Еґлон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еґлон
івр. עגלון
Speculum Darmstadt 2505 55r cropped.jpg
Помер
·Різана рана

Еґлон (сер XII ст. до н. е.) — цар Моаву. З перемінним успіхом вів війни з ізраїльськими племенами.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ймовірно був онуком царя Балака. Згадується в Книзі Суддів. В союзі з амалекітянами і аммонітянами завдав поразки ізраїлітянам, захопив Єріхон, що ймовірно був ключовим місто останніх, за цим підкорив решту ізраїльських племен. В Біблії сказано, що Еґлон панував над ізраїльськими племенами протягом 18 років. Ймовірно він став наймогутнішим царем в Ханаані та Зайорданії.

Зрештою внаслідок підступу був вбити ізраїльським суддею Егудом. Останній зміг спокійноп овернутис ядос ебе, після чого завдав поразки Моаву, від якого це царство вже не отямилося. Почався його занепад.

У літературі Мудреців Талмуда вказуєтсья, що нащадками Еґлон були [[Рут (біблійна особа) |Рут]] і Орфа.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Dunn, James A. (2003). Eerdmans commentary on the Bible. Grand Rapids, Mich: W.B. Eerdmans. p. 191. ISBN 0-8028-3711-5.
  • Sicker, Martin (2003). The Rise and Fall of the Ancient Israelite States. New York: Praeger. p. 73. ISBN 0-275-98012-X.