Жанна Валуа (графиня Ено)
| Жанна Валуа | |
|---|---|
фр. Jeanne de Valois  | |
 | |
| Народилася | 1294 Лонпон |
| Померла | 7 березня 1342 Abbaye de Fontenelled, Мен |
| Поховання | Église Saint-Géry de Maingd |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | сестра-черниця |
| Знання мов | французька |
| Титул | граф[d] |
| Посада | абатиса |
| Конфесія | католицька церква |
| Рід | Валуа |
| Батько | Карл Валуа |
| Мати | Маргарита Анжуйська |
| Брати, сестри | Marie of Valois, Duchess of Calabriad, Isabelle of Valois, Duchess of Brittanyd, Маргарита Валуа, Ізабелла Валуа (герцогиня Бурбона), Бланка Валуа, Катерина II, Joan of Valois, Countess of Beaumontd, Філіп VI, Charles II, Count of Alençond і Людовик II (граф Шартру) |
| У шлюбі з | Вільгельм I (граф Ено) |
| Діти | Вільгельм II (граф Ено), Маргарита I (графиня Голландії), Філіппа де Авен, Joanna of Hainautd[1], Isabella d'Avesnesd[2] і Catherine d'Avesnesd[2] |
Жанна Валуа (фр. Jeanne de Valois; біля. 1294 — 7 травня 1342, Фонтенель) — друга дочка Карла, графа Валуа і Маргарити I (графиня Анжу та Мена), дружина Вільгельма I (графа Ено). Сестра короля Франції Філіппа VI Валуа і теща короля Англії Едуарда III. Найбільш відома тим, що допомагала з укладанням миру між ними[3].
![1305 — 1337 Рождение 1294 Лонпон Смерть 7 марта 1342 Фонтенеллский монастырь[d], Мен Род Валуа Отец Карл Валуа Мать Маргарита Анжуйская Супруг Вильгельм I де Эно Дети сыновья: Иоанн, Вильгельм II, Людовик дочери: Маргарита II, Иоанна, Филиппа, Агнес, Изабелла Отношение к религии католическая церковь](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Jeanne_de_Valois.jpg)
Жанна вийшла заміж за Вільгельма I 23 травня 1305 року[4]. Вона була прибічницею своєї кузини Ізабелли Французької в її боротьбі проти Едуарда II. В грудні 1325 року Жанна поїхала в Францію, щоби бути присутньою на похороні свого батька і провела переговори з Ізабеллою та королем Франції Карлом IV. В результаті був укладений союз між Ено, Ізабеллою та англійським вигнанцем, які були проти англійського короля і його фаворита Хью ле Діспенсер Молодшого. Син Ізабелли заручився з Філіппою, донькою Жанни. Ізабелла таким чином зібрала армію, саме з цього Ізабелла і її коханий Роджер Мортімер почали своє вторгнення в Англію.
В 1332 році після коронації Філіппи Ізабелла влаштувала шлюб між Елеонорою Вудстокською, дочкою Ізабелли та Рейнальдом II, герцогом Гелдерна[5], тоді ж навідала свою дочку Філіппу в Англії.
Після смерті чоловіка в 1337 році, вона пішла в монастир в Фортенеллі. В 1340 році її зять, чоловік Філіппи, наніс її брату поразку в морському бою біля Сльойсу. Потім Едуард III взяв в облогу Турне, але стикнувся з фінансовими проблемами. Опісля Папа Бенедикт XII попросив Жанну виступити посередником між ними. Вона переїжджала від шатра до шатра і по черзі вмовляла свого брата і Едуарда укласти мир. Посередництво їх спільної родички і лист Папи дозволили підписати мирний договір, при цьому не втративши обличчя[6].
Чоловік — Вільгельм I, граф Еноський
Діти:
- Маргарита (1310—1356), графиня Ено, Голландії та Зеландії; чоловік Людовик IV (1282—1347), герцог Верхньої Баварії, імператор Священної Римської імперії
- Іоанна (1311/1313 — 1374); 1-й чоловік: Вільгельм I (бл. 1299 —1362), граф, маркграф і герцог Юліхський; 2-й чоловік: Бодуэн III де Тьенн
- Іоанн (1311/1316 — 1316)
- Філіппа (1314—1369); чоловік: с 28 жовтня 1327, 24 січня 1328 Едуард III (1312—1377), король Англії
- Вільгельм II (1317—1345), граф Ено (Вільгельм II), Голландії і Зеландії з 1337
- Агнес (вм. після 24 грудня 1327)
- Ізабелла (бл. 1323—1361); чоловік Роберт Намюрський (бл. 1325—1391), сеньйор де Бофор-сюр-Мьоз і Рено
- Людовик (1325—1328)
- ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Jonathan Sumption, The Hundred Years War:Trial by Battle, Vol. I, (Faber & Faber, 1990), 357-258.
- ↑ The Greatest Traitor by Ian Mortimer
- ↑ History of Royal Women (17 May 2015). Архивировано 18 июня 2018 года. Дата обращения 8 декабря 2018. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 18 травня 2022.
- ↑ The Perfect King The Life of Edward III, Father of the English Nation (англ.). — Vintage, 2008. — P. 179—180. Архів оригіналу за 27 травня 2022. Процитовано 18 травня 2022.