Жайворонок білокрилий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жайворонок білокрилий
Melanocorypha leucoptera2.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Жайворонкові (Alaudidae)
Рід: Степовий жайворонок (Melanocorypha)
Вид: Жайворонок білокрилий
Біноміальна назва
Melanocorypha leucoptera
Pallas, 1811
Синоніми
Alauda leucoptera
Melanocorypha sibirica
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Alauda leucoptera
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Category:Melanocorypha leucoptera
EOL logo.svg EOL: 1048053
ITIS logo.svg ITIS: 561039
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1365152
Fossilworks: 370408

Жайворонок білокрилий (Melanocorypha leucoptera) — невеликий горобцеподібний птах родини жайворонкових (Alaudidae). Монотиповий вид, поширений у степовий районах Європи та Азії. В Україні залітний взимку на півдні степової зони.

Опис[ред. | ред. код]

Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]

Птах більший за горобця. Маса тіла 39—48 г, довжина тіла до 18 см, довжина крила 105—126 мм. Самки менші за самців. У дорослого самця в шлюбному вбранні верх голови, покривні пера вух і значна частина верхніх покривних пер крил руді; над оком білувата «брова»; спина сірувата; низ білий, з бурими рисками на боках тулуба і вола; махові пера темно-бурі, по краю внутрішніх першорядних і другорядних махових пер проходить широка біла смуга; хвіст бурий, зовнішня частина крайніх стернових пер біла; дзьоб бурий, біля основи світліший; ноги бурі; у позашлюбному оперенні забарвлений тьмяніше завдяки світлій облямівці на перах. У дорослої самки в шлюбному вбранні верх сірувато-бурий, з темними рисками; верхні покривні пера крил рудуваті; у позашлюбному оперенні сіріша. Вбрання молодого птаха схоже на позашлюбну дорослу самку.[1] В осінньо-зимовий період забарвлення менш яскраве і не таке контрастне.

Від інших жайворонків відрізняється широкою білою смугою на задньому краю крил.

Линяння раз на рік, повне, відбувається в післягніздовий період.

Звуки[ред. | ред. код]

Пісня — високотональні флейтові трелі, подібна до польового жайворонка. Іноді імітує окремі строфи пісень інших птахів; поклик — щебетливе «тррріт». Співає на землі, або (рідше) злітаючи на невелику висоту.

Поширення та місця існування[ред. | ред. код]

Населяє сухі відкриті степи та рівнини. Ареал простягається від рівнинної частини Дагестану та Ергенів на схід до західних передгір'їв Алтаю і котловини озера Зайсан. На північ у долині Волги до района Саратова, до района Пугачова, Бузулука, Міасу, Челябінську, Омську, озера Чани, звідки межа ареалу опускається до західних перегір'їв Алтаю. На південь в Дагестані до району Махачкали, в Казахстані до північного краю Устюрта, далі на схід південна межа проходить приблизно по 47-й паралелі.[2]

Білокрилий жайворонок тяжіє до не надто густої і невисокої рослинності. На гніздуванні трапляється на солончаках в типчаково-полинових асоціаціях з ділянками голої глини, невеликими ділянками кокпеку (Atriplex canum) і дерновинами ковили, по степах з ковилою Stipa lessigniana на темно-каштанових ґрунтах. Надає перевагу типчаково-полиновим ділянкам на схилах плато. В чорно-полиновому степу трапляється рідше. На пирійних луках і на полях вкрай рідкісний. На прольоті і зимівлі зустрічається як на цілині, так і на орних полях.

Гніздування[ред. | ред. код]

Гніздиться окремими парами з кінця квітня — початку травня до початку серпня. Гнізда влаштовує на землі із зелених трав'янистих рослин та полину, лоток вистеляє тонкою травою. Гнізда більші, ніж у польового жайворонка, глибші і краще укриті. Кладки складається з 3—6 (зазвичай з 4-6) яєць. Яйця менші, ніж у степового жайворонка, але схожі за забарвленням: блідо-зеленуваті або блідо-жовтуваті з оливково-бурими, сірими або сірувато-бурими цятками, що утворюють віночок біля тупого кінця. Насиджує самка протягом 12 днів. Поршки починають зустрічатися з кінця травня — червня. У червні — на початку липня буває друга кладка.

Живлення[ред. | ред. код]

Влітку, як і інші жайворонки, живиться переважно комахами. Серед них домінують жуки і прямокрилі. До складу рослинної їжі влітку входить насіння лободових, щавлю та інших рослин. Взимку — насіння Setaria viridis, Carex stenophylla і зелені паростки злаків.

Чисельність[ред. | ред. код]

Чисельність в Європі оцінюють в 10—50 тис. пар, світової популяції — близько 50—250 тис. пар. Чисельність виду в цілому скрочується.[3]

Охорона[ред. | ред. код]

Вид занесено до Додатку ІІ Бернської конвенції. Головними загрозами для виду вважають розорювання степів.[3]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  2. Степанян Л. С. Конспект орнитологической фауны СССР. — М. : Наука, 1990. — 727 с. — ISBN 5-02-005300-7.
  3. а б BirdLife International. 2017. Alauda leucoptera. (amended version published in ) The IUCN Red List of Threatened Species 2017: e.T22717298A118715791. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2017-3.RLTS.T22717298A118715791.en. Downloaded on 03 January 2018.

Джерела[ред. | ред. код]