Жеребки (Підволочиський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Жеребки
Zerebki selo coa.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Підволочиський район
Рада/громада Підволочиська селищна громада
Код КОАТУУ 6124682001
Основні дані
Засноване 1574
Населення 686
Територія 2.858 км²
Густота населення 240.03 осіб/км²
Поштовий індекс 47843
Телефонний код +380 3543
Географічні дані
Географічні координати 49°30′12″ пн. ш. 25°54′10″ сх. д. / 49.50333° пн. ш. 25.90278° сх. д. / 49.50333; 25.90278Координати: 49°30′12″ пн. ш. 25°54′10″ сх. д. / 49.50333° пн. ш. 25.90278° сх. д. / 49.50333; 25.90278
Відстань до
районного центру
25 км
Найближча залізнична станція Романівка
Відстань до
залізничної станції
7 км
Місцева влада
Адреса ради 47843, с. Жеребки, вул. Шевченка, 66а
Карта
Жеребки is located in Україна
Жеребки
Жеребки
Жеребки is located in Тернопільська область
Жеребки
Жеребки

Жере́бки — село Підволочиського району Тернопільської області.

До 2015 було центром сільради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Підволочиської селищної громади.

Населення — 672 особи (2004). Як один населений пункт — від січня 1951. До того часу було 2 села, розділені струмком Бзура: Жеребки Королівські (Великі, 19461950 — Перші) та Жеребки Шляхетські (Малі, 19461950 — Другі).

Село розташоване біля пагорбів Медоборів. Неподалік від села розташований Жеребківський ботанічний заказник.

Історія[ред.ред. код]

Поблизу Жеребків знайдено архелогічні пам'ятки черняхівської культури, римські монети II ст.

Назва села походить, згідно з однією версією, від слова «жеребці» (мовляв, коли поселилися люди, то розвели жеребців), згідно з другою  — від слова «жереб» (можливо земля, на якій було засноване село, дісталася власнику за жеребом); згідно з третьою — від імені першого поселенця Жеребка та його родини Жеребків; відповідно до четвертої версії — село заснували і назвали на свою честь шляхтичі Жеребецькі.

У селі помітні сліди Княжого тракту — шляху часів Русі.

Найдавніше поселення безпосередньо біля Жеребків, яке відоме від 1464 року,— це Караманда; найвірогідніше, зруйноване татарами, бо вже в XVI ст. про нього немає відомостей.

Перша письмова згадка про Жеребки Шляхетські (назва походить від того, що село було розташоване на землях, які належали шляхті) — 1574 року. Жеребки Королівські заснували на початку XVII ст. жителі села Дзвінчики (відоме з 1567 р.), яке знищили татари. У Жеребках Шляхетських перша церква була зведена, найімовірніше, в першій половині XVII ст., адже через аварійний стан її розібрали в 1808 року. Першу (дерев'яну) церкву в Жеребках Королівських збудували в 1711 році (зруйнована в 1984 р.).

У 1717 р. житель села Янковський придбав для себе на ринку в містечку Сатанові (нині Хмельницька область) Євангеліє, яке виявилося цінною та рідкісною пам'яткою (рукопис середини XV ст.; нині зберігається в Національному музеї у Львові).

Школа відома з 1787 року (за даними Йосифіської метрики). У 1914 році в обох Жеребках було майже 1800 мешканців. Значна частина мешканців емігрувала (загалом у 20 країн світу). «Просвіта» у Жеребках Шляхетських заснована 1898 року, в Жеребках Королівських — 1904 року. В 1920—1930-х рр. діяли також товариства «Сільський господар», «Союз українок», «Великий луг», «Орли».

У війнах 19141920 загинуло 26 жителів Жеребків, з них старшини УГА М. Дяків і М. Назаревич. У 1941 і 1944 рр. в ЧА мобілізована 141 особа, з них загинуло 51. В УПА загинуло 6 осіб, серед них Мар'ян Чайка, Богдан Локшин. У 19401952 рр. репресовано 40 жителів села, 15 із них загинуло в ув'язненні; депортовано в Сибір 58 осіб.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діють ЗОШ І-ІІ ступ., бібліотека, ФАП.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Є церкви Покрови Пресвятої Богородиці (1912; мурована, відновлена 1990; УПЦ КП) та Успіння Пресвятої Богородиці (1930-ті рр.; мурована, добудована 1991; УГКЦ), костьол (1936; мурований). Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1966; скульптор П. Кулик). Відновлено 2 символічні могили Борцям за волю України (1990), встановлено 2 «фігури» на честь скасування панщини в 1848 (поставлені у 1898), а також пам'ятник тверезості (біля церкви Покрови Пресвятої Богородиці), пам'ятний хрест до 425-ліття Жеребків (1999).

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

  • Бих Микола Якимович (18891944, адвокат, доктор права, діяч УНДО, загинув у радянському концтаборі);
  • Гинда Володимир Андрійович (1932—1985) — вчений-геолог, кандидат геолого-мінералогічних наук;
  • Гладкий Богдан Іванович (нар. 1942) — кандидат фізико-математичних наук, доцент Київського військового інституту телекомунікацій та інформатизації НТУУ «КПІ»;
  • Гладкий Василь Юрійович (1881—1918) — гімназійний викладач, громадський діяч;
  • Гладкий Володимир Михайлович (1927—1990) — доктор філологічних наук, професор Тернопільського педінституту (нині — національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка);
  • Гладкий Павло Васильович (1922—1990) — кандидат філологічних наук, перекладач, доцент Львівського політехнічного інституту (нині Національний університет «Львівська політехніка»);
  • Гуцал Петро Зеновійович (нар. 1958) — кандидат історичних наук, доцент кафедри журналістики Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка;
  • Дмитрів Нестор (1867—1925) — священик у США, журналіст, письменник, громадський діяч;
  • Лукович Володимир Васильович (нар. 1934) — доктор технічних наук, професор, старший науковий співробітник Інституту математики НАНУ (м. Київ);
  • Лютий Володимир (нар. 1952) — доктор філософії, проживає в м. Вроцлав (Польща);
  • Фігурський Анатолій Володимирович (1956—2006) — господарник, начальник залізничного вокзалу м. Тернопіль;
  • Чайка Лев Григорович (нар. 1923) — священик у Канаді, д-р філософії,
  • Юрківський Євген Володимирович (1960—2009) — кандидат психологічних наук, профспілковий діяч;
  • Ямко Мирон Петрович (нар. 1942) — кандидат технічних наук, доцент Тернопільського державного технічного університету ім. І. Пулюя;

в також військовики:

Проживали[ред.ред. код]

  • кобзар, художник, композитор, поет Михайло Миколайович Баран (1928—2004),
  • сотник УГА Микола Григорович Дяків (1895—1919),
  • польський художник Антоній Єзерський (1859—1939),
  • громадський діяч, доктор права Іван Андрійович Федорович (1811—1871),
  • поручник УГА, педагог Дмитро Филимонович Чорній (1890—1975).

Джерела[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.