Жале Інан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жале Інан
тур. Jale İnan
Погруддя Жале Інан у парку в місті Кушадаси
Ім'я при народженні тур. Jale Oğan
Народилася 1 лютого 1914(1914-02-01)[1][2]
Стамбул, Османська імперія[1]
Померла 26 лютого 2001(2001-02-26)[1] (87 років)
Стамбул, Туреччина
Поховання Цвинтар Зінджирлікую
Країна  Туреччина
Діяльність archaeological monument keeper, класичний археолог, викладачка університету, археолог
Галузь археологія і класична археологіяd[3]
Alma mater Erenköy Girls High Schoold, Університет Фрідріха-Вільгельма[d] (березень 1943) і Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Науковий ступінь докторський ступінь (березень 1943)
Науковий керівник Гергарт Роденвальдт
Вчителі Гергарт Роденвальдт
Знання мов німецька[3], англійська[3], латина, давньогрецька і турецька[2][3]
Заклад Стамбульський університет
Роки активності з 1943
Посада ординарний професорd
Батько Aziz Oğand
У шлюбі з Mustafa İnand

Жале Інан (тур. Jale İnan; 1 лютого 1914, Стамбул — 26 лютого 2001, Стамбул) — перша турецька жінка-археолог, професорка класичної археології Стамбульського університету.


Біографія[ред. | ред. код]

Жале Інан народилася 1 лютого 1914 року в родині директора археологічного музею Азіза Огана. Дочка вирішила піти стопами батька і теж стати археологом. У 1934 році Жале Інан закінчила середню школу для дівчаток і вступила до університету, де спочатку вивчала медицину, оскільки тоді в Туреччині не було археологічних кафедр. У 1935 році отримала стипендію, яка дозволила їй поїхати до Берліна навчатися в Німецькому археологічному інституті. Жале вивчала класичну археологію також і в Мюнхені, де в березні 1943 року захистила докторську дисертацію на тему «Kunstgeschichtliche Untersuchung der Opferhandlung auf römischen Münzen», під керівництвом професора Герхарда Роденвальда. У тому ж 1943 році вона повернулася назад до Туреччини, де почала працювати асистентом кафедри давньої історії і нумізматики Стамбульського університету.

У 1944 році вийшла заміж за цивільного інженера Мустафу Інана, в подальшому — професора Технічної школи в Стамбулі.

У 1947 році Жале Інан стала асистенткою Арифа Мюфіда Манселя, першого турецького професора класичної археології. Разом з ним брала участь у розкопках.

У 1953 році пройшла процедуру габілітації й у 1963 році отримала звання професора. У 1975 році вона змінила Манселя на посаді завідувача кафедрою і продовжувала керувати нею до 1983 року. Була членом Німецького та Австрійського археологічних інститутів. Її польові дослідження в Перге та Сіде стали основоположними для розвитку археології та охорони пам'ятників історії та культури в Туреччині.

На згадку про Жале Інан Музей жінки міста Анталія щорічно вручає премію «Жінка року»[4].

Праці[ред. | ред. код]

  • Roman and early Byzantine portrait sculpture in Asia Minor . London 1966. (співавтор)
  • Roman sculpture in Side. Ankara 1975, (Researches in the region of Antalya; 8).
  • Römische und frühbyzantinische Porträtplastik aus der Türkei. Neue Funde . Mainz 1979, ISBN 3-8053-0391-2 . (співавтор)
  • Toroslar'da bir antik kent: Lyrbe? Seleukeia? = Eine antike Stadt im Tauros-Gebirge . Ankara 1998. (Kazi monografileri dizisi; 5). ISBN 975-7538-93-0 .
  • Perge'nin Roma Devri Heykeltraşlığı, Band 1: Istanbul 2000, ISBN 975-6899-50-6, Band 2: Istanbul 2003 ISBN 975-6899-87-5 .

Література[ред. | ред. код]

  • N. Basgelen, M. Lugal (Hrsg.): Festschrift für Jale İnan. Istanbul 1989, ISBN 975-7538-06-X .
  • Wolfgang Radt: Jale Inan. in: Gnomon 74, 2002 S. 285—288.
  • Angelika Dierichs: Ein Leben für die Archäologie. Jale Inan, die erste türkische Archäologin. in: Antike Welt 36,2 (2005) S. 42-44.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #11903896X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в г Czech National Authority Database
  4. Virtual Women's Museum Antalya, Turkey awards «Woman of the year» prize. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 13 березня 2020.