Жеводан (графство)
| Жеводан | |
| Герб | |
 | |
| Дата створення / заснування | 1096 |
|---|---|
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Столиця | Жаволь |
| Адміністративна одиниця | Лозер |
| Час/дата припинення існування | 1790 |
 | |
 | |
Координати: 44°42′ пн. ш. 3°18′ сх. д. / 44.700° пн. ш. 3.300° сх. д.
Графство Жеводан (фр. Comté de Gévaudan) — феодальне володіння на півдні Франції.
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Історія[ред. | ред. код]
Територія середньовічного графства Жеводан збігається із сучасним французьким департаментом Лозер. Перша згадка про Понса, графа Жеводана, припадає на 998 рік. Про його пращурів можна простежити протягом трьох поколінь. Графство Жеводан могло йому дістатись від матері Аделаїди д'Анжу, дочки Фулька II, графа Анжу. Немає жодних додаткових відомостей про наступних графів Жеводана після смерті Понса у 1013 чи 1016 році. Швидше за все, через сестру Понса Ерменгарду та дружину Гільйома IV, графа Оверні, графство Жеводан перейшло до графів Оверні. Деякі наступні графи Оверні згадуються також як графи Жеводану.
Титули графа Жеводана також іноді використовували графи Руерга, зокрема граф Гуго . Віконт Мійо почали використовувати титул віконта Жеводана в XI столітті . Є версія, що під час їхнього правління юрисдикція графства була передана графам Тулузи, хоча основне джерело, яке це підтверджує, досі не ідентифіковано. Жільбер, віконт Жеводана, наприкінці XI століття став графом. Він одружився з Гербергою, графинею Прованса, і передав графство своєї дочки Дульсі I.
Графство Жеводан перейшло до графства Прованс. У 1167 Альфонсо II Арагонський відібрав володіння, у тому числі графство Жеводан, у своєї двоюрідної сестри Дульси II під приводом неприпустимості жіночого успадкування, і після цього Жеводан перейшов до королів Арагона. У 1258 Хайме I Арагонський продав графство Жеводан Людовіку IX, королю Франції.
Список графів та віконтів Жеводана[ред. | ред. код]
Дом де Жеводан[ред. | ред. код]
- до 998—1013/1016 : Понс (убитий 26 лютого 1013/1016), син Етьєна де Бруїда
- 1013/1016-1016 : Гільйом IV (помер бл. 1016), граф Оверні, чоловік Ерменгарди, сестри попереднього.
Дом де Мійо[ред. | ред. код]
- ? — після 957 : Бернар III (пом. після 957), віконт Жеводана, син Бернара II, віконт Руерга
- після 957 — ?: Риго, віконт Жеводана, син попереднього
- ? — ?: Етьєн, віконт Жеводана, син попереднього
- ? — 1013/1023 : Рішар I (пом. 1013/1023), віконт Мійо, Жеводану і Родезії, син Беренгера I, брата Бернара III, віконта Жеводану
- 1013/1023-1050 : Рішар II (пом. 1050), віконт Мійо, Жеводану і Родезії, син попереднього
- 1050—1080/1097 : Беренгер II (пом. Бл. 1080/5 січня 1097), віконт Мійо, Жеводану і Родезії, син попереднього
- 1080/1097-1110/1112 : Жільбер (уб. 1110/1112), віконт Жеводану, граф Жеводану, віконт Мійо, Родезії, Лодеву і Карлата, син попереднього
Прованський будинок[ред. | ред. код]
- 1111—1130 : Дульса I (пом. 1130), графиня Провансу, дочка попереднього
- 1130—1144 : Беренгер Раймунд (пом. 1144), граф Прованса, син попередньої
- 1144—1166 : Раймунд Беренгер II (пом. 1166), граф Прованса, син попереднього
- 1166—1167 : Дульса II (пом. 1172), графиня Провансу, дочка попереднього
Арагонський будинок[ред. | ред. код]
- 1167—1196 : Альфонсо II (1152—1196), король Арагона, граф Руссільона, Сердані, Провансу і Барселони, двоюрідний брат попередньої
- 1196—1213 : Педро II (1174—1213), король Арагона і Майорки, граф Руссільона, Сердані, Провансу та Барселони, син попереднього
- 1213—1258 : Хайме I (2 лютого 1208, Монпельє — 27 липня 1276, Валенсія), король Арагона, Валенсії та Майорки, граф Руссильона, Сердані, Провансу та Барселони, син попереднього
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Hippolyte de Barrau, Documents historiques sur le Rouergue [Архівовано 20 жовтня 2021 у Wayback Machine.], tome 1er (vicomtes de Millau)
- Settipani C. La Noblesse du Midi Carolingien. Etudes sur quelques grandes familles d'Aquitaine et du Languedoc, du IXe a XIe siècles. Toulousain, Périgord, Limousin, Poitou, Auvergne. - Oxford: Linacre College, Unit for Prosopographical Research, 2004. — 388 p. — ISBN 1-900934-04-3 .
Посилання[ред. | ред. код]
- Foundation for Medieval Genealogy: TOULOUSE [Архівовано 5 квітня 2012 у WebCite](англ.)