Жебуньов Леонід Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жебуньов Леонід Миколайович
Народився 1851
Олександрівський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 1919
Полтава, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія

Леоні́д Микола́йович Жебуньо́в (*1851, Олександрівський повіт Катеринославської губернії — †1919) — публіцист, громадський діяч, учасник українського національного руху.

Народився у дворянській родині. Брав участь у російському народницькому русі, за що 1878 був заарештований і засланий до Сибіру. У 1883 провернувся із заслання, оселившись у Харкові. Працював у міському Комітеті грамотності. Співробітник газет «Рада», «Рідний край», «Украинская жизнь», щомісячного журналу «Літературно-науковий вісник». З 1900 бере активну участь в українському громадівському русі у Харкові, Києві, Полтаві, стає членом ради Загальної української безпартійної організації. Засновник ряду українських гімназіальних й університетських гуртків Києва. Член Всеукраїнського товариства «Просвіта».

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

В Дніпрі існує вулиця Леоніда Жебуньова.

Література[ред. | ред. код]

  • Особові архівні фонди Інституту рукопису. Путівник. — К., 2002. — С. 176.

Посилання[ред. | ред. код]