Жак Аміо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жак Аміо
фр. Jacques Amyot
Народився30 жовтня 1513[1][2][…]
birthplace of Jacques Amyotd, Мелен
Помер6 лютого 1593(1593-02-06)[1][2][…] (79 років)
Осер[3]
ПохованняОсер
Країна Франція[4]
Діяльністькатолицький священник, католицький єпископ, перекладач, письменник
Alma materБуржський університетd
ВчителіPierre Danesd
Знання мовсередньофранцузька, давньогрецька і латина
ПосадаGrand Almoner of Franced, Maître de la Librairie du Roid і Roman Catholic Bishop of Auxerred
Конфесіякатолицька церква[5]
Нагороди
Commander of the Order of the Holy Spirit лицар ордена святого Михайла

Жак Аміо (фр. Jacques Amyot, 30 жовтня 1513 Мелен — 6 лютого 1593, Осер) — французький філолог, джерелознавець, перекладач класичних текстів. Єпископ осерський.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в небагатій родині.

Закінчив Наваррський колеж. Став наставником дітей наближеного короля Жака Коліна; той рекомендував його Маргариті Наваррській, сестрі Франциска I. Після цього Аміо був призначений викладачем грецької та латинської мов в університеті міста Бурж (1536—1543). 1543 року король дарував йому Беллозанське абатство; в тому ж році Аміо в складі почту французького посланника у Венеції Жана де Морвільє вирушив до Італії. 1550 року перебував у Римі, де займався пошуками древніх рукописів; роком пізніше за дорученням короля вирушає до Тренто зі спеціальним посланням Тридентському собору.

Після повернення Аміо з Італії Мішель де л'Опіталь представив його новому французькому монарху. Генріх II призначив Аміо вихователем принців — своїх синів, майбутніх Карла IX і Генріха III, а також принцеси Маргарити.

З приходом до влади Карла IX, попри опір Катерини Медичі, призначений Великим роздавальником милостині Франції, державним радником, а потім опікуном Паризького університету. З 1570 році — єпископ Осера. 1578 року Генріх III удостоїв Аміо звання Командора Ордена Святого Духа (то був рідкісний випадок, коли подібна честь виявлялася особі недворянського походження).

1589 року Аміо був несправедливо звинувачений Католицькою Лігою в причетності до вбивства герцога де Гіза, але вже в травні 1590 року відновлений в правах. З цього моменту він повністю занурився у вивчення Біблії і святоотецької традиції.

Творчість

[ред. | ред. код]

Популярність Аміо пов'язана перш за все з виконанням ним перекладів французькою мовою грецьких класиків. Ним були переведені всі доступні на той момент твори Плутарха — «Порівняльні життєписи», над якими він працював з 1542 року і які вперше вийшли в світ під назвою «Vies des hommes illustres» в 1559 році, і «Моралії» (Oeuvres morales, 1572). Деякі з трактатів «моралій» Аміо супроводжує цінними джерелознавчими та філологічними примітками.

Крім того, Аміо переклав з грецької трактат «Історична бібліотека» Діодора Сицилійського (1554) і два романи — «Ефіопіка» Геліодора (1547) і «Дафніс і Хлоя» Лонга (1559).

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]