Жданько Станіслав Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Станіслав Олексійович Жданько (12 червня 1953(19530612) — 13 квітня 1978) — актор радянського кіно.

Біографія[ред. | ред. код]

Станіслав Жданько народився 12 липня 1953 року в Сибіру поблизу Омська, у простій родині. Після закінчення школи вступив до Новосибірського театральне училище, але потім перевівся до Москви в Щукінське училище.

З 1976 року — актор театру імені Євгенія Вахтангова.

Смерть[ред. | ред. код]

13 квітня 1978 року Станіслав Жданько був зарізаний у своїй квартирі. Експертиза встановила, що Стас сам заколовся кухонним ножем. Справу закрили. А через п'ять років відбувся суд, який постановив, що Малявіна винна у смерті коханої людини, і засудив її до дев'яти років позбавлення волі. Ось що сказав слідчий у цій справі: «Я ставлю собі без кінця одні й ті ж питання, і послухайте мої відверті відповіді. Чи міг Стас Жданько вбити себе? Відповідаю: „Міг“. Чи могла Малявіна вбити його? Відповідаю: „Могла“. Міг би Стас Жданько вбити Малявіну? Відповідаю: „Так“. Чи могла Малявіна вбити себе? Відповідаю: „Так“ … Історія важка. Доказів вашої провини немає. Експертизи говорять про самопоранення. Свідків немає. Мотивів, як таких, теж немає … Ви і Стас не божевільні, але у вас немає відчуття межі між життям і смертю. Погано це».

Похований актор у Новосибірській області, в селі Ярки.

Фільмографія[ред. | ред. код]

  1. 1976 — Неповнолітні — Костя Сила: головна роль
  2. 1976, 1978 — Час обрало нас — лейтенант Небилович, (остання роль)
  3. 1977 — Людина з рушницею (фільм-спектакль) — епізод
  4. 1978 — Помилки юності — Митя Гурьянов, головна роль