Жан-Франсуа Ревель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан-Франсуа Ревель
фр. Jean-François Revel
Народження19 січня 1924(1924-01-19)[1][2][…]
Марсель[1]
Смерть30 квітня 2006(2006-04-30)[2][4][…] (82 роки)
Ле-Кремлен-Бісетр[1]
Похованняцвинтар Монпарнас
Громадянство (підданство) Франція
Знання мов
  • французька[5][6]
    • Ім'я при народженніфр. Jean-François Ricard
    Діяльність
  • журналіст
    • ЧленФранцузька академія (30 квітня 2006)[7]
    Alma materВища нормальна школа[8], ліцей дю Паркd і Lycée Jean-Baptiste-Sayd
    Посадапрезидент[9] і seat 24 of the Académie françaised[7]
    ПартіяConvention of Republican Institutionsd (1969)[9]
    У шлюбі зYahne Le Toumelind і Claude Sarrauted
    Діти
  • Matthieu Ricardd, Nicolas Reveld і Ève Ricardd
    • Нагороди
    офіцер ордена Почесного легіону Кавалер ордена Почесного легіону Officer of the Order of the Southern Cross Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли Католички Grand Officer of the Order of Prince Henry
    CMNS: Жан-Франсуа Ревель у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Жан-Франсуа Реве́ль (19 січня 1924, Марсель — 30 квітня 2006 Париж) — французький есеїст і філософ. Член Французької академії (Крісло № 24).

    Біографія

    [ред. | ред. код]

    Жан-Франсуа Рікар народився 19 січня 1924 року в Марселі. Своє прізвище він змінив на Ревель пізніше[11].

    Після відвідування початкової школи й гімназії в Марселі та Ліоні, 1943 року Жан-Франсуа вступив до Вищої нормальної школи в Парижі. У цей час він брав участь у французькому русі опору проти німецької окупації.

    Від осені 1947 року до весни 1948 року він працював лектором у Тлемсені, у тодішньому французькому Алжирі. З 1950 року працював викладачем у Французькому інституті в Мехіко, а з 1957 року — у Римі. В цей час він видає перші книги та дописує для різних журналів. З 1966 року Ревель є постійним редактором політичного тижневика L'Express, а від 1978 до 1981 року — його головним редактором.

    1971 року Ревель став відомий завдяки своїй книжці «Ні Маркс, ні Ісус» про культурні й політичні наслідки соціальних потрясінь руху 68 року. Інші відомі твори Ревеля: «Тоталітарна спокуса», «Як закінчуються демократії» та «Чернець і філософ» (діалоги з його сином Матьє Рікаром).

    1997 року Ревеля обрали членом Французької академії. 1986 року він отримав премію Конрада Аденауера від Фонду Німеччини.

    Ревель помер від серцево-судинного захворювання у віці 82 роки в лікарні Кремлен-Бісетр неподалік від Парижа.

    Похований на цвинтарі Монпарнас (ділянка № 10).

    Праці

    [ред. | ред. код]
    • Pourquoi des philosophes?, 1957
    • Pour l'Italie, 1958
    • Sur Proust, 1960
    • La Cabale des dévots, 1962
    • En France. La fin de l'opposition, 1965
    • Contrecensures, 1966
    • Ni Marx ni Jésus, la nouvelle révolution mondiale est commencée aux Etats-Unis, 1970
    • La Tentation totalitaire, 1976
    • Histoire de la civilisation culinaire
    • La Grâce de l'État, 1981
    • Comment les démocraties finissent, 1983
    • Le Rejet de l'État, 1984
    • Une anthologie de la poésie française, 1984
    • Le Terrorisme contre la démocratie, 1987
    • La Connaissance inutile, 1988
    • L'Absolutisme inefficace, ou Contre le présidentialisme à la française, 1992
    • Le Regain démocratique, 1992
    • Histoire de la philosophie occidentale, de Thalès à Kant, 1994
    • разом з Matthieu Ricard: Le Moine et le Philosophe, 1997
    • Mémoires, Le Voleur dans la maison vide, 1997, ISBN 978-2-259-18022-1
    • Fin du siècle des ombres, 1999
    • La grande parade. Essai sur la survie de l'utopie socialiste, 2000
    • L'obsession anti-américaine, 2002

    Переклади українською

    [ред. | ред. код]
    • Ревель, Жан-Франсуа. Відживлення демократії: пер. з фр. / Жан-Франсуа Ревель; Пер. Зоя Борисюк.– К. : Критика, 2004.– 560 с.

    ISBN 966-7679-44-6[12]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #120259788 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    3. ↑ а б SNAC — 2010.
    4. ↑ https://www.whoswho.fr/decede/biographie-jean-francois-revel_7586
    5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    6. ↑ CONOR.Sl
    7. ↑ а б Французька академія — 1635.
    8. ↑ https://www.archicubes.ens.fr/lannuaire#annuaire_chercher?identite=Revel
    9. ↑ а б http://maitron-en-ligne.univ-paris1.fr/spip.php?article159299
    10. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
    11. ↑ J.-F. Revel, French Philosopher, Is Dead at 82. New York Times. 2 травня 2006. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 16 липня 2020.
    12. ↑ Ревель Жан-Франсуа. Відживлення демократії. — Київ: Критика, 2004. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.

    Посилання

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жан-Франсуа_Ревель&oldid=43096704