Жерденівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Жерденівка
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Гайсинський район
Рада/громада Жерденівська сільська рада
Код КОАТУУ 0520882003
Основні дані
Засноване 1700
Населення 836
Площа 0,312 км²
Густота населення 2679,49 осіб/км²
Поштовий індекс 23750
Телефонний код +380 4334
Географічні дані
Географічні координати 48°42′59″ пн. ш. 29°23′17″ сх. д. / 48.71639° пн. ш. 29.38806° сх. д. / 48.71639; 29.38806Координати: 48°42′59″ пн. ш. 29°23′17″ сх. д. / 48.71639° пн. ш. 29.38806° сх. д. / 48.71639; 29.38806
Середня висота
над рівнем моря
234 м
Найближча залізнична станція Зятківці
Відстань до
залізничної станції
3 км
Місцева влада
Адреса ради 23750, Вінницька обл., Гайсинський р-н, с. Жерденівка, вул. Сонячна, 30 тел. 65-2-16
Карта
Жерденівка. Карта розташування: Україна
Жерденівка
Жерденівка
Жерденівка. Карта розташування: Вінницька область
Жерденівка
Жерденівка
Мапа

Жерде́нівка — село в Україні, в Гайсинському районі Вінницької області.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Дубина, ліва притока Собі.

На околицях села на території Басаличівського лісництва знаходиться ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Басаличівська дубина.

Легенда про заснування[ред. | ред. код]

За переказами у 1475 році, повертаючись із чергового походу, козак на прізвище Жерда зупинився відпочити і поїсти кулешу в якійсь місцевості. Він був втомлений і скоро заснув. Коли прокинувся вранці, то побачив дуже красиву місцевість. Він був зачарований і тому вирішив збудувати тут хату і поселитися в цих краях. До нього стали приєднуватися його друзі і знайомі. До 1550 року село розрослося і стало багатим. Село мало назву Сичівка. Назва пішла від того, що по ночам в садах кричали сичі.

Все частіше на село нападала польська шляхта. В одній із битв козак Жерда бився дуже хоробро. Було багато полеглих, але Жерда не здавався. І ось тоді польський воєвода, здивований його хоробрістю, подарував йому життя і пообіцяв більше не займати село. Селяни, які залишилися живі, на честь героя, дали нову назву селу Жерденівка.

Місцева топоніміка[ред. | ред. код]

У селі до цього часу збереглись народні назви вулиць, кутків.

- Куток Причипилівка — куток відірваний від села і лише з часом був з'єднаний з селом.

- Куток Шмидовка — на цьому кутку стояв шинок єврея Шмиди. Горілку в ньому також називали Шмидовкою.

- Вулиця Зозулівка — жили переважно селяни з прізвищем Зозуля.

- Вулиця Чубівка — на цій вулиці проживали козаки, які носили пишні чуби.

Поряд з селом є ліс з народною назвою Фільварок. На початку лісу стояв панський фільварок (маєток), 1919 року зруйнований більшовиками. А ліс зберіг назву.

Криниці в селі також мають народні назви. Йосипова, Коркоцова — назви за іменем чи прізвищем господаря.

Ставки — Кочалабів, Кравців, Новий.

Поля поряд з селом мають особливі назви: Сури, Бульбове, Окіп, Галин Кут, Пеньки, Кулявки.

- Поле Галин Кут — назвали в честь дівчини Галі, яка повісилась на своїй косі через зраду коханого.

- Поле Пеньки — згорів ліс, і залишились пеньки, їх викорчували; це поле найродючіше і на цей день.

http://hnlib.vn.ua/?page_id=546

На підставі документів 80–90х рр. XVI ст. можна простежити не тільки умови формування маєтностей, а й перші кроки перерозподілу власності між найбагатшими магнатами Східного Поділля — Брацлавщини. Насамперед це різноманітні форми надань, або привілеїв.

Мормули, мабуть, з тюрків. Вони зараховані у 1545 р. до непривілейованих зем'ян, тримали Зятківці на Кубличі, Жерденівку, Кузьминці. В 1609 р. їм вже належить тільки половина маєтності, а в 1629 р.— лише частина Жерденівки [10, s. 632].

І.Дорош "ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ШЛЯХТИ НА БРАЦЛАВЩИНІ З КІНЦЯ XIV ДО СЕРЕДИНИ XVII ст."

В першій половині ХІХ ст. поміщики, що володіли майже усіма землями Поділля, перегонили з насиджених земель на нові місця проживання цілі села. Під час одного з таких переселень потрапив з містечка Кіблич у село Жерденівку гончарний підмайстер, кріпак панів Ярошинських — Федір Лавренюк, який завіз секрет виготовлення свинцевої поливи. З Жердинівки від Федора Лавренюка мистецтво полив'яного посуду поширилось і в інші осередки — Бубнівку, Крищенці, Куни.

Слава про майстра полив'яних виробів швидко рознеслась сусідніми селами. До нього потягнулись учні. Лавренюка прозвали «Полив'яний». Цей титул зберігся і за його спадкоємцями — сином Силою та внуком Прокопом. Федір Лавренюк-Полив'яний ще до 1861 р. отримав волю «за искусное художество и мастерство», про що свідчила грамота, яку зберігав онук.

Від Сили Жерденівського прийшло мистецтво полив'яної кераміки і в Бубнівку. Найбільш талановитим учнем і послідовником гончара став бубнівський майстер Андрій Гончар (1823—1926 рр.), якого називають засновником бубнівського розписного гончарства. Юнаком він утік з панщини у Гайсин, став гончарним челядником, навчаючись у цехового майстра Сили Жерденівського.

Лідія МЕЛЬНИЧУК Вінниця ДИНАСТІЯ ПОДІЛЬСЬКИХ ГОНЧАРІВ — ЯКИМА ТА ЯКОВА ГЕРАСИМЕНКІВ Ст.42

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/eine_2001_8_11.pdf

Видатні уродженці[ред. | ред. код]