Жайворон Михайло Микитович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жайворон Михайло Микитович
Народився 1 вересня 1953(1953-09-01) (66 років)
Кочичине
Діяльність письменник
публіцист
Alma mater Житомирський державний університет імені Івана Франка
Нагороди
Заслужений журналіст України

Миха́йло Мики́тович Жа́йворон (*1 вересня 1953(19530901), Кочичине) - письменник, публіцист. Співзасновник, голова правління Асоціації професійних журналістів та рекламістів Житомирщини, засновник та головний редактор видавництва «Житомир», заслужений журналіст України, почесний професор Житомирського державного інституту культури і мистецтв.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 вересня 1953 року у селі Кочичиному Ємільчинського району на Житомирщині.

Освіта: факультет української філології Житомирського державного педагогічного інституту імені І. Я. Франка (нині — Житомирський державний університет імені Івана Франка) (1974); відділення журналістики Вищої партійної школи при ЦК Компартії України (1983).

Працював кореспондентом, відповідальним секретарем редакції ємільчинської районної газети «Народна трибуна» (1974–1981). Строкову військову службу проходив у Групі Радянських військ в Німеччині (1974–1975).

Має немалий практичний досвід теле- радіожурналістики як відповідальний випусковий, старший редактор редакції громадсько-політичного мовлення Житомирського облтелерадіокомітету (1983–1990). У лютому-квітні 1989-го — інструктор по пресі Житомирського обкому партії.

У 1990–2000 роках видавав обласну щотижневу газету «Житомир», яка для багатьох її співробітників стала творчою лабораторією успішної реалізації медіа-проектів в умовах соціально-економічної кризи. У 2000 році створив приватне видавництво «Житомир», яке підготувало і випустило у світ понад сотню найрізноманітніших друкованих видань, здебільшого збірників поезій та прози місцевих авторів, енциклопедичних довідників, навчальних посібників, монографій та рефератів.

Упродовж 2002–2006 років очолював прес-службу Міністерства палива та енергетики України, був помічником Міністра — прес-секретарем, організатором створення та інформаційним менеджером офіційного Web-сайту Мінпаливенерго, секретарем редколегії щомісячного друкованого видання — «Відомостей Міністерства палива та енергетики України», першим головним редактором всеукраїнського тижневика «Бессарабія ділова» (2005–2006), членом урядової міжвідомчої групи з організації виконання Державної програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004–2007 роки, членом центрального органу постійно діючого штабу Мінпаливенерго з посилення реалізації комплексної соціальної політики в ПЕК та взаємодії з місцевими органами влади (2004).

Із вересня 2010 року — помічник та прес-секретар голови Житомирської обласної державної адміністрації Сергія Рижука, із серпня 2011-го по березень 2014-го — начальник відділу забезпечення діяльності керівництва облдержадміністрації. З квітня 2014 року — радник голови ОДА з питань свободи слова та інформації. З липня 2018 року – помічник – прес-секретар директора Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України.

Автор поетичних збірок «Усе на світі — від Любові» (Житомир, 2006) та «Via Dolorosa» (Київ, Літературна агенція «Друге дихання», 2017), першої книги роману «Бумеранг гріха» (2013), історично-документальної повісті «Одне із семи чудес» (Житомир, 2002), збірника «Енергетична Мекка України» (Житомир, 2002), навчального посібника для студентів та аспірантів вищих навчальних закладів «Влада слова» (Житомир, 2004), популярних бізнес-посібників «Формула успіху» (Житомир, 2009) та «По вірі буде вам» (Житомир, 2012). За сценаріями автора відзнято ряд документальних відеофільмів, репрезентованих на УТ-1 та обласних телеканалах, на його вірші написано музику (І. Островерхий «Мої пісні тобі, Україно!», 2006).

Редактор півтори сотні різноманітних видань інших авторів. Публікувався у літературно-мистецьких збірниках і альманахах, зокрема, «Вітрила», «Крила», «Понад усе нам – Україна», «Медобори», «Парк Шодуара», у періодичній пресі та електронних ЗМІ, у науково-методичному журналі «Українська мова і література в школі» тощо.

За вагомий особистий внесок у розвиток національного книговидання, високий професіоналізм удостоєний почесного звання «Заслужений журналіст України» (Указ Президента України № 489 від 24.05.2002). Нагороджений знаком «Відмінник енергетики України» (2003), Почесною грамотою Житомирської облдержадміністрації (2013), пам`ятною медаллю до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС "За заслуги" (2016).

За творчі набутки в царині української літератури відзначений дипломом лауреата премії імені Михайла Клименка (2010).

У III Всеукраїнському літературному конкурсі імені Леся Мартовича відзначений дипломом II ступеня у номінації "Поезія" (м. Жовква Львівської області, 2017), а на Всеукраїнському фестивалі любовної лірики та авторської пісні про кохання "Мовою серця" (м. Івано-Франківськ, 8-10 вересня 2017) нагороджений дипломом за кращу добірку ліричних творів у номінації "Сила чоловічого поетичного слова".

Номінант першої Премії Ордену Карпатських лицарів «Краща книга» на IV поетичному фестивалі «Карпатський Пегас-2018», організованому літературною агенцією «Зілля» під егідою Національної Спілки письменників України, Дрогобицької районної ради та райдержадміністрації, а також Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» (с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області, 25-28 серпня 2018 року).

У 2010-му бізнес-посібник "Формула успіху", а у 2017-му — збірка поезій "Via Dolorosa" визнані кращими книгами року на теренах Житомирщини.

З метою популяризації української книги в суспільстві бере активну участь у різноманітних літературно-мистецьких заходах – презентаціях, форумах, читацьких конференціях, творчих вечорах,  як от ІІ Житомирський книжковий форум «ДієCлово» (Житомирський обласний музично-драматичний театр імені І.Кочерги, 24.03.2018), «Осіння меланхолія» (м. Житомир, ГнатюкАртЦентр, 21.10.2018) й інших.

Активно допомагає у творчому становленні початкуючих літераторів.

Учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у травні 1986 року. Безпартійний.

Одружений. Дружина — Жайворон Ольга Володимирівна, 1957 р. н., за фахом — економіст. Син Максим, 1977 р. н., мешкає у м. Маріуполі Донецької області.