Жаба чорноплямиста
| Жаба чорноплямиста | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Pelophylax nigromaculatus Hallowell, 1861 | ||||||||||||||||||||||
 Поширення жаби чорноплямистої | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Rana nigromaculata Hoplobatrachus reinhardtii Hoplobatrachus davidi | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Жаба чорноплямиста[1] (Pelophylax nigromaculatus)[2] — вид земноводних родини жаб'ячих (Ranidae). Поширений у Південно-Східній Азії. Мешкає переважно в рівнинних водоймах. Один із 25 видів роду зелених жаб (Pelophylax).[3]
Максимальна довжина тіла дорівнює 9,7 см. Спина між добре вираженими спинно-бічними складками вкрита тонкими короткими поздовжніми шкірними реберцями. Задні кінцівки (гомілки) трохи укорочені. Внутрішній п'ятковий горб високий, напівкруглий, з гострим краєм, як у ставкової жаби. Самці наділені парними зовнішніми бічними резонаторами. На першому пальці в них розвивається темно-сірий шлюбний мозоль.
Зверху зеленого, сіро-оливкового або коричневого кольору різних відтінків з численними великими темними плямами і світлою (від білої до зеленуватої) смугою уздовж середини спини. Спинно-бічні складки світлого, іноді бронзового відтінку або зеленуваті. Знизу білого кольору. У частини особин горло плямисте. Самиці пофарбовані більш контрастно, ніж самці.
Ареал охоплює Корейський півострів (Народно-Демократична Республіка, Республіка Корея), Японію (Хонсю, Кюсю, Сікоку, Хоккайдо), Китай (крім північного заходу, Тибету і самого півдня країни), Туркменістан (інтродукований). Північна межа проходить по річці Амур в Хабаровському краї, у Приморському краї населяє рівнинну частину басейну р. Уссурі (Російська Федерація).[2][4]
Населяє рівнинну частину в зоні широколистяних і кедрово-широколистяних лісів, у лісостепових і степових місцевостях. Тісно пов'язана з водоймами, від яких далеко не йде, найчастіше тримається біля берега на відстані 2—3 м. Населяє різноманітні водойми зі стоячою водою, ставки, озера, стариці річок, великі калюжі і канави тощо. Часто трапляється в долинних і заплавних водоймах, як лісових (але не в глибині масиву), так й відкритих, а також у водоймах серед чагарнику. Досить звичайна на заливних заплавних і рівнинних луках з густою високою травою, зокрема на морському узбережжі. Скрізь віддає перевагу ділянкам з водною рослинністю.
Активність цілодобова — рухлива вдень і вночі, особливо в затінених місцях та густій траві. У спеку може ховатися і проявляти активність переважно у нічний час (особливо на сухих відкритих ділянках). Здатна зариватися у пухкий ґрунт, використовуючи великі п'яткові горби.
На зимівлю йде у середині вересня — на початку жовтня. Зимує у воді на глибині до 2 м під шаром мулу. Найчастіше вибирає великі стоячі водойми з великим шаром мулу, рідше проточні. Міграції цьоголіток до місць зимівлі відзначені наприкінці вересня при температурі повітря вдень близько 12—15 °С. Навесні пробуджується в травні. Через 2—3 діб починаються «шлюбні концерти» самців.
Статева зрілість настає у віці 2 років при довжині тіла 5,2—6 см. Період розмноження припадає на другу половину травня — першу половину червня. Парування відбувається найчастіше на мілководді (на глибині 25—30 см). Самиця відкладає 1100—3700 ікринок з діаметром яйцеклітини 1,5—2,2 мм. Кладки ікри зазвичай розташовуються неглибоко (5—10 см).
Ембріональний розвиток триває близько 3 діб, при похолоданні 5—6 діб. Метаморфоз настає через 80 діб після відкладання ікри, зазвичай на початку серпня. Пуголовки завдовжки 7 см (з хвостом). На ротовом диску зубчики утворюють 3 рядки вище і нижче дзьоба. Цьоголітки з'являються на початку серпня при довжині тіла близько 2,5 см.
Полює переважно на суходолі. Живиться комахами, здебільшого жуками, гусінню метеликів, прямокрилими, двокрилими, перетинчастокрилими.
Стан більшості природних популяцій виду в межах ареалу залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно з Червоним списком МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид». Трапляється на кількох природно-заповідних територіях.[4]
- ↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 201.
- ↑ а б AmphibiaWeb: Pelophylax nigromaculatus
- ↑ AmphibiaWeb: Pelophylax
- ↑ а б Жаба чорноплямиста в Червоному списку МСОП
- Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР : справочник-определитель. — М. : Мысль, 1971. — 596 с. (с. 64)
- Жизнь животных. В 7 т. / Гл. ред. В. Е. Соколов. Т. 5. Земноводные. Пресмыкающиеся / А. Г. Банников, И. С. Даревский, М. Н. Денисова и др.; под ред. А. Г. Банникова. — М. : Просвещение, 1985. — 400 с. (с. 88—89)
- Земноводные и пресмыкающиеся. Энциклопедия природы России / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С. и др. — М. : АБФ, 1998. — 576 с. (с. 145—148). — ISBN 5-87484-066-4
- Кузьмин С. Л. Земноводные бывшего СССР. — М. : Т-во науч. изданий КМК, 2012. — 370 с. (с. 245—249). — ISBN 978-5-87317-1
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / А. Г. Банников, И. С. Даревский, В. Г. Ищенко и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 56—57)
