Жан VI (герцог Бретані)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан VI
фр. Jean V de Bretagne
SOAOTO - Folio 057V.jpg
Народився 24 грудня 1389(13891224)
Ванн
Помер 28 серпня 1442
Нант
Громадянство
(підданство)
Bannière de France style 1500.svg Франція
Національність француз
Діяльність військовослужбовець
Учасник Столітня війна
Титул герцог Бретані
Термін 1399—1442 роки
Попередник Жан V
Наступник Франциск I
Конфесія католицтво
Рід династія де Дрьо-Монфор
Батько Жан V
Мати Жанна Наваррська
Брати, сестри
У шлюбі з Жанна Валуа
Діти 3 сина і 4 доньки
Нагороди
Орден Золотого руна
Arms of Jean III de Bretagne.svg

Жан VI Мудрий (*Jean le Sage, 24 грудня 1389 — 28 серпня 1442) — герцог Бретані у 13991442 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Регентство[ред. | ред. код]

Походив з роду Дрьо-Монфор. Син Жана V, герцога Бретані, та Жанни (доньки Карла II, короля Наварри). Народився у 1389 році у м.Ванн. отримавши ім'я Жан-П'єр. 19 листопада 1396 року Жан одружився з донькою французького короля Карла VI.

У листопаді 1399 року після смерті свого батька 10-річний Жан VI успадкував герцогство Бретані, а також титули графа де Монфор-л'Аморі і де Річмонд (в Англії). До свого повноліття Бретанью в якості регентши керувала його мати. Потім він опинився під опікою Філіпа II, герцога Бургундії.

Початок правління[ред. | ред. код]

У 1402 році був посвячений у лицарі Олів'є де Кліссоном, коннетаблем Франції, з яким замирився. Того ж року перебрав владу у Бретані. Вдало маневрував між Францією і Англією, а також використовуючи внутрішні французькі конфлікти, зміг зміцнити своє герцогство і власну владу в ньому. Уклав союз з королем Франції. Провів низку реформ, зокрема створив постійну армію і ввів чітку і зрозумілу схему оподаткування. Був покровителем мистецтв і церкви. разом з тим під час Великої схизми підтримував антипапу Бенедикта XIII.

З 1403 року бретонський флот на чолі із Жаном де Пеньо починає спустошувати узбережжя Англії. У відповідь англійський флот теж саме робить з бретонським узбережжям. У 1404 році спільно з французами відправляє 300 суден до Девонширу. В результаті було спустошено острови Джерсі і гернсі, західний Девоншир та захоплено порт Дартмут. Англійці відповідають свій флот до Геранда. Подібні рейди тривалий протягом 1405—1406 років. 1406 року укладено мир з Англією. Водночас встановлено союзні стосунки з Бургундією.

Після вбивства бургундцями герцога Людовіка Орлеанського в 1407 році Жан VI уклав союз з Арманьяками, хоча і не воював відкрито проти Бургундії. Дозволив своїм підданим боротися проти англійців, хоча сам виконував всі умови перемир'я з Генріхом V, королем Англії, від 1407 року. Згодом з англійцями укладалися перемир'я у 1409, 1411, 1415 і 1417 роках. У 1410 році став на бік антипапи Олександра V

У 1411 році відійшов від союзу з Арманьяками. Формально спрямував військо на допомогу французам, але зробив так, що бретонська допомогу запізнилася до битви при Азенкурі, що відбулася 25 жовтня 1415 року. Разом з тим зумів відняти у французів важливий порт Сен-Мало. У 1416 і 1418 роках виступав як посередник у перемовинах між Англією і Францією. У 1417 році відвідав з візитом в Англію, де підписав договір, згідно з яким обидві сторони утримувалися від ведення військових дій один проти одного. У 1418 році герцог погодився з усіма рішення Констанцького церковного собору, який завершив Велику схизму.

Спроба повалення[ред. | ред. код]

У лютому 1420 року герцог Бретонський було підступно було схоплено під час свята в соборі Шатонсо і запроторено в один із замків представниками роду Пент'євр, що все ще претендували на владу в герцогстві. було оголошено про смерть Жана VI. Втім на волі залишилася дружина Жанна де Валуа, яка домоглася підтримки бретонської знаті, зібрала військо, яке захопила один за одним замку роду Пент'євр і 8 травня взяла в облогу замок Шатонсо, де перебував в ув'язненні її чоловік. Через два місяці герцога Жана VI було звільнено з полону, а замок перейменовано на Шамтосо. Після цього він перебрався до Нанту.

Того ж року було скликано генеральні Штати Бретані у місті Ванн, де дії роду Пентв'єр було засуджено. Жан VI домігся прийнятя рішення щодо конфіскації володіння роду Пент'євр (остаточно виконано у 1425 році), які було роздано прихильникам герцога.

Союзи з Англією та Францією[ред. | ред. код]

Того ж року герцог брав участь в підписанні договору в Труа, за умовами якого Генріх V, король Англії, ставав регентом Франції і спадкоємцем французького престолу. При цьому домігся звільнення з англійського полону брата Артура, графа Річмонда. Останньому бретонський герцог не перешкоджав воювати на боці Франції.

У 1421 році відновив союзні стосунки з дофином Карлом (майбутнім Карлом VII, королем Франції) договором в Шаблі. Втім не надав йому жодної допомоги у війні проти Англії. Разом з тим не перешкоджав власним баронам брати участь на боці Карла VII. У 1425 році допоміг своєму молодшому братові, графу Артуру, графу Річмонд, стати новим коннетаблем Франції. Втім лише 1426 року Жан VI особисто з військом виступив на боці дофіна.

Втім вже у 1427 році уклав мирний договір з Джоном Бедфордом, англійським регентом Франції, яким погодився зайняти нейтральну позицію. У 1429 року викупив сеньйорію Фужер у Жана II, герцога Алансона, який повинен був сплатити англійцям величезний викуп. У 1432 році після звільнення Жан II намагався повернути Фужер, проте Жан VI відмовив, що призвело до війни. Бретонські війська взяли в облогу низку фортець. Втім за посередництва брата герцога Бретані — Артура де Річмонда — вдалося замиритися.

У 1431 році з військом рушає до табору дофіна Карла. Водночас відправляє свого сина Жиля до двору короля Англії. В подальшому також намагався не допомагати суттєво жодній з ворогуючих сторін. 1440 року уклав договір про мир з Генріхом VI, королем Англії. У 1434 році з ініціативи герцога Бретані було закладено новий собор в Нанті.

Останні роки[ред. | ред. код]

Незважаючи на прагнення укласти дружню угоду з Карлом VII, королем Франції, Жан VI брав участь в Прагерії (повстання знаті на чолі із дофіном Людовиком) у 1440 році. У 1440 році герцог був посвячений у лицарі бургундського ордена Золотого Руна. Того ж року підтримав судовий процес проти одного зі своїм впливових баронів — Жиля де Ре, маршала Франції.

У 1442 році увійшов до Неверскої ліги, спрямованої проти короля. 29 серпня 1442 року помер у Нанті. Йому успадковував старший син Франциск I.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Жанна, донька Карла VI, короля Франції

Діти:

  • Анна (1409 — після 1415)
  • Ізабела (1411—1442), дружина Гі XIV, графа Лаваля
  • Маргарита (1412—1421)
  • Франциск (1414—1450), герцог Бретані у 1442—1450 роках
  • Катерина (1416 — після 1421)
  • П'єр (1418—1457), герцог Бретані у 1450-1457 роках
  • Жиль (1420—1450), сеньйор Шантосе

Джерела[ред. | ред. код]

  • Jean-Pierre Leguay et Hervé Martin, Fastes et malheurs de la Bretagne ducale, 1213—1532, Rennes, Éditions Ouest-France, coll. " Université ", 1982, 435 p.
  • Jean Kerhervé, L'État breton aux xive et xve siècles: les ducs, l'argent et les hommes, vol. 1 et 2, Paris, Éditions Maloine, 1987
  • Raphael de Smedt (Hrsg.): Les chevaliers de l'Ordre de la Toison d'or au XVe siècle. Notices bio-bibliographiques (= Kieler Werkstücke. Reihe D: Beiträge zur europäischen Geschichte des späten Mittelalters. 3). 2e édition entièrement revue et enrichie. Peter Lang, Frankfurt am Main u. a. 2000, ISBN 3-631-36017-7, S. 88–90.