Жерар де Нерваль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жерар де Нерваль
фр. Gérard de Nerval
Gérard de Nerval.jpg
Ім'я при народженні фр. Gérard Labrunie
Народився 22 травня 1808(1808-05-22)
Париж
Помер 26 січня 1855(1855-01-26) (46 років)
Париж
·самогубство через повішення[d]
Поховання
Громадянство Франція Франція
Національність французи
Діяльність письменник, поет, драматург, перекладач, літературний критик, журналіст
Alma mater Ліцей Карла Великого[d]
Мова творів німецька, французька[1]
Magnum opus Voyage to the Orient[d]
Членство Jeune-France[d]

Жерар де Нерваль (фр. Gérard de Nerval) псевдонім Жерара Лабрюні (Labrunie); 22 травня 1808, Париж — 26 січня 1855, Париж) — французький поет, прозаїк, драматург, перекладач з арабської та німецької, один із співавторів Александра Дюма-батька, романтик.

Біографія і творчість[ред. | ред. код]

Батько — хірург наполеонівської армії. Освіту здобув у паризькому ліцеї Карла Великого, де познайомився з багатьма письменниками-романтиками 30-х років. Віддавши данину деяким традиціям класицизму в ліберально-бонапартистської збірнику «Національні елегії і політичні сатири» (Élégies nationales et satires politiques, 1 827), Нерваль став поклонятися Гюго — вождю романтизму.

Нерваль вітав і оспівав Липневу революцію (ода «Народ», 1830 ; політичні сатири, 1831), але швидко розчарувався в ній. З настанням реакції Нерваль підпав під вплив «галантної» або «золотої» богеми Теофіля Готьє, яка проголосила гасло: «Мистецтво для мистецтва». В кінці 1830-х рр. Нерваль прийшов до думки про повну безплідність соціально-політичної боротьби (драма «Léo Burckart», 1839). Останні роки Нерваля були затьмарені злиднями і психічною недугою. Нерваль скінчив життя самогубством, повісившися в одному з паризьких закутків.

Нерваль залишив декілька збірок віршів («Німецькі вірші» — «Poésies allemandes», 1830 ; «Галантна богема» — «La bohême galante», 1855), ряд історичних драм і оперних лібрето («Засудження Фауста» — «La damnation de Faust», тисячу вісімсот сорок шість), кілька повістей (збірка «Діви вогню» — «Les filles de feu», 1854). Еротизм, фантастика і культ мистецтва для мистецтва галантної богеми, характерні для Нерваля, розвинулися під сильним впливом німецьких романтиків, й були формою відмови від земної дійсності. Для Нерваля характерно містичне шукання образу досконалої жінки, що знайшло своє найвитонченіше вираження у повісті «Мрія і дійсність» (Le rêve et la vie, 1 855). У тому ж році поет повісився.

Подорожі Нерваля на Схід і до Німеччини описані в ряді книг: «Сцени східної життя» (Scènes de la vie orientale, 1848), «Подорож на Схід» (Voyage en Orient, 1 851), «Лорелея» (Loreley, +1852). Високо поціновується переклад " Фауста ", зроблений Нервалем ще у юності, що заслужив похвалу самого Гете.

З інших німецьких письменників Нерваль перекладав Шіллера , Клопштока, Бюргера і особливо Гейне . Нерваль залишив кілька збірок історико-літературних статей («Етюди про німецьких поетів» — «Études sur les poètes allemands», 1830). У своїй творчості Нерваль є попередником французьких символістів , оніричний характер його творчості високо поціновували сюрреалісти.

Нерваль похований на паризькому цвинтарі Пер-Лашез.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

  • Соната диявола
  • Жак Казот
  • Зелена почвара
  • Король блазнів
  • Історія про царицю світання і про Сулеймана, повелителя духів
  • Історія халіфа Хасима

Українські переклади[ред. | ред. код]

Поезії Жерара де Нерваля перекладали поет-неокласик Михайло Драй-Хмара, у пізніший період — Євгенія Кононенко, Юрій Бедрик, Ігор Андрущенко.

Література[ред. | ред. код]

  • Les écrivains célèbres, Tome III: le XIXe et le XXe — Éditions d'art Lucien Mazenod.
  • Corinne Bayle Gérard de Nerval, La marche à l’Étoile, Champ Vallon, 2001.
  • Albert Béguin, Gérard de Nerval, J. Corti, 1945, 136 pages.
  • Jean-Paul Bourre, Gérard de Nerval, Bartillat, Paris, 2001.
  • Léon Cellier, Nerval, Paris, Hatier, 1967, 255 pages.
  • Gérard Cogez, Voyage en Orient de Gérard de Nerval, Paris, Gallimard, 2008, 250 pages.
  • Gérard Cogez, Gérard de Nerval, Paris, Gallimard, Folio-biographies, 2010, 350 pages.
  • Georg Flughörn, «Nerval, le mélancolique et l'œuvre», Plomb, Berlin, 125 pages.
  • Jean Guillaume:
    • Gérard de Nerval: Pandora, Secrétariat des publications, Facultés universitaires, 1968, 177 pages.
    • Gérard de Nerval: Aurélia Prolégonèmes à une édition critique, Presses universitaires de Namur, 1972.
  • Jean Guillaume, Claude Pichois, Gérard de Nerval: Chronologie de sa vie et de son œuvre, août 1850-juin 1852, les Études nervaliennes et romantiques, Presses universitaires de Namur, 1984.
  • Jean Guillaume, Jean-Louis Préat, Nerval, masques et visage, les Études nervaliennes et romantiques, Presses universitaires de Namur, 1988, 163 pages.
  • Roger Mazelier, Gérard de Nerval et l'Humour divin. Éditions Les Trois R, Le Mesnil Saint-Denis, 1995, in-8 ISBN 2-911129-00-8.
  • Pierre Petitfils, Nerval, biographie, éditions Julliard, collection les vivants, Paris, 1986. ISBN 2-260-00484-9
  • Jean Richer:
    • Gérard de Nerval et les doctrines ésotériques, Paris, Le Griffon d'Or, 1947.
    • Gérard de Nerval, P. Seghers, 1950, 221 pages.
    • Gérard de Nerval, expérience vécue et création ésotérique, Paris, Guy Trédaniel, 1987, 397 pages.
  • Jacques Bony, Gabrielle Chamarat Mandalain et Hisashi Mizumo, Gérard de Nerval et l'esthétique de la modernité, Actes du colloque de Cerisy 2008, Éditions Hermann, 2010, ISBN 978-2-7056-6993-5.
  • Pacôme Thiellement, L'Homme électrique, Nerval et la vie, Musica Falsa, 2008, 192 pages.
  • Нерваль, Жерар де (Франція). Поезії. (З французької переклали Євгенія Кононенко, Юрій Бедрик, Ігор Андрущенко) // Всесвіт. — 1993. — № 9—10.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.