Жайворонок рудохвостий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жайворонок рудохвостий
Rufous-tailed Lark (Ammomanes phoenicurus) in Kawal WS, AP W IMG 2004.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Жайворонкові (Alaudidae)
Рід: Пустельний жайворонок (Ammomanes)
Вид: Жайворонок рудохвостий
Ammomanes phoenicura
(Franklin, 1831)
Ареал поширення виду     Осіле проживання     Зимування
Ареал поширення виду     Осіле проживання     Зимування
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Ammomanes phoenicurus
Mirafra phoenicura
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ammomanes phoenicura
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ammomanes phoenicura
ITIS logo.svg ITIS: 916561
IUCN logo.svg МСОП: 22717247

Жайворонок рудохвостий[2] (Ammomanes phoenicura) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae). Мешкає на Індійському субконтиненті. Раніше вважався конспецифічним з вохристим жайворонком[3].

Опис[ред. | ред. код]

Рудохвостий жайворонок
Рудохвостий жайворонок

Довжина птаха становить 16 см, з яких від 5,7 до 6,4 см припадає на хвіст, вага 21-28,3 г. Довжина дзьоба становить 1,5-1,7 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення переважно рудувато-сіре, на кінці хвоста широка чорна смуга. Очі карі, дзьоб рогово-коричневий, лапи коричневі.

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди:[4][5]

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Рудовхості жайворонки мешкають на сході Пакистану та на більшій території Індії, трапляються в Непалі. Вони живуть на відкритих, кам'яеистих місцевостях, місцями порослих чагарниками, а також на полях. Живляться насінням і безхребетними. Сезон розмноження триває з лютого по травень. В кладці від 2 до 4 яєць[6][7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Ammomanes phoenicura. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 4 березня 2022. 
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Dickinson, E.C.; R.W.R.J. Dekker (2001). Systematic notes on Asian birds. 11. A preliminary review of the Alaudidae. Zool. Verh. Leiden 335: 61–84. Архів оригіналу за 25 жовтня 2007. 
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 04 березня 2022. 
  5. Dickinson, E.C.; R.W.R.J. Dekker; S. Eck; S. Somadikarta (2001). Systematic notes on Asian birds. 12. Types of the Alaudidae.. Zool. Verh. Leiden 335: 85–126. Архів оригіналу за 25 жовтня 2007. 
  6. Ogilvie-Grant, WR (1912). Catalogue of the collection of Birds's eggs in the British Museum. Volume 5. Taylor and Francis, London. с. 145. 
  7. Hume, AO (1890). У Oates. The nests and eggs of Indian birds. Volume 2 (вид. 2nd). London: R H Proter. с. 240–242. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
  • Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.