Жан Ко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан Ко
фр. Jean Cau
Народився 8 липня 1925(1925-07-08)[1][2][…]
Брам
Помер 18 червня 1993(1993-06-18)[1][2][…] (67 років)
Париж, Франція
Громадянство Франція Франція
Діяльність письменник, журналіст, сценарист
Мова творів французька
Magnum opus The Mercy of God[d]
Премії Гонкурівська премія

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Жан Ко (фр. Jean Cau; 8 липня 1925, Бран (Од) — 18 липня 1993, Париж, Франція) — французький прозаїк, публіцист, журналіст, редактор. Лауреат Гонкурівської премії 1961 року

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї фермера з південної Франції. Закінчив Ліцей Людовика Великого. Пізніше, вивчав літературу і філософію в Парижі.

Був близький до гуртка екзистенціалістів в Сен-Жермен-де-Пре. З 1946 по 1957 рік був секретарем Жана-Поля Сартра, який надав на його ідеологічні погляди великий вплив і визначив майбутнє творчість Жана Ко більш ніж на десять років вперед.

З 1949 по 1954 рік — редактор журналу Sartre Les Temps, співпрацював з виданням L'Express (з 1957 року — його редактор), Figaro littéraire (1963—1964), France Observateur (з 1978 року) і Paris Match (з 1984 року) .

Пізніше порвав з Сартром і його оточенням і став публікувати статті з антимарксистських позицій. Закликав Сартра відмовитися від Нобелівської премії з літератури.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор численних творів, в тому числі, політичних брошур і есе. Опублікував ряд політичних і літературно-біографічних портретів діячів політики і культури (зокрема Ернеста Хемінгуея, Че Гевари і ін.), Часто написаних в сатирично-полемічному тоні, що викликало ворожнечу до нього. Публікував полемічні статті, що висвітлюють ліві політичні течії, декаданс Європи, боротьбу з європейськими традиціями. Критикував політику Шарля Де Голля.

У 1961 році за свій роман «Le pitié de Dieu» (Милосердя Бога) був нагороджений Гонкурівської премією. У ньому розповідається історія чотирьох вбивць: лікаря, боксера, робочого і гравця, посаджених в одну тюремну камеру і розповідають про своє життя і вчинки, що призвели їх до в'язниці.

За сценаріями Жана Ко знято кілька фільмів:

Вибрані твори[ред. | ред. код]

  • Le Fort intérieur, Gallimard, 1948
  • Maria-nègre, Gallimard, 1948
  • Le coup de barre, Gallimard, 1950
  • Le tour d'un monde, Gallimard, 1952
  • Les Paroissiens, Gallimard, 1958
  • Mon village, Gallimard, 1958
  • Vie et mort d'un toro brave, 1961
  • La pitié de Dieu , 1961
  • Les Parachutistes — Le maître du monde, 1963
  • Le Meurtre d'un enfant, 1965
  • Lettre ouverte aux têtes de chiens occidentaux, 1967
  • «Un testament de Staline», 1967
  • «Les yeux crevés», 1968 (театральна п'єса)
  • Le pape est mort, 1968
  • Le spectre de l'amour, 1968
  • L'agonie de la vieille, 1969
  • Tropicanas, de la dictature et de la revolution sous les tropiques, 1970
  • Les Entrailles du taureau, 1971
  • Le temps des esclaves, 1971
  • Les entrailles du taureau, 1971
  • Ma misogynie, 1972
  • Les écuries de l'occident — traité de morale, 1973
  • La grande prostituée — traité de morale II, 1974
  • Les Enfants, 1975
  • Pourquoi la France, 1975
  • Lettre ouverte à tout le monde, 1976
  • Otages, 1976
  • Une nuit à Saint-Germain des Près, 1977
  • Discours de la décadence, 1978
  • Une Passion Pour Che Guevara, 1979
  • Nouvelles du paradis, 1980
  • La Conquête de Zanzibar, 1980
  • Le grand soleil, 1981
  • La barbe et la rose, 1982
  • Une rose à la mer, 1983
  • Proust, le chat et moi, 1984
  • Croquis de mémoire, 1985
  • Fernando Botero, la corrida, 2001
  • Monsieur de Quichotte, 2005

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Babelio
  3. а б Munzinger-Archiv — 1913.