Ж
Літера Ж | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
![]() | ||||||
Кирилиця | ||||||
А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
З́ | Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й |
Ј | К | Л | Љ | М | Н | Њ |
О | П | Р | С | С́ | Т | Ћ |
Ќ | У | Ў | Ф | Х | Ц | Ч |
Џ | Ш | Щ | Ъ | Ы | Ь | Э |
Ю | Я | |||||
Неслов'янські літери | ||||||
А̄ | А́ | А̀ | Ӑ | А̂ | А̊ | Ӓ |
Ӓ̄ | А̃ | А̨ | Ә | Ә́ | Ә̃ | Ӛ |
Ӕ | Ғ | Г̧ | Г̑ | Г̄ | Ӻ | Ӷ |
Ԁ | Ԃ | Ꚃ | Ꚁ | Ꚉ | Ԫ | Ԭ |
Ӗ | Е̄ | Е̃ | Ё̄ | Є̈ | Ӂ | Җ |
Ꚅ | Ӝ | Ԅ | Ҙ | Ӟ | Ԑ | Ԑ̈ |
Ӡ | Ԇ | Ӣ | И̃ | Ҋ | Ӥ | Қ |
Ӄ | Ҡ | Ҟ | Ҝ | Ԟ | Ԛ | Ӆ |
Ԯ | Ԓ | Ԡ | Ԉ | Ԕ | Ӎ | Ӊ |
Ң | Ԩ | Ӈ | Ҥ | Ԣ | Ԋ | О̆ |
О̃ | О̄ | Ӧ | Ө | Ө̄ | Ӫ | Ҩ |
Ԥ | Ҧ | Р̌ | Ҏ | Ԗ | Ҫ | Ԍ |
Ꚑ | Ҭ | Ꚋ | Ꚍ | Ԏ | У̃ | Ӯ |
Ӱ | Ӱ́ | Ӳ | Ү | Ү́ | Ұ | Х̑ |
Ҳ | Ӽ | Ӿ | Һ | Һ̈ | Ԧ | Ꚕ |
Ҵ | Ꚏ | Ҷ | Ӵ | Ӌ | Ҹ | Ꚓ |
Ꚗ | Ꚇ | Ҽ | Ҿ | Ы̆ | Ы̄ | Ӹ |
Ҍ | Э̆ | Э̄ | Э̇ | Ӭ | Ӭ́ | Ӭ̄ |
Ю̆ | Ю̈ | Ю̈́ | Ю̄ | Я̆ | Я̄ | Я̈ |
Ԙ | Ԝ | Ӏ | ||||
Застарілі літери | ||||||
Ꙁ | Ѕ | Ꙇ | Ҁ | Ѻ | Ѹ | Ѡ |
Ѽ | Ѿ | Ѣ | Ꙑ | ІЯ | Ѥ | Юси |
Ѧ | Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | Ѱ | Ѳ |
Ѵ | Ѷ | Ꙟ | Ꙡ | Ꙣ | Ꙥ | Ꙧ |
Ꙩ | Ꙫ | Ꙭ | ꙮ | Ꚙ | Ꚛ | Ꚏ̆ |
Ꙏ | ||||||
Літери кирилиці |
Ж, ж («же») — літера кириличних абеток, в українській дев'ята за ліком.
Походження[ред. | ред. код]
Походить від старослов'янської кириличної літери ж («живіте»), утвореної додаванням центральної вертикальної риски до літери х («хір»). Числового значення не мала.
У глаголиці «живіте» мала накреслення і числове значення «7».
Звуки[ред. | ред. код]
- [ʒ] (ж) — глухий піднебінно-ясенний (заясенний) фрикативний
- [ʑ] (м'який ж) — дзвінкий ясенно-твердопіднебінний фрикативний
- [ʐ] (твердий ж) — дзвінкий ретрофлексний фрикативний
Історія[ред. | ред. код]
У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) ж вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначати час і місце написання пам'яток.
У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма.
Сучасних вигляд літери сформувався після запровадження гражданського шрифту у 1708 році Петром І.
Використання[ред. | ред. код]
В сучасній українській мові позначає шумний дзвінкий шиплячий передньоязиковий твердий приголосний, який перед глухими приголосними та в кінці слова не оглушується: доріжка, ніж.
У старослов'янській і давньоруській писемності числового значення не мало. Нині використовується при класифікаційних позначеннях і означає «дев'ятий» (до введення до абетки літери ґ мала значення «восьмий»): пункт «ж» розділу 2. При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 15-ж тощо.
Таблиця кодів[ред. | ред. код]
Кодування | Регістр | Десятковий код |
16-ковий код |
Вісімковий код |
Двійковий код |
---|---|---|---|---|---|
Юнікод | Прописна | 1046 | 0416 | 002026 | 00000100 00010110 |
Мала | 1078 | 0436 | 002066 | 00000100 00110110 | |
ISO 8859-5 | Прописна | 182 | B6 | 266 | 10110110 |
Мала | 214 | D6 | 326 | 11010110 | |
KOI 8 | Прописна | 246 | F6 | 366 | 11110110 |
Мала | 214 | D6 | 326 | 11010110 | |
Windows 1251 | Прописна | 198 | C6 | 306 | 11000110 |
Мала | 230 | E6 | 346 | 11100110 |
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Ж [Архівовано 16 лютого 2019 у Wayback Machine.] — ЕСУ
- Ж // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Півторак Г. П. Ж // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
|