Жан де Жуанвіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Jean de Joinville.jpg

Жан Жуанвіль (фр. Jean de Joinville, +1223, замок Жуанвіль — 24 січень 1317, там само) — французький середньовічний історик, біограф Святого Людовика.

Біографія[ред.ред. код]

Жуанвіль був вихідцем зі знатної шампанською сім'ї. Поступив на службу до короля Тібо IV Наваррського, графу шампанському, і був у нього сенешалем; приєднався до сьомого хрестового походу, що вживається в 1245 Людовіком IX. Для покриття витрат на озброєння Жуанвіль заклав частину своїх маєтків; на острові Кіпр, куди вони пристали, Жуанвіль вчинив зі своєю маленькою армією на службу до короля. Хоробро бився; в 1250 році разом з королем потрапив в полон до мамелюків під Мансуром (Єгипет); брав участь у переговорах з ворогом, організував збір необхідного для звільнення викупу серед тамплієрів; підтримував короля в скрутні хвилини — зокрема, після загибелі його брата, Роберта д'Артуа. Саме за порадою Жуанвіля і всупереч думці інших своїх наближених монарх на кілька років затримався на Святій землі.

Творчість[ред.ред. код]

Життєпис Святого Людовіка Його «Книга благочестивих висловів і добрих діянь нашого святого короля Людовика» (Livre des saintes paroles et des bons faiz nostre roy saint Looys) — одне з найбільш значних творів історичної літератури Середніх віків. Книга написана на замовлення Іоанни Наваррської, яка припадала монарху внучатою племінницею; проте в рік її смерті (1305) робота над книгою ще не була завершена. Швидше за все, створювалася між 1305 і 1309 роками. Забезпечена присвятою синові Іоанни Наваррської, Людовику сварлива. Складається з 149 глав, додатково поділених на параграфи (всього 769). Перша частина книги присвячена благочестивим сказанням від монарха, історії його життя і правління; особливий акцент зроблений на епізоді хвороби Людовика і про прийняте ним рішення відправитися в хрестовий похід (+1244). Друга частина розповідає про заморські походах і носить більш точний і детальний характер (особливо цікава замальовка про побут бедуїнів).

Книга Жуанвіля не є байдужою хронікою подій; їй бракує властивою Віллардуен строгості викладу; у книзі зустрічаються повтори, вона насичена авторськими відступами і міркуваннями. Параграфи 119—666 нагадують мемуари, оповідають про події, в яких брав участь сам Жуанвиль (вони не обов'язково пов'язані з монархом). Відомості щодо смерті короля наведені зі слів очевидця, П'єра Алансонского, одного з синів Людовика. Оповідання завершує розповідь про беатифікацію монарха в 1298 році і про сновидіння, в якому покійний Святий Людовик явився Жуанвілю. Книга була написана в період, коли культ Святого Людовіка вже цілком склався; вісімдесятирічний Жуанвіль вважав за необхідне своїм твором зміцнити його.

Ось як описує Жан де Жуанвіль, хронікер сьомого хрестового походу, здійсненого французьким королем Людовиком IX у 1248 – 1254 рр., дію «грецького вогню»: «…Його снаряд величезний, як посудина для оцту, і хвіст, що тягнеться позаду, схожий на гігантський спис. Політ його супроводжувався страшним шумом, подібним до грому небесного. «Грецький вогонь» у повітрі був подібний до дракона, що летить у небі. Од нього виходило таке яскраве світло, що, здавалося, над табором зійшло сонце. Причиною того були величезна вогненна маса і блиск, що знаходились у ньому».

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Cristian Bratu, “Je, aucteur de ce livre: Authorial Persona and Authority in French Medieval Histories and Chronicles.” In Authorities in the Middle Ages. Influence, Legitimacy and Power in Medieval Society. Sini Kangas, Mia Korpiola, and Tuija Ainonen, eds. (Berlin/New York: De Gruyter, 2013): 183-204.
  • Cristian Bratu, “Clerc, Chevalier, Aucteur: The Authorial Personae of French Medieval Historians from the 12th to the 15th centuries.” In Authority and Gender in Medieval and Renaissance Chronicles. Juliana Dresvina and Nicholas Sparks, eds. (Newcastle upon Tyne: Cambridge Scholars Publishing, 2012): 231-259.