Жарт (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жарт
рос. Шуточка
Жанр мелодрама
Режисер Андрій Смирнов
Борис Яшин
Сценарист Андрій Смирнов
Борис Яшин
У головних
ролях
Нонна Терентьєва
Микита Михалков
Оператор Юрій Схіртладзе
Композитор Альфред Шнітке
Художник Михайло Карташов
Леонід Платов
Кінокомпанія «Мосфільм»
Тривалість 16 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1966
IMDb ID 0060974

«Жарт» (рос. Шуточка) — радянський короткометражний художній мелодраматичний телефільм за мотивами однойменного оповідання А. П. Чехова, поставлений в 1966 році.

Сюжет[ред. | ред. код]

Закадрове оповідання у фільмі ведеться від імені літнього чоловіка, який згадує свою молодість. Він згадує, як, будучи молодим, пішов кататися взимку на санках і покликав з собою свою дівчину Надю. Та спочатку вагалася, але потім погодилася. Під час катання, коли у вухах дівчини, надзвичайно наляканої, свистить вітер, оповідач вирішує пожартувати і шепоче їй на вухо: «Я кохаю Вас, Надійка!». Біля підніжжя гори, після спуску, хлопець зображує повну байдужість. В результаті цього Надійка починає сумніватися в тому, що їй зізналися в коханні, і вирішує прокотитися ще раз. Жарт повторюється. Закохані починають кататися кожен день, і оповідач продовжує повторювати свій «жарт», а Надійка все сумнівається, що це — справжнє зізнання або завивання вітру? Вона намагається зрозуміти це, але через наляканість під час спуску не може сконцентруватися. Одного разу Надійка сама приходить до гірки, сідає на санки і намагається розгадати свою загадку. Це спостерігає з естради оповідач, що прийшов раніше неї. Настає весна. Гірка тане, а Надійка все намагається розгадати ту зимову таємницю. Оповідач же надовго (а може, і назавжди) їде в Санкт-Петербург. Про це він повідомляє їй в листі. Перед від'їздом, підкравшись до будинку Надійки, оповідач, дочекавшись пориву вітру і сховавшись так, щоб його не було видно, знову говорить: «Я кохаю Вас, Надійка!». Та розчаровується в своїх надіях. Пройшло багато років. Надійка вийшла заміж за секретаря дворянської опіки, у неї підростає троє дітей. Для неї юність, проведена з оповідачем — саме зворушливий і прекрасний спогад в житті. А сам оповідач, вже постарілий, тепер сам не розуміє, навіщо тоді жартував.

У ролях[ред. | ред. код]

Текст від автора читає Андрій Попов

Знімальна група[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]