Ждиня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Село
Ждиня
Zdynia
Церква Покрови
Церква Покрови

Координати 49°29′23″ пн. ш. 21°16′06″ сх. д. / 49.48972° пн. ш. 21.26833° сх. д. / 49.48972; 21.26833Координати: 49°29′23″ пн. ш. 21°16′06″ сх. д. / 49.48972° пн. ш. 21.26833° сх. д. / 49.48972; 21.26833

Країна Польща
Воєводство Малопольське воєводство
Повіт Горлицький повіт
Гміна Гміна Устя-Горлицьке
Населення 221[1]  
Часовий пояс UTC+1
Телефонний код (+48) 18
Автомобільний код KGR
Ждиня (Польща)
Ждиня
Ждиня
Ждиня (Малопольське воєводство)
Ждиня
Ждиня

Ждиня — село у Польщі у Малопольському воєводстві, Горлицький повіт, ґміна Устя Горлицьке. Населення села становить блзько 220 осіб.

Розташування[ред.ред. код]

Село розташоване на відстані 12 кілометрів на схід від Устя Горлицького, 21 км на південний схід від Горлиців та 117 км на південний схід від Кракова.

Історія[ред.ред. код]

Ждиня вперше згадується на початку XIV століття, коли у 1316 році, в Шімбарку оселився Павло Гладиш, міщанин з містечка Новий Сонч.

Гробниця православного святого Максима Сандовича

Його син Ян Гладиш, котрий був управителем королівського маєтку у Сончі (1356), власником Шимбарку та горлицьких земель, врешті-решт, 27 жовтня 1359 за заслуги свої та батькові отримав від короля Казимира Великого землю по обидві сторони річок Велика і Мала Ждиня, увесь ліс на обох берегах річки Ропи.

У 1419 Ждиню передали нащадкові Петра Гладиша Миколі Гладишу з містечка Лось, також власники змінювали по черзі один одного у 1477, 1486, 1504 роках.

У 1540 в Ждині був споруджений садибний будинок, що став центром влади польських лицарів Гладишів.

У 1557 році власником села стає Станіслав Гладиш.

Останнім представником родини Гладишів, що був власником Ждині, з 1590 по 1611, став Павло Гладиш, син Симона.

На місце Гладишів прийшли родини Стронсцьких, потім Седлецькі та Броніковські. У кінці вісімнадцятого століття це місце придбав в о. Монсеньйор Ян Бохнєвіч Гнєзно. У 1808 році він віддає Ждиню у власність своїм сестрам і племінникам.

Книга народжених церкви у Ждині зачинається з 5.06.1768 p., з підписом місцевого пароха о. Василія Менцінського, Біцького і Спіського декана.

Після парохіяльної інвентаризації 1778 р. австрійський уряд вилучив дорогі срібні предмети, видавши натомість нічого не варті облігації.

В 1800 р. до парохії приєднано церкву в Конечній. До 1945 р. в селі була греко-католицька парохія Горлицького деканату, до якої належали також Конечна і Луг (присілок за 1 км), метричні книги велися в Ждині від 1768 p.; в Конечні від 1732 р.[2]

В селі були москвофільська читальня імені Качковського.

До виселення українців у селі було переважно лемківське населення: з 730 жителів Ждині — 650 українців, 40 поляків (прикордонна охорона) і 40 євреїв; з 250 жителів Лугу — 210 українців, 30 поляків (прибулі працівники тартака) і 10 євреїв[3].

У 1947 році в рамках операції «Вісла» українців-лемків депортовано на понімецькі землі, натомість завезено поляків[4].

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • В селі є дерев'яна колишня греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці 1795 р., з 1947 р. передана в почергове служіння православній і римо-католицькій громаді, а з 2007 р.— винятково православній.
  • У Ждині народився Максим Сандович — святий мученик православних, чия могила знаходиться на парафіяльному цвинтарі.
  • Поряд є також Військове кладовище № 52 часів Першої світової війни.

Сучасність[ред.ред. код]

У Ждині щороку відбувається фестиваль лемківської культури — «Лемківська Ватра».

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.