Ждиня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Ждиня
пол. Zdynia
Zdynia cerkiew 1.JPG
Церква Покрови

Координати 49°29′ пн. ш. 21°17′ сх. д. / 49.483° пн. ш. 21.283° сх. д. / 49.483; 21.283Координати: 49°29′ пн. ш. 21°17′ сх. д. / 49.483° пн. ш. 21.283° сх. д. / 49.483; 21.283

Країна Польща
Воєводство Малопольське воєводство
Повіт Горлицький повіт
Гміна Устя-Горлицьке
Висота центру від 500 до 530  м
Населення 219 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 18
Автомобільний код KGR
SIMC 0468393
GeoNames 753484
OSM пошук у Nominatim
Ждиня. Карта розташування: Польща
Ждиня
Ждиня
Ждиня (Польща)
Ждиня. Карта розташування: Малопольське воєводство
Ждиня
Ждиня
Ждиня (Малопольське воєводство)
Ждиня у Вікісховищі?

Ждиня (пол. Zdynia) — лемківське село у Польщі, в гміні Устя-Горлицьке Горлицького повіту Малопольського воєводства. Населення — 219 осіб (2011[1]).

Розташування[ред. | ред. код]

Село розташоване на відстані 12 кілометрів на схід від Устя Горлицького, 21 км на південний схід від Горлиців та 117 км на південний схід від Кракова.

Лежить на берегах річки Здиня — правої притоки Ропи.

Історія[ред. | ред. код]

Ждиня вперше згадується на початку XIV століття, коли 1316 року, в Шімбарку оселився Павло Гладиш, міщанин з містечка Новий Санч. Село було закріпачене[джерело?] на німецькому праві.

Гробниця православного святого Максима Сандовича

Його син Ян Гладиш, котрий був управителем королівського маєтку у Сончі (1356), власником Шимбарку та горлицьких земель, врешті-решт, 27 жовтня 1359 за заслуги свої та батькові отримав від короля Казимира Великого землю по обидві сторони річок Велика і Мала Ждиня, увесь ліс на обох берегах річки Ропи.

1419 року Ждиню передали нащадкові Петра Гладиша Миколі Гладишу з містечка Лось, також власники змінювали по черзі один одного у 1477, 1486, 1504 роках.

1540 року в Ждині був споруджений садибний будинок, що став центром влади польських лицарів Гладишів.

1557 року власником села стає Станіслав Гладиш.

1581 року з частини села на волоському праві засноване село Луг.

Останнім представником родини Гладишів, що був власником Ждині, з 1590 по 1611, став Павло Гладиш, син Симона.

На місце Гладишів прийшли родини Стронсцьких, потім Седлецькі та Броніковські. У кінці вісімнадцятого століття це місце придбав в о. Монсеньйор Ян Бохнєвіч Гнєзно. 1808 року він віддає Ждиню у власність своїм сестрам і племінникам.

Книга народжених церкви у Ждині зачинається з 5.06.1768 p., з підписом місцевого пароха о. Василія Менцінського, Біцького і Спіського декана.

Після парохіяльної інвентаризації 1778 р. австрійський уряд вилучив дорогі срібні предмети, видавши натомість нічого не варті облігації.

В 1800 р. до парохії приєднано церкву в Конечній. До 1945 р. в селі була греко-католицька парохія Горлицького деканату, до якої належали також Конечна і Луг (присілок за 1 км), метричні книги велися в Ждині від 1768 p.; в Конечні від 1732 р.[2]

В селі були москвофільська читальня імені Качковського.

У 1914 р. за москвофільство 25 жителів села заарештовано і вислано до Талергофу.

До виселення українців у селі було переважно лемківське населення: з 730 жителів Ждині — 650 українців, 40 поляків (прикордонна охорона) і 40 євреїв; з 250 жителів Лугу — 210 українців, 30 поляків (прибулі працівники тартака) і 10 євреїв[3].

1947 року в рамках операції «Вісла» українців-лемків депортовано на понімецькі землі, натомість завезено поляків[4].

У 1975—1998 роках село належало до Новосондецького воєводства.

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 110 24 80 6
Жінки 109 30 60 19
Разом 219 54 140 25

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • В селі є дерев'яна колишня греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці 1795 р., з 1947 р. передана в почергове служіння православній і римо-католицькій громаді, а з 2007 р. — винятково православній.
  • У Ждині народився Максим Сандович — святий мученик православних, чия могила знаходиться на парафіяльному цвинтарі.
  • Поряд є також Військове кладовище № 52 часів Першої світової війни.

Сучасність[ред. | ред. код]

У Ждині щороку відбувається фестиваль лемківської культури — «Лемківська Ватра».

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ждиня

Посилання[ред. | ред. код]