Жаба-повитуха звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жаба-повитуха звичайна
Жаба-повитуха звичайна
Жаба-повитуха звичайна
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Земноводні (Amphibia)
Підклас: Безпанцерні (Lissamphibia)
Надряд: Батрахії (Batrachia)
Ряд: Безхвості (Anura)
Підряд: Archaeobatrachia
Родина: Круглоязикові
Рід: Жаба-повитуха
Вид: Жаба-повитуха звичайна
Біноміальна назва
Alytes obstetricans
Laurenti, 1768
Поширення звичайної жаби-повитухи
Поширення звичайної жаби-повитухи
Синоніми
Bufo obstetricans
Obstetricans vulgaris
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Alytes obstetricans
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Alytes obstetricans
EOL logo.svg EOL: 330761
ITIS logo.svg ITIS: 662327
IUCN logo.svg МСОП: 55268
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 8443

Жаба-повитуха звичайна (Alytes obstetricans) — вид земноводних з роду Жаба-повитуха родини Круглоязикові. Має 2 підвиди.

Опис[ред. | ред. код]

Загальна довжина досягає 4—5 см, вага 9—10 г. Спостерігається статевий диморфізм: самиці більші за самців. Голова середнього розміру. Очі витрішкуваті з вертикальними зіницями. Має товстий язик, що не викидається з ротової порожнини. Тулуб м'язистий. Самці позбавлені горлових резонаторів. Шкіра з дрібними бородавками, містить отруту. Залози-паротоїди слабко виражені. Задні кінцівки невеликі. Забарвлення спини сіру. Нижня сторона кінцівок, горло та черево оливкові, коричневі або жовтуваті з невеличкими темними цяточками.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Полюбляє горбисту, гористу місцину. Віддає перевагу крейдяним ґрунтам, з'являється на старих каменоломнях. У деяких районах Франції живе у дюнах на морському узбережжі разом з очеретяною жабою. Зустрічається на висоті 1600—2400 м над рівнем моря. Вдень сидять в укриттях під каменями, стовбурами дерев або у власних норах чи норах гризунів. Вночі виходить на полювання. Вологими вечорами може полювати далеко від своїх укриттів. Живиться жуками, цвіркунами, клопами, гусінню, мухами, багатоніжками.

Коли жаба знаходиться у стані роздратування або якщо на неї нападає ворог, виділяється отруйна рідина із сильним запахом. Цей засіб самозахисту є настільки ефективним, що примушує будь-якого хижака припинити атаку. Завдяки цій особливості жаба-повитуха практично немає біологічних ворогів: її отрута відлякує не тільки наземних хижаків, але й риб. В організмі міститься стільки отрути, що вуж, який її з'їв, гине через декілька годин.

Тривалість життя до 5 років.

Розмноження[ред. | ред. код]

Статева зрілість настає у 1—1,5 роки. Шлюбний період починається у березні. Вночі самці дзвінко співають, приваблюючи самиць. У період відкладання яєць вони люто б'ються за самиць. Самиці викидають шнури з ікрою (до 54 штук в кожному шнурі), яку самці запліднили.

Має таку особливість, що турботу про ікру бере на себе самець, який носить яйця на собі доти, доки з них не вилупляться пуголовки. Самці обмотують шнури навколо своїх задніх лапок. Вони носять на собі ікру декілька тижнів. Іноді самиця відкладає ікру декілька разів. Трапляється також, що самець запліднює ікру двох або трьох самиць і носить усі яйця на собі. В яйцях розвиваються ембріони, що харчуються запасами жовтка. Самець повинен підтримувати оболонки яєць у вологому стані. Незадовго до появи пуголовків самець входить у водоймище і занурює задню частину тіла у воду. У цей час пуголовки виходять з яєць. Пуголовки дихають зябрами. Розвиток пуголовків закінчується наприкінці липня — на початку жовтня, але іноді він може тривати також і декілька років. Тоді пуголовка зимує, стаючи жабою навесні.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Мешкає на півночі Португалії, півночі й сході Іспанії, у Франції, Бельгії, Люксембурзі, в деяких районах південних Нідераландів, західній Німеччині, північній Швейцарії. Звичайна жаба-повитуха двічі випадково ввозилася до Англії разом з вантажем рослин. Сьогодні вона мешкає у графствах Бедфордшир і Йоркшир.

Підвиди[ред. | ред. код]

  • Alytes obstetricans obstetricans
  • Alytes obstetricans almogavarii

Джерела[ред. | ред. код]

  • Kurt Grossenbacher & Silvia Zumbach (Hrsg.): Die Geburtshelferkröte — Biologie, Ökologie, Schutz. Zeitschrift für Feldherpetologie, Heft 1/2003, Laurenti-Verlag, Bielefeld. ISSN 0946-799
  • Bosch, J., Martinez-Solano, I., and García-París, M. (2001). Evidence of a chytrid fungus infection involved in the decline of the common midwife toad (Alytes obstetricans) in protected areas of central Spain. Biological Conservation, 97(3), 331–337.
  • Nöllert, A. & Nöllert, C. Die Amphibien Europas (1992). Pagina 249–253. Uitgever Franckh-Kosmos Verlags-GmbH & Company. Stuttgart. ISBN 90-5210-419-0