Перейти до вмісту

Жервінчик чорний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жервінчик чорний

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Жайворонкові (Alaudidae)
Рід: Жервінчик (Eremopterix)
Вид: Жервінчик чорний
Eremopterix australis
(Smith, 1836)
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Megalotis australis
Pyrrhulauda australis
Посилання
Вікісховище: Eremopterix australis
Віківиди: Eremopterix australis
ITIS: 559953
МСОП: 22717197
NCBI: 237421

Жерві́нчик чорний[2] (Eremopterix australis) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae)[3]. Мешкає в Південній Африці.

Довжина птаха становить 12-13 см, вага 12-15,5 г. Довжина хвоста становить 41-45 мм, довжина дзьоба становить 10-12 мм. Виду притаманний статевий диморфізм.

У самців голова і нижня частина тіла переважно чорні, обличчя коричнювате. Потилиця, задня частина шиї і верхня частина спини темно-коричневі. Решта спини світліша, її забарвлення варіюється від рудувато-коричневого до темно-каштанового. Першорядні і другорядні махові пера темно-коричневі або чорнуваті. Деякі покривні пера крил мають світло-коричневі або рудувато-коричневі краї. Стернові пера чорнувато-коричневі, центральна пара стернових пер дещо світліша і має світлі краї. Райдужки оранжево-червоні або червонувато-карі, дзьоб світло-роговий.

У самиць голова тьмяно-рудувато-коричнева, поцяткована темно-коричневими смужками. Шия світло-коричнева, щоки і скроні дещо більш темні. Над очима малопомітні білуваті "брови", під очима малопомітні світлі смуги. Решта верхньої частини тіла коричнева або рудувато-охриста.

Підборіддя і горло білуваті, у деяких особин поцятковані темно-коричневими смугами. Груди сірувато-коричневі, поцятковані коричнюватими або чорнуватими плямками. Решта нижньої частини тіоа світло-коричнева або світло-сірувато-коричнева. Першорядні махові пера темно-коричневі з вузькими охристими краям, другорядні махові пера також темно-коричневі, однак світлі краї на них відсутні. Стернові пера темно-коричневі. центральні стернові пера дещо світліші і мають широкі світло-коричневі краї. Шості (крайні) стернові пера мають охристі зовншіні опахала. Зовнішні опахала інших стернових пер біля основи охристі.

Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Чорні жервінчики мешкають на півдні Намібії, крайньому південному заході Ботсвани та на заході Південно-Африканської Республіки. Вони живуть переважно на сухих луках, порослих Rhigozum, що ростуть на піщаних ґрунтах, зокрема в Калахарі та в регіонах Кару і Сандвельд. Також зустрічаються в напівпустелях, в районах з червоними пісковиковими ґрунтами і на сільськогосподарських угіддях, де за рік випадає від 120 до 250 мм опадів. Утворюють зграйки, часто разом з білошиїми жервінчиками.

Чорні жервінчики живляться переважно насінням трав і повія, а також комахами, зокрема жуками і термітами. Гніздування триває з лютого по листопад, починається після завершення сезону дощів. Птахи гніздяться в заглибині в землі, як і інші жайворонки. В Калахарі гніздо часто розміщується під кущем Rhigozum trichotomum, в інших місцях під прикриттям інших чагарників або багаторічних трав. Його облаштовують лищше самиці. В кладці два, рідше три яйця вагою 1,58 г. Інкубаційний період триває 12 днів, насиджують і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 7-10 днів після вилуплення.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Eremopterix australis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 листопада 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 листопада 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
  • Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.

Посилання

[ред. | ред. код]