Жариков Євген Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жариков Євген Ілліч
Жариков Евгений Ильич
Дата народження 26 лютого 1941(1941-02-26)
Місце народження Москва, РРФСР
Дата смерті 18 січня 2012(2012-01-18) (70 років)
Місце смерті Москва, Росія
Поховання
Громадянство Росія Росія
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія актор
Нагороди
Державна премія СРСР Орден «Знак Пошани» Орден «За заслуги перед Вітчизною» Ribbon Medal 850 Mosow.png Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР
IMDb ID 0955529

Євген Ілліч Жариков (рос. Евгений Ильич Жариков; нар. 26 лютого 1941(19410226), Москва, Російська РФСР — пом. 18 січня 2012, Москва, Росія) — російський радянський актор. Народний артист РРФСР (1989). Лауреат Державної премії СРСР (1978).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився шостою, останньою дитиною в родині радянського письменника Леоніда Жарикова[1]. Дитинство провів у Підмосков'ї, під Загорськом в родині бабусі і дідуся.

Закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (1964, майстерня С. Герасимова, Т. Макарової).

Помер від тривалого онкологічного захворювання[2].

Фільмографія[ред.ред. код]

  • 1961 — А якщо це любов? — Сергій
  • 1962 — Іванове дитинство — Гальцев, старший лейтенант
  • 1963 — Він живий (короткометражний) — Артур, партизан
  • 1963 — Три плюс два — Вадим
  • 1966 — Дикий мед — епізод
  • 1966 — Ні і так — Латишев
  • 1967 — Продавець повітря — Люк
  • 1967 — Таємничий чернець — Латишев
  • 1968 — День ангела — Салін, штурман
  • 1968 — Снігуронька — Лель
  • 1970 — Сигнали — Павло
  • 1970 — Смерті немає, хлопці! — Володимир Рубін, лейтенант
  • 1971 — Освідчення в коханні до Г. Т. — Володимир
  • 1972 — Життя та дивовижні пригоди Робінзона Крузо — капітан корабля
  • 1972 — Ковадло або молот
  • 1973 — Біля цих вікон… — Михайло Анохін, кіномеханік
  • 1973 — Виконання бажань — давній друг Миколи
  • 1973 — Сад (короткометражний)
  • 1973 — Той, хто мене врятував (короткометражний)
  • 1974—1977 — Народжена революцією — Микола Хомич Кондратьєв
  • 1975 — Не може бути! — Микола
  • 1975—1976 — Дума про Ковпака — Платон Горонько
  • 1976 — Найкрасивіший кінь — Борис Степанович Іноземцев, учитель
  • 1978 — Я хочу вас бачити — Мирон
  • 1979 — Мій генерал — Сергій Антонович Рибаков
  • 1980—1981 — Довга дорога в дюнах — Отто Грюнберг / Олександр Єфімов
  • 1981 — Ця хвилина, ця мить
  • 1981 — Любов моя вічна — Гліб Микитович Грибов
  • 1981 — Осіння дорога до мами (короткометражний) — Дмитро Павлович, кінорежисер
  • 1981 — Факти минулого дня — Юсин
  • 1983 — Сім годин до загибелі — Олексій Васильович Шульгин, хірург
  • 1984 — Перша кінна — Клим Ворошилов
  • 1984 — Тихі води глибокі — Уваров
  • 1986 — На перевалі — Клімов
  • 1986 — Таємниці мадам Вонг — капітан «Івана Буніна»
  • 1988 — Шураві
  • 1989 — Приватний детектив, або Операція «Кооперація» — «Професор»
  • 1990 — Війна на західному напрямку — Климент Єфремович Ворошилов
  • 1990 — Шапка — Новиков, успішний письменник
  • 1991 — Вбити «Шакала» — Микола Олексійович Петров
  • 1992 — Щурячий кут — «Учитель», кримінальний авторитет
  • 1992 — Річард Левине Серце — єпископ Тирский
  • 1993 — Ваші пальці пахнуть ладаном — Гржимайло
  • 1993 — Лицар Кеннет — єпископ Тирский
  • 1993 — Сірі вовки — Олександр Миколайович Шелєпін, секретар ЦК КПРС
  • 1993 — Троцький — Сталін
  • 1995 — Панночка-селянка — Павло Петрович Рощин
  • 1995 — Бульварний роман — капітан Федір Агапов
  • 1995 — Поїзд до Брукліна — Розов
  • 1995 — Північ у Санкт-Петербурзі — Федір Борисович Заварзін, хранитель Ермітажу
  • 1996 — Любити по-російськи-2 — Олег Сергійович Турчак, губернатор
  • 1997 — Ніч жовтого бика
  • 1998 — Князь Юрій Долгорукий — Лука
  • 1999 — Любити по-російськи-3. Губернатор — екс-губернатор Турчак
  • 1999 — Транзит для диявола — Степан Дорохов, генерал ФСБ
  • 2000 — Армія порятунку — генерал Гром
  • 2001 — Ідеальна пара — Іван Гудимович Гудімов
  • 2001 — Сищики-1 — міністр
  • 2002 — Кодекс честі-1 — Михайло Матвійович Єрмаков, генерал-лейтенант
  • 2003 — Благословіть жінку — цивільний у вагоні
  • 2004 — Сищики-3 — начальник Вищої школи МВС
  • 2005 — Золота Медуза — Хан
  • 2006 — Сищики-5 — генерал Остапенко
  • 2006 — Я залишаюся — Олег Сапрунов, лікар
  • 2007 — Багата і кохана — Юрій Васильович Дорохов
  • 2009 — Одного разу буде кохання — Корж, сімейний лікар
  • 2011 — Заручники любові — Віктор Семенович Зуєв, генерал МВС

Література[ред.ред. код]

  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.139;
  • Раззаков Ф. Досьє на звезд. 1962—1980. — С.124-131;
  • Всемирный биографический энциклопедический словарь. М., 1998. — С.272;
  • Кинословарь. Т.1. СПб., 2001. — С.421-422.

Примітки[ред.ред. код]

  1. [http://www.peoples.ru/art/cinema/actor/jarikov/index2.html Євген Жариков (Evgeniy Jarikov) - все про знаменитості
  2. У Москві помер актор Євген Жаріков. Кореспондент.net. Архів оригіналу за 2013-06-27. 
Актор Це незавершена стаття про актора або акторку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Посилання[ред.ред. код]