Желя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Желя (Жля) — богиня печалі та жалю у давніх слов'ян, вісниця мертвих. Красива неземної краси та у печалі. Бліде обличчя відтіняють довге чорне волосся. Разом зі своєю сестрою Карною літає над полем битви та оповіщає, кому загиблим бути. А після битви сидить, схиливши голову та обнявши руками коліна, оплакує мертвих. За існуючим звичаєм загиблих воїнів спалювали - Желя розносила їхній попіл у розі; згадується, як Жля, в "Слові о полку Ігоревім". В руках у неї, згідно з повір'ям,— піч з жаром як символ смутку.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Жля // Энциклопедия «Слова о полку Игореве»
  • Рыбаков Б. А. Мифология древних славян // Рождение богов и богинь. Саратов: Надежда, 1993.