Жанна Віллепре-Пауер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жанна Віллепре-Пауер
фр. Jeanne Villepreux-Power
Jeanne Villepreux-Power.jpg
Жанна Віллепре-Пауер, сфотографована в 1861 році Андре-Адольфом-Еженом Діздері
Ім'я при народженні фр. Jeanne Villepreux
Псевдо Jeannette Power
Народилася 25 вересня 1794(1794-09-25)[1][2]
Жуіяк[3]
Померла 25 січня 1871(1871-01-25)[1][4][2] (76 років)
Жуіяк[3]
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція
Діяльність біолог, зоолог, морський біолог, натураліст, модельєр
Галузь біологія океану
Знання мов французька[1] і італійська
Членство Зоологічне товариство Лондонаd[5]

Жанна Вільпре, у шлюбі Віллепре-Пауер (24 вересня 1794 — 25 січня 1871) — новаторська французька морська біолог, що в 1832 році першою створила акваріуми для експериментів з водними організмами. Англійський біолог Річард Оуен називав її «Матір'ю Акваріофілії».[6]

Біографія[ред. | ред. код]

Народилась у Джуйяку, Коррез,[7] старша дитина шевця.[8] У 18 років пішла до Парижа, щоб стати кравчинею (dressmaker), на відстань понад 400 kilometres (250 mi).[9] У 1816 році стала відомою, створивши весільну сукню принцеси Кароліни при шлюбі з Шарлем-Фердинаном де Бурбоном.[10] У 1818 році познайомилася й одружилася з англійським купцем Джеймсом Пауером. Подружжя переїхало на Сицилію і оселилося в Мессіні, де прожило близько 25 років і де Жаннет Віллепре-Пауер проводила свої дослідження та вивчення морської біології.[11]

Паперовий наутилус (Argonauta argo)

На Сицилії вона почала вивчати природничу історію, зокрема, проводила фізичні спостереження й експерименти над морськими та наземними тваринами. Вона хотіла провести інвентаризацію екосистеми острова.[11] У 1834 р. професор Carmelo Maravigna писав у «Giornale Letterario dell'Accademia Gioenia di Catania», що Віллепре-Пауер слід приписувати винахід акваріума та систематичне застосування його для вивчення морського життя.[12] Вона створила три типи акваріумів: скляний акваріум для свого кабінету, занурений скляний у клітку, та клітку для більших молюсків, які стоять на якорі в морі.[9] Її перша книга була опублікована в 1839 році з описом її експериментів під назвою Observations et expériences physiques sur plusieurs animaux marins et terrestres.

Спостереження та фізичні експерименти над кількома морськими та наземними тваринами, 1839 рік

Її друга книга «Guida per la Sicilia» була опублікована в 1842 р.[9] Книга була перевидана Історичним товариством Мессіни.[7] Віллепре-Пауер також вивчала молюсків та їх скам'янілості; зокрема, вона віддала перевагу Argonauta argo[en]. У той час існувала невизначеність щодо того, чи виробляє вид аргонавтів власну оболонку, чи набуває оболонку від іншого організму (подібно до раків-відлюдників). Робота Віллепре-Пауер показала, що вони справді виробляють власні мушлі.[11]

Віллепре-Пауер також займалась охороною природи, їй приписують розробку принципів стійкої аквакультури на Сицилії.[9]

Вона була першою жінкою-членом Catania Accademia Gioenia, членом-кореспондентом Лондонського зоологічного товариства (London Zoological Society) та 16-ти інших наукових товариств.[13]

Віллепре-Пауер та її чоловік покинули Сицилію в 1843 році, і багато її записів і наукових креслень загублено під час аварії корабля.[7][9] Хоча вона не припиняла писати, подальших досліджень не проводила. Вони з чоловіком розподілили свій час між Парижем і Лондоном. Втекла з Парижа під час облоги прусської армії взимку 1870 року, повернувшись до Джульяка. Померла в січні 1871 року.

У 1997 році іменем «Віллепре-Пауер» названо кратер на Венері, відкритий зондом Магеллана.[13]

Повідомляється, що дослідниця також тримала як домашніх тварин двох приручених кам'яних куниць.

Популярна культура[ред. | ред. код]

Біографічна пісня про Жанну Віллепре представлена у «26 вчених, другий том: Ньютон — Зенон», альбомі каліфорнійської групи «Артишок» 2008 року.[14]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б GeneaStar
  3. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. тезаурус CERLConsortium of European Research Libraries.
  5. https://www.zsl.org/blogs/artefact-of-the-month/women-and-the-blue-planet-%E2%80%93-contributions-of-some-women-to-our-knowledge
  6. Women's History Month: Jeanne Villepreux-Power. 13.7 Billion Years. 14 березня 2012. Архів оригіналу за 31 березня 2016. Процитовано 18 березня 2021. 
  7. а б в Arnal, Claude. Jeanne Villepreux-Power: A Pioneering Experimental Malacologist. The Malacological Society of London Bulletin. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 19 січня 2014. 
  8. Jeanne Villepreux-Power. Epigenesys. Архів оригіналу за 21 січня 2014. Процитовано 19 січня 2014. 
  9. а б в г д Potočnik], European Commission, Directorate-General for Research; [forew. Janez (2009). Women in science. Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities. ISBN 978-92-79-11486-1. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 4 вересня 2016. 
  10. Rafferty, John P. (2012). Britannica Biographies. Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 18 березня 2021. 
  11. а б в Swaby, Rachel (2015). Headstrong: 52 Women Who Changed Science - And the World. New York: Broadway Books. с. 51–53. ISBN 9780553446791. 
  12. Arnal, Claude. Jeannette Villepreux Power a Messine: l'Argonauta argo et l'invention de l'aquarium (1832). Архів оригіналу за 13 липня 2019. Процитовано 4 вересня 2016. 
  13. а б Arnal, Claude. Villepreux-Power, Jeanne. 4000 Years of Women in Science. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 10 серпня 2015. 
  14. Sellers, Timothy (14 травня 2009). 26 Scientists Volume Two: Newton-Zeno. Artichoke. Архів оригіналу за 11 серпня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.