Перейти до вмісту

Жеральд Дарманен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жеральд Дарманен
фр. Gérald Darmanin Редагувати інформацію у Вікіданих
Франція Міністр внутрішніх справ Франції
Нині на посаді
На посаді з6 липня 2020
Народився11 жовтня 1982(1982-10-11)[1][2][…] (43 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Валансьєнн, Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якполітик, персонал, corporate administrative and commercial executive, cadres de la fonction publique Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materSciences Po Lilled Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяСоюз за Народний Рух (2015), Республіканці[6] і Renaissance Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоGérard Darmanind Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігіякатолицтво[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
 Роботи у Вікіджерелах
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Жеральд Мусса Дарманен (фр. вимова: [ʒeʁald musa daʁmanɛ̃], фр. Gérald Darmanin; нар. 11 жовтня 1982) — французький політик, який з 2024 року обіймає посаду міністра юстиції в уряді прем'єр-міністрів Франсуа Байру та першому і другому урядах Себастьяна Лекорню.

Колишній член республіканців, Дарманен став членом партії «Відродження» з 2017 року. Дарманен був мером Туркуенга з 2014 по 2017 рік і міністром громадської діяльності та рахунків у першому та другому уряді прем'єр-міністра Едуара Філіпа з 2017 по 2020 рік[8][9]. З 2020 по 2024 роки обіймав посаду міністра внутрішніх справ в урядах прем'єр-міністрів Жана Кастекса та Елізабет Борн.

Молодість і освіта

[ред. | ред. код]

Дарманін народився в родині робітника з алжирським і мальтійсько-вірменським корінням. Родовід Дарманіна можна простежити до Левона де Лузіньяна (1342—1393), який був титулярним королем Вірменії. де Лузіньян мав кількох позашлюбних нащадків, одним з яких був Етьєн лицар у Сізі (Вірменія) (бл. 1405), який одружився з Елеонорою Гатто з сицилійської військової аристократки. Син Етьєна був Гвідо де Арменія (1410—1475) або Дарманін, як деякі назвали б це, став корсаром разом зі своїм сином Маріано в Середземному морі[10]. Його батько, Жерар Дарманен, керував бістро, а мати, Енні Уакід, працювала прибиральницею[11]. Його дід по материнській лінії, Мусса Уакід, народився в 1907 році в дуарі Улед-Галія (Уарсеніс) в Алжирі, був головним прапорщиком у французькій армії та нагороджений орденом Військова медаль[12]. Він служив в алжирських тиральєрах, а також був учасником опору у внутрішніх силах Франції (FFI) під час Другої світової війни[13].

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]
Жеральд Дарманен, член парламенту 10-го північного округу (2013)

Раніше Дармінін працював парламентським помічником депутата-консерватора Ізабель Вассер, перш ніж приєднатися до колишнього міністра, а потім члена Європейського парламенту Жака Тубона[10]. Його взяв під опіку Тубон, який познайомив його з лідерами UMP, такими як Ксав'є Бертран, і допоміг йому стати керівником апарату міністра спорту Саркозі Девіда Дуйє[14].

У травні 2017 року Дарманін був призначений президентом Еммануелем Макроном міністром громадської діяльності та рахунків у першому уряді Філіпа. У цій якості він підтримував Бруно Ле Мера, міністра економіки та фінансів, хоча сам був членом кабінету[15]. На момент свого призначення він був одним із наймолодших членів уряду Едуара Філіпа[16].

21 червня 2017 року зберіг посаду при формуванні другого уряду Едуара Філіпа[17].

31 жовтня 2017 року Політичне бюро партії «Республіканці» ухвалило рішення про виключення з партії осіб, які увійшли до чинного уряду, зокрема Дарманена[18].

25 листопада 2017 року оголосив про вступ до президентської партії «Вперед, Республіка!»[19].

23 травня 2020 року знову обраний мером Туркуена, але заявив про намір поєднувати цю посаду з роботою в уряді[20].

6 липня 2020 отримав портфель міністра внутрішніх справ при формуванні уряду Кастекса[21].

29 серпня 2020 року офіційно зареєстрував у мерії Туркуена свій шлюб і цього ж дня пішов у відставку з посади мера міста, заявивши, що обов'язки міністра внутрішніх справ не залишають йому часу на іншу роботу[22].

20 травня 2022 року зберіг свою посаду в уряді Елізабет Борн[23].

4 липня 2022 року при формуванні Другого уряду Борн отримав на додаток до портфеля міністра внутрішніх справ обов'язки міністра заморських територій[24].

11 січня 2024 року зберіг посади при формуванні уряду Габріеля Атталя[25].

7 липня 2024 року знову переобраний депутатом Національних зборів у своєму 10-му окрузі департаменту Нор, перемігши у другому турі з результатом 61,37% кандидата від Національного об'єднання Бастьяна Вербрюгге (Bastien Verbrugghe)[26].

21 вересня 2024 року сформовано уряд Барньє, в якому Дарманен не отримав жодного призначення[27].

23 грудня 2024 року при формуванні уряду Франсуа Байру призначений міністром юстиції[28] у ранзі державного міністра[29].

Інші види діяльності

[ред. | ред. код]
  • Член правління Institut d'études politiques de Lille[30]
  • Президент DSEM Ville Renouvelée[31]
  • Президент SMIRT[32]

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Chroniques de l'ancien monde: Quand la droite s'est perdue, éditions de l'Observatoire, 2017. Récit sur la déroute de la droite à l'élection présidentielle de 2017.[33]
  • Ісламський сепаратизм. Manifeste pour la laïcité , éditions de l'Observatoire, 2021. Ouvrage où il explique les raisons et défend son projet de loi pour les valeurs républicaines.[34]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Sycomore / Assemblée nationale
  2. ↑ Répertoire national des élus — 2019.
  3. ↑ French National Directory of Representatives, 13 July 2020 — 2020.
  4. ↑ Elections législatives des 30 juin et 7 juillet 2024 - Liste des candidats du 1er tour
  5. ↑ Elections législatives des 12 et 19 juin 2022 - Liste des candidats du 1er tour
  6. ↑ https://www.workwithdata.com/person/gerald-darmanin-1982
  7. ↑ https://www.journaldesfemmes.fr/societe/actu/2638187-gerald-darmanin-femme-amour-enfant-secrets-bistrots/
  8. ↑ Anne Courtel (17 травня 2017). Gouvernement – Gérald Darmanin, progresse toujours et transgresse encore. lavoixdunord.fr (фр.). La Voix du Nord. Процитовано 19 травня 2017.
  9. ↑ Gérald Darmanin, un espoir de la droite à Bercy. Libération. Архів оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 17 травня 2017.
  10. ↑ а б Elisa Braun (December 22, 2020), Gérald Darmanin, Macron's risky gamble Politico Europe.
  11. ↑ Nicholas Vinocur (2 August 2017), Gérald Darmanin, France's new (and improved) Sarkozy Politico Europe.
  12. ↑ «Ouakid Moussa, adjudant-chef, classe 1927 M, recrutement d'Alger, mie R. M. 2311; 28 ans de services, 5 campagnes, Journal officiel de la République française, 1958, p.4346».
  13. ↑ Dossiers administratifs de résistantes et résistants, Musée de la résistance en ligne, Dossier GR 16 P 452368
  14. ↑ Nicholas Vinocur (August 2, 2017), Gérald Darmanin, France's new (and improved) Sarkozy Politico Europe.
  15. ↑ Factbox: Ministers in new French government Reuters, 17 May 2017.
  16. ↑ Michel Rose (16 October 2018), Factbox: France's Emmanuel Macron reshuffles government — only one big move Reuters.
  17. ↑ Remaniement : qui sont les ministres du gouvernement «Philippe II» (фр.). Le Fiagaro. 21 червня 2017. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 25 листопада 2017.
  18. ↑ Sébastien Tronche (31 жовтня 2017). Après des semaines d’imbroglio, LR finit par exclure Edouard Philippe et les Macron-compatibles en 15 minutes chrono (фр.). Europe 1. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 9 листопада 2017.
  19. ↑ Darmanin, Solère et Lecornu adhèrent à En Marche (фр.). Europe 1-leJdd. 25 листопада 2017. Архів оригіналу за 26 листопада 2017. Процитовано 26 листопада 2017.
  20. ↑ Elu maire de Tourcoing, Gérald Darmanin conserve bien son fauteuil de ministre (фр.). Le Monde. 24 травня 2020. Архів оригіналу за 24 травня 2020. Процитовано 24 травня 2020.
  21. ↑ Remaniement : qui sont les ministres du gouvernement Castex (фр.). Le Figaro. 6 липня 2020. Архів оригіналу за 7 липня 2020. Процитовано 6 липня 2020.
  22. ↑ Jour de mariage et de démission pour Gérald Darmanin à la mairie de Tourcoing (фр.). LCI. 29 серпня 2020. Архів оригіналу за 10 вересня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
  23. ↑ Colonna, Darmanin, Abad, Ndiaye, Montchalin, Lecornu... Voici la composition du nouveau gouvernement Borne (фр.). Le Journal du Dimanche. 20 травня 2022. Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 22 травня 2022.
  24. ↑ Voici le nouveau gouvernement d'Élisabeth Borne (фр.). Le Journal du Dimanche. 4 липня 2022. Архів оригіналу за 4 липня 2022. Процитовано 4 липня 2022.
  25. ↑ Gouvernement Attal : Darmanin, Dati, Séjourné, Vautrin... la liste complète des nouveaux ministres (фр.). L'Obs. 12 січня 2024. Архів оригіналу за 11 січня 2024. Процитовано 12 січня 2024.
  26. ↑ 10e circonscription du Nord. Résultats des élections législatives 2024 (фр.). Le Figaro. Архів оригіналу за 13 січня 2024. Процитовано 22 січня 2024.
  27. ↑ Retailleau, Lecornu, Barrot... Voici la composition du nouveau gouvernement Barnier (фр.). Le Figaro. 21 вересня 2024. Архів оригіналу за 21 вересня 2024. Процитовано 21 вересня 2024.
  28. ↑ Juliette Vignaud (23 грудня 2024). Valls, Retailleau, Borne… Découvrez la liste du gouvernement de François Bayrou (фр.). Le Point. Архів оригіналу за 23 грудня 2024. Процитовано 23 грудня 2024.
  29. ↑ Ivan Valerio (23 грудня 2024). Gouvernement François Bayrou: qu'est-ce qu'un "ministre d'État"? (фр.). BFM TV. Архів оригіналу за 23 грудня 2024. Процитовано 24 грудня 2024.
  30. ↑ Gérald Darmanin démissionne du conseil d'administration de Sciences-Po Lille. La Voix du Nord (фр.). 17 грудня 2019. Процитовано 3 вересня 2022.
  31. ↑ SEM VILLE RENOUVELEE. Fédération des EPL (fr-FR) . Процитовано 3 вересня 2022.
  32. ↑ sur smirt-npdc.fr (consulté le 30 mai 2016 http://www.smirt-npdc.fr/elus-du-smirt/ [Архівовано 2018-07-24 у Wayback Machine.]
  33. ↑ La droite en lambeaux. Le Monde.fr (фр.). 27 грудня 2017. Процитовано 3 вересня 2022.
  34. ↑ Gérald Darmanin publie un livre sur "le séparatisme islamiste". BFMTV (фр.). Процитовано 3 вересня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жеральд_Дарманен&oldid=47154136