Живий вертеп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Новорічний живий вертеп (вертепна драма) на Євромайдані, в якому дійовими особами, поряд з традиційними персонажами, є тітушки та «Беркут». 31.12.2013

Живий вертеп — вертепне дійство, де ролі виконують люди[1]. Це більш пізня форма у порівнянні з вертепним ляльковим театром[2].

В Україні з вертепом ходили бурсаки-спудеї — учні братських шкіл-колегіумів, згодом і Київської академії — майбутнє вище духовенство. Потім вертеп поширився серед музикантів, ремісників. Із часом він із лялькового театру перетворився на справжній вуличний театр, де ролі грали не ляльки, а актори[3].

Учасники вертепу готують заздалегідь релігійну виставу, розподіляють ролі, вчать віршовані тексти, шиють та лагодять костюми. Дійовими особами зазвичай є Ангел, Пастушки, Три Царі, Жид Мошко та його дружина Сура, Чорт, Смерть, Цар Ірод та його воїни, Козак та ін.[2] Тексти являють собою особливий вид вертепної драми. Вистава, зазвичай, розділена на дві дії — релігійну та світську, але, розвиваючись, вона майже завжди втрачає релігійний характер, що призводить до злиття обох частин вистав вертепу в цілісну дію.

Гурти з вертепом могли ділитися на три основні вікові групи: маленькі дітки, віком приблизно від 6 до 10 років, у другій — діти 11-15 років, третя — молодь. Завданням вертепу є повідомити добрим людям про народження маленького дитятка Ісуса.[2]

Колядники і переряджені — живе втілення давно померлих предків, авторитет яких був незаперечним, — вони визначали норми родинних стосунків, навчали вирощувати злаки, випікати хліб і т. ін.[4]

В XIX ст. у живому вертепі носили «шопку» — невеличку хатину із зображенням святої родини або її втіленням через ляльок.[2] Колядників з вертепом колись пригощали гостинцями. Тепер дають переважно гроші. Традиційною стала пожертва на церкву від учасників вертепу.

На відміну від Західної Європи, де Вертеп довгий час функціонував у лоні церкви, у східнослов'янських народів від самого початку він мав тісний зв'язок із демократичною театрально-видовищною культурою. З вертепом не слід плутати польську шопку, де ляльки нерухомі і утворюють якийсь малюнок. Був загальний звичай у Західній Європі ставити по церквах на Різдво Христове ясла з ослом і волом. Українському живому вертепові приблизно відповідають польські яселка[5].

Сучасний вертеп у збереженому стародавньому стилі функціонує здебільшого на заході. Там перед Різдвом збирають гурт близько 15 чоловік, який колядує по території звідки прийшли учасники ,або по заданій території. Грають виставу (ролі) по заклику господаря. На іншій території України вертеп це група людей будь-якої статі які збираються зазвичай у центрі міста і колядують колядки.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Володимир Савчук. Український вертеп: історія становлення та розвитку // Вісник Прикарпатського університету Науковий журнал[недоступне посилання з вересня 2019]. — 2008, Вип.14
  2. а б в г Безущак С. Різдвяні свята на Тернопільщині: традиції та інновації // Українознавство: Науковий громадсько-політичний культурно-мистецький релігійно-філософський педагогічний журнал. — 2010. — № 3 (с.168)
  3. Вертеп - один із древніх символів Різдва Христового. Фоторепортаж - 23.12.2013 16:00 — Новини Укрінформ. Процитовано 2016-11-23. [недоступне посилання з липня 2019]
  4. Українське народознавство: Навч. посібник / За ред. С. П. Павлюка, С. Й. Горинь, Р. Ф. Кирчіва. — Львів: Фенікс, 1994. — 608 с. (С. 133).
  5. Байцар Андрій. Обряд колядування і Україна([1] Архівовано 9 січня 2015 у Wayback Machine.)