Жанка Стокич
Жанка Стокич Жанка Стокић Žanka Stokić | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Жанка Стокић | |||
Народилася | 24 січня 1887 Велико-Градіште, Сербія | |||
Померла | 21 липня 1947 (60 років) Белград, Федеративна Народна Республіка Югославія | |||
Громадянство | Сербія | |||
Діяльність | акторка | |||
IMDb | nm0831416 | |||
| ||||
Жанка Стокич Жанка Стокић Žanka Stokić у Вікісховищі | ||||
Жанка Стокич (нар. 24 січня 18877, Велико-Градіште, Королівство Сербія — 21 липня 1947, Белград, СФРЮ) — сербська та югославська театральна акторка.
Народилася в місті Велико Градіште. Батько Боґослав працював пекарем, мати Джулка рано стала вдовою, одружилась із священиком Олександр Миколайовичем Санду, якому не подобалась Жанка.
У 14 років її насильно видали заміж. Чоловік погано поводився з нею. Одного разу, в містечко, де вона проживала, приїхала пересувна театральна трупа. Стокич звернулася до них за допомогою і втекла з трупою від чоловіка, але її згодом повернули додому. Іншим разом їй все ж вдалося втекти від чоловіка.[1]
Спершу була працювала прачкою у артистів, пізніше спробувала свої сили на сцені. 1902 року вперше зіграла в ролі матері Терези в п'єсі «Шлюбна ніч» і відразу ж стала популярною.
1911 приїхала до Белграду і була прийнята в трупу Національного театру. Незабаром стала його примою. З Національним театром гастролювала всією країною і за кордоном (Прага, Будапешт, Софія, Варшава, Краків, Вільнюс). Була відома, як дуже енергійна і темпераментна актриса.
З 1927 знімалася в німому кіно («Грішниця без гріха»).
Початок Другої світової війни зустріла в Белграді. Важко хвора на цукровий діабет і залежала від закупівель інсуліну, але продовжувала працювати. Брала участь в радіошоу, де у карикатурній формі зображувалась партизанська боротьба, разом з деякими артистами Національного театру грала у відкритому німецькими окупантами і усташами театрі «Veseljaci».
Після закінчення війни і приходу до влади в Югославії Тіта, була звинувачена в колабораціонізмі, співпраці з фашистами і злочинах проти сербського народу, і 1945 року рішенням суду засуджена до тюремного ув'язнення строком на вісім років.
Два роки по тому 1947-го, завдяки друзям і колегам, їй було дозволено грати на сцені нового Югославської драматичного театру, але 20 липня 1947 року вона померла від серцевого нападу.
Похована на цвинтарі Топчідер. У похоронах актриси взяли участь велика кількість її шанувальників. Посмертно реабілітована.
Грала в класичних п'єсах Мольєра («Уявний хворий», «Тартюф»), Сірано де Бержерака, Бомарше («Фігаро»), Шекспіра, Нушича («Навколосвітня подорож», «Пані міністр», «Засмучена родина»),
- Через п'ятдесят років після її смерті на честь Стокич встановлено пам'ятник.
- З 2003 року заснована одна з престижних премій, яка вручається театральним діячам Сербії.
- 2003 року випущена поштова марка Сербії і Чорногорії, присвячена Стокич.
- Орден Святого Сави 4 ступеня
- Орден Святого Сави 5 ступеня
- ↑ Zanka Stokic. IMDb. Архів оригіналу за 28 квітня 2017. Процитовано 27 квітня 2017.
- Жанка Стокич на сайті IMDb (англ.)
- Живана-Жанка Стокић[недоступне посилання з квітня 2019] (серб.)