Животков Олег Олександрович
| Олег Животков | ||||
|---|---|---|---|---|
| Животков Олег Олександрович | ||||
| Народження |
6 січня 1933 (91 рік) м. Київ, Українська РСР | |||
| Національність | українець | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Жанр | станкова та книжкова графіка, живопис | |||
| Навчання | Київський державний художній інститут (1957) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Роки творчості | 1953 — дотепер | |||
| Вплив на | Олександра Животкова, Ілля Ісупов | |||
| Вчитель | Зоря Галина Денисівна | |||
| Відомі учні | Криволап Ганна Анатоліївна і Барміна Лариса Ігорівна | |||
| Працівник | Державна художня середня школа імені Тараса Шевченка | |||
| Діти | Животков Олександр Олегович | |||
|
| ||||
Олег Олександрович Животков (нар.. 6 січня 1933, Київ, Українська РСР) — український графік і живописець, член Національної спілки художників України (з 1970).
Життєпис[ред. | ред. код]
Олег Животков народився 1933 року в Києві. Дитинство пройшло в селі Березань Київської області. З 1944 по 1951 роки навчався у Київській художній школі імені Т. Г. Шевченка, яку закінчив із золотою медаллю. Вчителі — Елеонора Яблонська, Лариса Григор'єва, Галина Зоря і Геннадій Титов. У 1951 році вступив до Київського державного художнього інституту. Навчався до 1957 року у викладачів Геннадія Титова, Михайла Хмелька та в майстерні станкового живопису у професора Сергія Григор'єва[1].
З 1976 і до 2017 року викладав малюнок, живопис та композиції у Державній художній середній школі імені Т. Г. Шевченка в Києві[2][3][4].
Творчість[ред. | ред. код]
Працював у галузях станкової та книжкової графіки, живопису. Основний жанр — пейзаж. Роботи позначені впливом імпресіонізму, вирізняються гармонією колористичних сполучень. В його ліричних пейзажах домінантною завжди була композиційна вибудуваність і колористична цілісність[5]. Брав участь у Всесоюзних конкурсах кращих видавництв і виставках дитячої книги України в Москві.
Виставки[ред. | ред. код]
Учасник регіональних та зарубіжних мистецьких виставок з 1953 року.
- 1953 — «Виставка української радянської графіки», м. Астрахань (Російська РСФСР. Перша виставка художника;
- 1961—1990 — Республіканські виставки живопису, м. Київ;
- 1992 — «Мистецтво вільної України», Центральний будинок художників Спілки художників України, Київ;
- 1992, листопад — «Мистецтво вільної України», Лондон (Велика Британія);
- 1996 — Животков Олег, Животков Сергій, Животков Олександр. Київський музей російського мистецтва.
- 2001 — Всеукраїнське триєнале «Живопис — 2001», І премія за роботу «Бурхливий день»;
- 2001 — «Виставка робіт сім'ї Животкових», Центральний будинок художників Спілки художників України, Київ;
- 2003 — "Виставка живопису. 13 місячних пейзажів ". Національний художній музей, Київ; .
- 2008 — фестиваль «Арт-Київ», проект галереї «Боттега» «Причетні», Український Дім, Київ;
- 2008 — Персональна виставка. Галерея «Боттега», Київ;
- 2008 — «Палітра поколінь». Олегу Животкову — 75! Київський музей російського мистецтва, Київ;
- 2011 — Персональна виставка. Галерея «Триптих Арт», Київ;
- 2013 — Персональна виставка. Галерея «Триптих Арт», Київ;
- 2015 — Персональна виставка. «Нове і дуже старе». Галерея «Триптих Арт», Київ[1][6].
Мистецькі твори[ред. | ред. код]
- графіка — пастелі «Осінь. Голосіївський ліс» (1959), «Старе дерево» (1973);
- акварелі «Річка Козинка» (1960), «Травень. Вечоріє» (1973);
- ілюстрації до дитячого альманаху «Дванадцять місяців» (1964—1968; 1975), книга «Сніжна зіронька горить» Платона Воронька (Київ, 1965);
- живопис — «Хата дяка в селі Шевченкове» (1961), «Зимове вікно» (1987), «Дніпровський реквієм» (1993), «Багряний вечір» (1994), «Пізня осінь. Вечір» (1995), «Вечірня зоря» (1996), «Темний світанок» (1997), «Сутінки. Після дощу» (1998), «Сонце сідає» (1999), «Перший сніг. Сутінки» (2000), «Травневий ранок» (2003), «Зимовий вечір у парку» (2005), «Місячне затемнення» (2008).
Нагороди[ред. | ред. код]
- 1963 — диплом ІІ ступеня імені Івана Федорова на Всесоюзному конкурсі, присвяченому 400-річчю книгодрукування в Росії.
- 2001 — Всеукраїнське триєнале «Живопис — 2001»,
- 2001 — І премія за роботу «Бурхливий день»;
- 2003 — Художник року. Премія імені Сергія Шишка.
Родина[ред. | ред. код]
Батько художників Сергія та Олександра Животкових[2][7].
Посилання[ред. | ред. код]
- Профайл Олега Животкова [Архівовано 6 березня 2021 у Wayback Machine.] на сайті «МИТЕЦ. Сучасне мистецтво України».
- Зображення картин Олега Житкова [Архівовано 1 листопада 2018 у Wayback Machine.] на сайті аукціонного дому Дукат.
Джерела[ред. | ред. код]
- Олег Животков: Каталог творів. Київ, 2008.
Посилання[ред. | ред. код]
- Л. М. Гутник. Животков Олег Олександрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Архив расписания выставки «Новое и очень старое» 15-27 октября 2015 г: Триптих Art. Архів оригіналу за 24 жовтня 2015. Процитовано 20 лютого 2021.
- ↑ а б Александр Животков: песня мистической птицы. kyivdaily.com.ua (рос.). 20 серпня 2018. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
- ↑ Мой Киев, мои друзья и истории. kyivdaily.com.ua (рос.). 18 березня 2019. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
- ↑ Весела и радостна. kyivdaily.com.ua (рос.). 14 червня 2020. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
- ↑ Петрова Ольга Три модели художественного мышления. Творчество Олега Животкова и его сыновей — Сергея и Александра [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // Sztuka Europy Wschodniej. Sztuka ukraińska XX wieku i polsko-ukraińskie związki artystyczne: [rocznik] / red.: Jerzy Malinowski, Agnieszka Pospiszil, Ewa Sułek ; Polski Instytut Studiów nad Sztuką Świata. — Warszawa–Toruń : Polski Instytut Studiów nad Sztuką Świata ; Tako, 2019. — Т. VII. — S. 208
- ↑ Киев: выставка живописи Олега Животкова. museum.net.ua (рос.). Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
- ↑ Заповедник отшельничества Александра Животкова. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 21 лютого 2021.
