Жан-Батист Донасьєн де Рошамбо
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (липень 2016) |
| Жан-Батист Донасьєн де Вімер де Рошамбо | |
|---|---|
| фр. Jean-Baptiste Donatien de Vimeur de Rochambeau | |
 Маршал де Рошамбо | |
| Народився |
1 липня 1725 Вандом, (Франція) |
| Помер |
10 травня 1807 (81 рік) Торе-ла-Рошетт, (Франція) |
| Громадянство | Франція |
| Діяльність | військовий діяч, генерал |
| Знання мов | французька[1] |
| Учасник | Війна за австрійську спадщину, Семирічна війна, Війна за незалежність США і Революційні війни |
| Титул | граф[d] |
| Військове звання | генерал |
| Батько | Joseph Charles II de Vimeur, Marquis de Rochambeaud[2] |
| Мати | Marie Claire Thérèse Bégond[2] |
| Діти | Donatien-Marie-Joseph de Rochambeaud |
| Автограф |
.png){kind=small} |
| Нагороди | |
Жан-Батист Донасьєн де Вімер де Рошамбо (фр. Jean-Baptiste Donatien de Vimeur de Rochambeau; 1 липня 1725 — 10 травня 1807) — французький шляхтич і генерал, який відіграв значну роль у Війні за незалежність США, командуючи французьким експедиційним корпусом, який прибув на допомогу американським борцям за незалежність. Також був учасником бойових дій часів Наполеона.
Військова діяльність у Європі[ред. | ред. код]
Рошамбо народився у Вандомі (провінція Орлеан, нині департамент Луар і Шер). Вчився в єзуїтському коледжі в Блуа. Після смерті свого старшого брата, він вступив у кавалерійський полк і служив у Богемії, Баварії та на Рейні під час війни за австрійську спадщину. У 1742 році вступив корнетом у кавалерійський полк, під керівництвом герцога Бролі, що брав участь у війні за австрійський спадок, воював в Богемії, Баварії та Ельзасі, був ад'ютантом герцога Орлеанського, пізніше графа Клермона з яким був в облозі Антверпена та в битві при Рокурі 1746 року. У 1747 році він отримав звання полковника. Рошамбо брав участь в облозі Маастрихта в 1748 році та став губернатором Вандому у 1749 році. Після того, як він відзначився у битві при Менорці 1756 року, на початку Семирічної війни, Жан-Батист був підвищений до звання бригадного генерала піхоти. В облозі Порт-Магона в 1756 році він сприяв завоюванню цих місць. За відмінність названий шефом Овернського 17-го піхотного лінійного полку. У 1758 році воював у Німеччині, зокрема брав участь у боях під Крефельде і Клостеркамп та отримав кілька поранень.
Війна за незалежність США[ред. | ред. код]
У 1780 році Рошамбо був призначений командувачем сухопутних військ, як частини експедиційного корпусу, який був посланий на допомогу американським повстанцям французьким урядом. Отримавши звання генерал-лейтенанта, під його командуванням було близько 7000 французьких військових, які мали наказ приєднатися до Континентальної армії Джорджа Вашингтона. У Рошамбо було більше війська, ніж мав на той час Вашингтон. У зв'язку з цим швед Ганс Аксель фон Ферзен, який був на службі у повстанців, не міг взяти командування на себе і служив у Рошамбо як ад'ютант та перекладач.
Військо під командуванням Рошамбо висадилося в Ньюпорті, штат Род-Айленд 10 липня, але не вело бойових дій протягом року, у зв'язку з тим, що французький флот був блокований англійцями в затоці Наррагансет. Французи базувалися в Браунівському університеті, який тоді ще був коледжем Род-Айленду і в коледжі Едіфас (Edifice), який був перетворений у військовий шпиталь. У липні 1781 року військо Рошамбо вийшло з Род-Айленду, йдучи через Коннектикут на з'єднання з Вашингтоном біля річки Гудзон. Об'єднані сили вирушили на облогу Йорктауна. 22 вересня вони об'єдналися з військами Маркіза де Лафайєта і 19 жовтня примусили лорда Корнуелса до здачі.
Повернення до Франції[ред. | ред. код]
Після повернення до Франції Рошамбо був прийнятий королем Людовиком XVI та призначений губернатором Пікардії, історичної провінції на півночі Франції. Під час Французької революції він командував північною армією в період між падінням старого режиму Людовика XVI в 1792 році й утворенням Першої Французької Імперії Наполеона Бонапарта в 1804 році. 28 грудня 1791 року йому було надано звання маршала Франції завдяки швидкому відбудуванню прикордонних редутів та поновленню укріплень на півночі країни, але він пішов у відставку в 1792 році. Попри те, що Рошамбо був прихильником Національних зборів Франції, він був заарештований під час революційного терору і ледве уникнув гільйотини. Згодом він був відправлений на пенсію Наполеоном I. 10 травня 1807 року Рошамбо помер в Торе-ла-Рошетті. Його син, Донат'є Марі Жозеф де Вімер був поважною фігурою під час французьких революційних і наполеонівських війн.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- Середня школа Рошамбо в Саутбері, Коннектикут.
- Французька міжнародна школа в Бетесда, штат Меріленд названа Ліцеєм Рошамбо.
- Міст через річку Потомак у Вашингтоні, округ Колумбія, також названий на честь Рошамбо.
- Існує Проїзд Рошамбо, названий на його честь в Грінбурзі, Нью-Йорку і в Вільямсбурзі, штат Вірджинія.
- Існують проспекти Рошамбо, названі на його честь у Провіденсі, Род-Айленд, в Бронксі, Нью-Йорк.
- Є вулиці Рошамбо в Нью-Бедфорді, штат Массачусетс, і Доббс Феррі, Нью-Йорк.
- В Ньюпорті, Род-Айленд, є пам'ятник Рошамбо
- Інший пам'ятник є у Вашингтоні на Пенсильванія-авеню навпроти Білого дому в парку Лафаєт.
- ↑ Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003. — ed. size: 683713