Жак фаталіст і його пан
 Титульний аркуш видання 1797 року | |
| Автор | Дені Дідро |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | Jacques le fataliste et son maître |
| Країна |
 Франція |
| Мова | Французька |
| Тема | gallantryd[1][2], історія[2], любов[2], мораль[2], філософія[1][2], подорож[1][2], чеснота[2], eroticismd[2], почуття[2], траур[2], sociabilityd[2], ніч[2], взаємодія[2], харчування[2], міграція населення[2], соціальний клас[2], Франція[2], діалог[2], свобода[2], народ[2], релігія[2], Помста[2], проблема[2], реальність[2], суспільство[2], пригода[2], прогрес[2], сенсуалізм[2] і іронія[2] |
| Жанр | Філософський роман |
| Видано | 1792 - у німецькому перекладі, 1796 |
| Тип носія | На папері |
«Жак-фаталіст і його пан» (фр. Jacques le fataliste et son maître) — роман французького письменника Дені Дідро, який він написав від 1765 до 1780 року. Перше французьке видання вийшло посмертно в 1796 році, проте до цього роман був відомий у Німеччині завдяки частковому перекладу Гете, який з'явився 1785 року і був ретрансльований на французьку в 1793 році, як і повний німецький переклад Міліуса 1792 року.
Сюжет[ред. | ред. код]
Основна тема роману - це стосунки між камердинером Жаком і його господарем, ім'я якого Дідро не називає. Господар разом з камердинером вирушає в подорож, про місце призначення якої автор каже розпливчасто, і щоб розвіяти нудьгу довгого шляху, змушує Жака розповідати історії своїх любовних пригод. Історії Жака постійно перериваються появою інших персонажів і різними комічними непорозуміннями. Інші персонажі роману теж розповідають свої історії, які, в свою чергу, постійно перериваються різними подіями. У книзі також час від часу з'являється «читач», який у міру читання книги періодично перериває оповідача своїми питаннями, запереченнями, вимогами додаткових подробиць. Історії, що їх розповідають герої, зазвичай просякнуті гумором і присвячені любові та сексу.
Основою філософії Жака є переконання, що все, що відбувається у світі, добро чи зло, вже наперед записане «нагорі» у великому сувої, який з часом потроху розгортається. Попри це переконання, Жак надає великого значення своїм вчинкам і не є пасивним спостерігачем. Критики, такі як Роберт Лой (J. Robert Loy), характеризували філософію Жака не як фаталізм, а як детермінізм [3].
Книга сповнена суперечливих персонажів та інших проявів дуалізму. Одна з історій розповідає про двох військових, які настільки схожі один на одного, що через це постійно б'ються на дуелях і ранять один одного, хоча і є найліпшими друзями. Інша історія розповідає про Отця Гадсона, інтелектуала й здібного реформатора церкви, та одночасно найбільш розпусного персонажа книги. Навіть Жак і його господар виходять за межі ролей, які їм належать за соціальним статусом. Жак насміхаючись доводить, що господар не зможе без нього прожити, а значить Жак є господар, а господар є слуга.
Історія кохання Жака запозичена з роману Лоренса Стерна «Життя і думки Трістрама Шенді, джентльмена», чого Дідро не приховував. Впродовж усього твору оповідач постійно насміхається над сентиментальними романами і розповідає, як більш реалістично розвивалися б події в житті. В інших місцях він втомлюється розповідати й надає читачеві самому додумати деякі деталі.
Літературна значимість і критика[ред. | ред. код]
Критика сприйняла роман неоднозначно. Французькі критики кінця XVIII і початку XIX століття відгукнулися про нього несхвально, вважаючи, що він наслідує Рабле і Лоренса Стерна і є надмірно непристойним. Сприятливе враження книга справила на німецьких романтиків, які змогли ознайомитися з нею набагато раніше від французів. Шиллер ставився до роману з великою повагою і рекомендував його Гете, який теж його любив. Фрідріх Шлегель доброзичливо відгукнувся про роман у своїх критичних статтях, вважаючи його ідеалом дотепності. Стендаль, відзначаючи недоліки роману, тим не менш, вважав його чудовим і зразковим твором. Критики XX століття, такі, як Лео Спітцер[en] і Роберт Лой, були схильні розглядати роман як ключовий твір у традиції Сервантеса і Рабле, звертаючи увагу на його величезну різноманітність, а не на здатність дати відповідь на філософські питання.
Адаптації[ред. | ред. код]
Саме «Жака Фаталіста» найчастіше адаптують серед праць Дідро.
- Робер Брессон екранізував окрему історію Мадам де ля Поммерає у своєму фільмі 1945 року Дами Булонського лісу (1945). Діалоги для фільму написав Жан Кокто.
- 1971 року Мілан Кундера переписав роман у формі п'єси під назвою Jacques et son maître. У своєму ессе The Art of the Novel Кундера називає Жака Фаталіста одним із шедеврів форми.
- У 2018 році французький кінорежисер Еммануель Муре поставив за романом фільм «Мадемуазель де Жонк'єр» з Сесіль де Франс у головній ролі.[4]
Українські переклади[ред. | ред. код]
Першим, хто переклав "Жака фаталіста" українською мовою був Валер'ян Підмогильний. Той переклад вийшов друком на початку 1930-х років, але до читача не дійшов, бо Підмогильного якраз тоді заарештували й разом вилучили книги з його ім'ям. А читачі побачили той варіант лише 2007 року[5].
1970 року у видавництві "Сучасність" вийшов переклад Івана Кошелівця під назвою "Жак фаталіст і його пан"[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Mylne V. Bibliographie Du Genre Romanesque Français, 1751-1800 — 1977.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад https://data.mimotext.uni-trier.de/entity/Q1088
- ↑ Loy, J. Robert (1950). Diderot's Determined Fatalist. New York: King's Crown Press.
- ↑ Fabien Lemercier. Emmanuel Mouret • Director. Cineuropa (англ.) . 10.09.2018. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 20.01.2019.
- ↑ Дідро Дені. Жак-Фаталіст / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України / В. Підмогильний (пер.). — Харків : Фоліо, 2007. — 447с. — (Бібліотека світової літератури). — ISBN 978-966-03-4008-4.
- ↑ Дідро Дені. Жак фаталіст і його пан. / І.Кошелівець (пер.) — Мюнхен: Сучасність, 1970. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 серпня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- Jacques the Fatalist, audio version [Архівовано 14 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
У Вікіджерелах є Jacques the Fatalist
