Жданівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жданівка
Zhdanivka gerb.png Flag of Zhdanivka.svg
Герб Жданівки Прапор Жданівки
Жданівка
Розташування міста Жданівка
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька область
Район Жданівська міська рада
Код КОАТУУ 1412100000
Засноване 1924
Статус міста з 1966 року
Населення 12198 (01.01.2017)[1]
Площа 2 км²
Густота населення 6099 осіб/км²
Поштові індекси 86391—86396
Телефонний код +380-6250
Координати 48°08′15″ пн. ш. 38°15′39″ сх. д. / 48.13750° пн. ш. 38.26083° сх. д. / 48.13750; 38.26083Координати: 48°08′15″ пн. ш. 38°15′39″ сх. д. / 48.13750° пн. ш. 38.26083° сх. д. / 48.13750; 38.26083
Висота над рівнем моря 223 м
Відстань
Найближча залізнична станція Нижньокринка
До станції 8 км
До обл./респ. центру
 - фізична 37,9 км
 - залізницею 58 км
 - автошляхами 43,2 км
До Києва
 - фізична 608 км
 - залізницею 879 км
 - автошляхами 729 км
Міська влада
Адреса 86391, Донецька обл., м. Жданівка, вул. Кравченка, 3, 7-22-14
Веб-сторінка Жданівська міськрада
Міський голова Литвинов Сергій Миколайович

Commons-logo.svg Жданівка у Вікісховищі

Жда́нівка — місто (з 1966 року) обласного значення у Донецькій області. Розташоване в центральній частині області.

Географія[ред.ред. код]

Розташоване на південному схилі головного вододілу Донбасу, за 8 км від залізничної станції Нижньокринка, на автодорозі Донецьк — Міллерово. В околицях міста беруть початок річки Вільхівка та Громова.

Сусідні населені пункти: на півночі межує з містами Єнакієве, Юнокомунарівськ; на північному заході з селом Розівка; на північному сході з селами Славне, Шевченко (Малоорлівська сільрада), Малоорлівка; на заході з селищем Новомосковське; на сході з селом Шевченко (Розівська сільрада) та містом Хрестівка; на південному заході з селищем Нижня Кринка; на південному сході з селищем Вільхівка; на півдні з селищем Молодий Шахтар.

Історія[ред.ред. код]

Засноване в 1924 р. До 1966 р. — селище Ново-Жданівка. Із 1966 р. — місто з сучасною назвою. У 1954 р. тут закладені сучасні шахти.

16 серпня 2014 року в ході війни на Донбасі місто було звільнене від проросійських терористів[2], під час бою загинув старший солдат 25-ї бригади Едуард Гуцул. 17 серпня під час пошуково-ударних дій при обстрілі терористів біля Жданівки загинули солдати 25-ї бригади Єманов Олексій Петрович та Дмитро Приходько. 21 вересня 2014 року українські війська змушено відійшли.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Займає територію 2 км², із них 72 % під забудовою. На одного жителя припадає 20 м² зелених насаджень. Середня температура січня −7,2 °C, липня +22 °C. За рік випадає 500 мм опадів.

Населення на 5 грудня 2001 р. склало 13,7 тис. осіб, на початок 2004 р. — 13,2 тис. осіб. Понад 70 % зайняте в народному господарстві та працюють в промисловості. Основні підприємства — шахти.

У місті діє храм Успіння Божої Матері, створюється жіночий монастир.

В адміністративному відношенні Жданівці підпорядковані селище міського типу Вільхівка, 1 сільський населений пункт.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення міста становило 13266 осіб, із них 10,94 % зазначили рідною мову українську, 88,05 % — російську, 0,35 % — вірменську, 0,29 % — білоруську, 0,04 % — молдовську, 0,02 % — польську та грецьку мови[3].

Національний склад населення за переписом 2001 року[4]

чисельність частка, %
українці 6 950 48,3
росіяни 6 820 47,4
білоруси 201 1,4

Пам'ятки[ред.ред. код]

У місті на обліку перебуває одна пам'ятка історії —

№ пп Охорон. номер Найменування пам'ятки Місцезнаходження пам'ятки Рік встановлення Автор Рішення
1. 646 Братська могила радянських воїнів Південного фронту. Жданівська м/р, м. Жданівка, вул. Леніна. 1970 р. - 5.09.1973 р. № 475

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.