 імператор Іясу був повалений. Імператрицею була оголошена 40-річна дочка Менеліка Заудіту (тітка поваленого імператора), а регентом, тобто фактичним правителем, 24-річний Тефері Меконнин. До цього він, один з молодших синів раса Меконнина, з 16-річного віку був губернатором області Сидамо, потім області Харера. Після перевороту 1916 Тефері Меконнин отримав титул рас (приблизно відповідає князю).

Імператор Хайле Селассіє I.

Після смерті в листопаді 1930 року імператриці Заудіту рас Тефері був коронований як імператор Хайле Селассіє (1930—1974).

У 1931 він оприлюднив першу ефіопську конституцію. Встановлювалася абсолютна влада імператора при дорадчому парламенті з палатою депутатів і сенатом. Планувалося повністю скасувати рабство протягом 15-20 років.

В 1934-35 відбулися збройні зіткнення на кордоні з італійськими володіннями. В жовтні 1935 війська фашистської Італії вторглися в Ефіопію. Кілька місяців ефіопські війська чинили запеклий опір, іноді досягаючи окремих успіхів. Однак 31 березня 1936 основні сили ефіопської армії були розбиті при Май-Чоу. 5 травня 1936 італійські війська під командуванням маршала Бадольо увійшли до столиці Аддис-Абебу, а 1 червня 1936 Італія включила Ефіопію до складу колонії Італійська Східна Африка разом з Еритреєю і Сомалі.

Італійська окупація країни продовжувалася до весни 1941 року, коли британська армія за підтримки допоміжних сил, набраних в африканських колоніях, звільнила Ефіопію і зайняла інші італійські володіння на Африканському розі.

Друга половина XX століття[ред.ред. код]

Після війни імператор Хайле Селассіє продовжував самодержавне правління. У 1951 під тиском міжнародної громадськості було скасовано рабство. Багато привілеїв традиційної знаті зберігалися, друк перебував під жорстким контролем монарха, політичні партії були заборонені.

У 1953 році Ефіопія уклала договір про дружбу і економічне співробітництво з США. Протягом наступних 20 років США надали Ефіопії фінансові субсидії в розмірі майже півмільярда доларів, позики, а також безкоштовно надали озброєння на суму 140 млн дол

В 1962 році Ефіопія анексувала Еритрею. Це породило рух опору на анексованих територіях.

На початок 1970-х режим став абсолютно одіозним: імператор піддавався критиці з усіх сторін політичного простору. Каталізатором подальших подій стала масова загибель людей від голоду в 1972—1974.

У 1974 заходи з оздоровлення економіки вилилися в різке підвищення цін і спричинили масові демонстрації протесту. Ситуацією скористалася група офіцерів-марксистів, що виникла влітку того ж року, під назвою «Дерг». Пішов процес демонтажу монархії, відомий як «повзучий переворот». До середини осені «Дерг» підпорядкував собі всі адміністративні ресурси і проголосив курс на побудову соціалізму. Позбавлений влади імператор Хайле Селассіє I помер 27 серпня 1975, нібито через нездоров'я [2]. У 1974 був створений військовий уряд, який очолив генерал Тефері Бенті. В 1976—1977 «Дерг» зміцнював свої позиції шляхом «червоного терору», як проти роялістів і сепаратистів, так і проти «лівих». Без суду та слідства знищувалися тисячі опонентів режиму. У 1977 генерал Тефері Бенті був убитий, його місце зайняв полковник Менгисту Хайле Маріам, який продовжив «червоний терор».

В 1977—1978 на південному сході країни, в Огадені, сепаратистський рух етнічних сомалійців інтенсивно підтримала сомалійська армія, намагаючись відірвати і анексувати Огаден. Відтак, Ефіопія для збереження своєї території була змушена вести військові дії проти Сомалі. В цій, так званій, Огаденській війні, допомогу проти Сомалі надали Ефіопії Куба, СРСР і Південний Ємен.

Крім того, тривала розпочата ще 60-х роках війна Еритреї за незалежність.

У 1985 була сильна посуха, гуманітарна допомога Заходу була блокована заколотниками; громадянські безладдя продовжувалися. В умовах важкої економічної кризи противники режиму активізували військові дії. Був створений Революційно-демократичний фронт ефіопських народів (РДФЕН), і до 1991 року урядові війська утримували лише Аддис-Абебу і її околиці. В 1975—1991 всебічну допомогу режиму Менгісту надавали СРСР і країни Східної Європи, тож, коли у 1991 у СРСР почалася криза, Менгисту був скинутий, тоді ж був підписаний договір про припинення громадянської війни, і Мелес Зенаві був обраний президентом до вільних виборів у 1993.

Право Еритреї на незалежність було визнано в 1991 і отримано в 1993. Проте потім настав період охолодження відносин з політиками, які прийшли до влади в новій державі. У 1998—2000 роках в прикордонній зоні вибухнув Ефіопсько-Еритрейський конфлікт, що закінчився з незначною перевагою Ефіопії. Питання про кордон між країнами досі залишається невирішеним.

У 1997, 2000 і 2006 роках Ефіопія також брала активну участь у долі Сомалі. В останньому випадку ефіопська армія розбила формування місцевих ісламістів і привела до влади в Могадішо лояльний до Ефіопії перехідний уряд на чолі з Абдулою Юсуф Ахмедом.

Політична система[ред.ред. код]

Ефіопія, згідно конституції 22 серпня 1995 року, за формою правління є парламентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — федеративна республіка.

Парламент[ред.ред. код]

Докладніше: Парламент Ефіопії

Політичні партії[ред.ред. код]

Найбільші політичні партії країни:

Судова влада[ред.ред. код]

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Українсько-ефіопські відносини[ред.ред. код]

Уряд Ефіопії офіційно визнав незалежність України 2 січня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 1 квітня 1993 року[8][9]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Ефіопії, що відає справами щодо України, знаходиться в Москві (Росія)[8]. Справами України в Ефіопії відає українське посольство в Ефіопії.

Державна символіка[ред.ред. код]

Державний прапор

Державний герб

Державний гімн

Адміністративно-територіальній поділ[ред.ред. код]

Мапа регіонів Ефіопії

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 9 регіонів і 2 міста (Аддис-Абеба та Дире-Дауа) з тотожним статусом, які, в свою чергу, поділяються на зони, які поділяються на вореди (округи). Округи поділяються на кебели — найменші адміністративно-територіальні одиниці. Поділ організований за етнічним принципом.

  1. Аддис-Абеба (амх. አዲስ አበባ)
  2. Афар (амх. አፋር)
  3. Амхара (амх. አማራ)
  4. Бенішангул-Гумуз (амх. ቤንሻንጉል-ጉምዝ)
  5. Дире-Дауа (амх. ድሬዳዋ)
  6. Гамбела (амх. ጋምቤላ)
  7. Харарі (амх. ሐረሪ)
  8. Оромія (амх. ኦሮሚያ ክልል )
  9. Сомалі (амх. የሶማሌ ክልል)
  10. Народів і народностей півдня (амх. ደቡብ ብሔሮች ብሔረሰቦችና ሕዝቦች ክልል)
  11. Тиграй (амх. ትግራይ ክልል)

До 1996 року Ефіопія була поділена на 13 провінцій, багато з яких утворилися історично.

Збройні сили[ред.ред. код]

Чисельність збройних сил у 2000 році складала 352 тис. військовослужбовців[8]. Загальні витрати на армію склали 460 млн доларів США[8].

Економіка[ред.ред. код]

Докладніше: Економіка Ефіопії

Ефіопія — відстала аграрна держава. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 71,6 млрд доларів США (68 місце у світі); що у перерахунку на одну особу становить 1 тис. доларів (176 місце у світі)[8]. За даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation за 2001 рік, темп падіння ВВП становив 1 %. Промисловість разом із будівництвом становить 12,9 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 46,7 %; сфера обслуговування — 40,4 % (станом на 2006 рік)[8]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: 8 % — промисловість і будівництво; 80 % — аграрне, лісове і рибне господарства; 12 % — сфера обслуговування (станом на 2006 рік)[8].

Надходження до державного бюджету Ефіопії за 2006 рік склали 2,7 млрд доларів США, а витрати — 3,4 млрд; дефіцит становив 21 %[8].

Провідну роль в економіці Ефіопії відіграє споживче сільське господарство, в якому на початку 1990-х років створювалося понад 50 % ВВП. В цей же період у ВВП росла частка торгівлі і послуг. З 1989—1990 по 1994—1995 фінансові роки щорічне зростання частки сфери послуг в ВВП становило 2,4 %. У 1993—1994 фінансовому році на сферу послуг припадало 22 % ВВП. У період 1960—1974 зростання виробництва не перевищувало 4 % річних. Революційні потрясіння знизили цей показник в 1974—1979 до 1,4 %. На початку 1990-х років намітилися ознаки оздоровлення економіки. З 1989—1990 по 1994—1995 фінансові роки середні темпи зростання ВВП становили 1,9 %. У 1996—1997 фінансовому році ВВП зріс на 7 %. Основним чинником поліпшення економічного становища стали іноземні позики і фінансова допомога.

Валюта[ред.ред. код]

Докладніше: Валюта Ефіопії

Національною валютою країни слугує бир. У 2006 році за 1 долар США (USD) давали 8,7 бира.

Промисловість[ред.ред. код]

Обробна промисловість в Ефіопії розвинена слабко, і в 1993—1994 фінансовому році частка її продукції в ВВП становила всього 7 %. Головні галузі промисловості: харчова (цукор, борошно, макарони, печиво, пиво, м'ясні консерви і томати), шкіряна (взуття), текстильна, гірнича і деревна. Загалом функціонують підприємства з переробки сільськогосподарської продукції і легкої промисловості.

Ремісники виготовляють одяг, вироби з дерева, килими і ювелірні вироби. Підприємства обробної промисловості зосереджені поблизу міських центрів — Аддис-Абеби, Харера і Дауа. З 1989—1990 по 1994—1995 фінансові роки середньорічні темпи зростання промислового виробництва становили 1,6 %. Розвиток промисловості стримується через недостачу енергогенеруючих потужностей.

Гірнича промисловість[ред.ред. код]

Енергетика[ред.ред. код]

Країна володіє великим гідроенергетичним потенціалом, який оцінюється приблизно в 60 млрд кВт/год.

За 2004 рік було вироблено 2,3 млрд кВт/год електроенергії (експортовано 0 млн кВт/год); загальний обсяг спожитої — 2,1 млрд кВт/год (імпортовано 0 млн кВт/год)[8].

У 2004 році споживання нафти склало 29 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб[8].

Агровиробництво[ред.ред. код]

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 12,5 % площі держави[8]. Головні сільськогосподарські культури: кава, зернові, бавовник, цукрова тростина, арахіс, цитрусові, різноманітні овочі.

Транспорт[ред.ред. код]

Докладніше: Транспорт Ефіопії

Транспорт г.ч. автомобільний, морський, частково — залізничний. Морські порти — Асеб, Массауа. Літаки ефіопської державної авіакомпанії літають у всі штати країни, а також зв'язують Аддис-Абебу з країнами Європи, Азії і Африки.

Туризм[ред.ред. код]

Докладніше: Туризм Ефіопії

У 1998 році Ефіопію відвідало 1,1 млн іноземних туристів, що дало прибуток у 46 млн доларів США[8].

Зовнішня торгівля[ред.ред. код]

Основні торговельні партнери Ефіопії: Китай, США, Саудівська Аравія, Німеччина, Японія.

Держава експортує: каву, шкіри. Основні покупці: Німеччина (15,5 %); Китай (10,5 %); Японія (8,5 %). У 2006 році вартість експорту склала 1,1 млрд доларів США[8].

Держава імпортує: промислові вироби, продукти харчування, паливо, мастильні матеріали. Основні імпортери: Саудівська Аравія (14,7 %); Китай (12,6 %); США (12 %). У 2006 році вартість імпорту склала 4,1 млрд доларів США[8].

Населення[ред.ред. код]

Докладніше: Населення Ефіопії

Населення держави у 2009 році становило 85 млн осіб (14 місце у світі). У 1939 році населення країни становило 5,5 млн осіб, у 1950 — 17,7 млн осіб, у 1980 році — 31,1 млн осіб. Густота населення: 58,1 осіб/км² (104 місце у світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 38 ‰; смертність 15 ‰; природний приріст 23,1 ‰[8].

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

  • діти віком до 14 років — 43,7 % (16,4 млн чоловіків, 16,3 млн жінок);
  • дорослі (15-64 років) — 53,6 % (20 млн чоловіків, 20,1 млн жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 2,7 % (0,9 млн чоловіків, 1,1 млн жінок).

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Ефіопії

Рівень урбанізованості в 2000 році склав 11,5 %[8]. Головні міста держави: Аддис-Абеба (2,9 млн осіб), Дире-Дауа (280 тис. осіб), Назрет (210 тис. осіб).

Етнічний склад[ред.ред. код]

Головні етноси з понад 100 народностей і етнічних груп, що складають ефіопську націю:

Мови[ред.ред. код]

Докладніше: Мови Ефіопії

Державна мова: амхарська. Широко поширені сомалійська, арабська, англійська. 70 мов і діалектів афразійської і кушітської мовної груп.

Релігії[ред.ред. код]

Докладніше: Релігія в Ефіопії

Головні релігії держави: православ'я — 42,5 % населення, протестантизм — 10,2 %, іслам — 30,1 %, анімізм — 12,2 %.

Ефіопія була хрещена дуже рано, у II столітті від н. е. І в Ефіопії з того часу діє Ефіопська Церква, яку самі ефіопи називають православною. Але католики і православні називають її дипломатично — дохалкидонською Церквою, бо вона не прийняла догматів IV Вселенського — Халкідонського собору.

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 49 років: для чоловіків — 47,9 року, для жінок — 50,2 року[8]. Смертність немовлят до 1 року становила 93,6 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 місце на 3,9 тис. жителів; лікарями — 1 лікар на 36,5 тис. жителів (станом на 1995 рік)[8]. Витрати на охорону здоров'я в 1990 році склали 3,8 % від ВВП країни[8].

У 1993 році 18 % населення було забезпечено питною водою[8].

Зараженість ВІЛ: 2,1 % (1 млн заражених, оцінка на 2007 рік).

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Ефіопії

Рівень письменності в 2003 році становив 42,7 %: 50,3 % серед чоловіків, 35,1 % серед жінок[8].

Інтернет[ред.ред. код]

Докладніше: Інтернет Ефіопії

У 2006 році всесвітньою мережею Інтернет у Ефіопії користувались 120 тис. осіб[8].

Культура[ред.ред. код]

Докладніше: Культура Ефіопії


Спорт[ред.ред. код]

Докладніше: Спорт у Ефіопії

Ефіопія має право пишатися своїми бігунами на довгі дистанції, від 5 км до марафону. На Римській олімпіаді 1960 р. ефіопець Абебе Бікіла став першим темношкірим африканцем, який зумів стати олімпійським чемпіоном. Марафонську дистанцію він біг босим. Легендарного статусу набув стаєр Хайле Гебрсіласіє. В наш час на стаєрських легкоатлетичних дистанціях домінують Кененіса Бекеле та Тірунеш Дібаба.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Правописний словник 1929 року
  2. Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon (s. v.); Αιθιοπηες Іліада 1.423, properly, Burnt-face, i.e. Ethiopian, negro
  3. «Іліада» ІІ:29, ІІ:146, ; «Одісея» І:22-23, ІІІ:17, IV:84.
  4. «Історія», II:29-30; III:114; IV:197
  5. «Природнича історія» VI:184-187.
  6. Африка. Енциклопедичний довідник. Том 1-2. Москва, 1986.
  7. Правописний словник 1929 року; Різниця Т — Ф пов'язана з відмінностями європейської та російської традиції запозичення грецьких слів: у європейських мовах грецьку θ передають як th (кирилицею т), а в російській — як ф. Після зміни правопису в 1933 році було частково змінено на користь російських традицій передачі запозичених слів, зокрема і в цьому випадку.
  8. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.
  9. Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004 — Т. 1 — 760 с.

Посилання[ред.ред. код]

Вікімандри
Дивіться також у Вікімандрах
Ефіопія
  • (англ.) (нім.) (рос.) Timeless Ethiopia — статті, фото, відео, подорожі Ефіопією.