Живоїн Мишич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Живоїн Мишич
Народження 19 липня 1855(1855-07-19)[1] або 19 січня 1855(1855-01-19)
Struganikd, Князівство Сербія[2][3]
Смерть 20 січня 1921(1921-01-20)[4][5][…]
Белград, Королівство Югославія[7][8]
Поховання Новий цвинтар
Країна  Королівство Сербія
 Князівство Сербія
 Королівство Сербів, Хорватів і Словенців
Освіта Військова академія (Белград) і First Belgrade Gymnasiumd
Звання Воєвода (військове звання)
Війни / битви Сербсько-чорногірсько-турецька війна, Сербсько-болгарська війна, Перша Балканська війна, Друга Балканська війна, Перша світова війна і Сербсько-турецька війна
Діти Aleksandar Mišićd, Radovan Mishichd і Vojislav Mišićd
Нагороди
медаль «За видатні заслуги» армії США орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Станіслава II ступеня Воєнний хрест 1914–1918 орден Меджида орден Білого орла (Сербія) Орден Таковського хреста орден Спасителя Кавалер ордена Почесного легіону лицар Великого Хреста ордена Лазні орден князя Данила I War Merit Cross Knight grand cross of the order of the crown of Italy Командор ордена Корони Італії орден Святого Станіслава
CMNS: Живоїн Мишич у Вікісховищі

Сер Живоїн Мишич (серб. Живојин Мишић; 19 січня 1855  Струганик — 20 січня 1921, Белград) — сербський воєначальник, воєвода.

Біографія[ред. | ред. код]

Освіту здобув у військовому училищі в Белграді (1871). Випущений у піхоту.

Під час сербсько-турецької війни 1876 року командував Колубарським батальйоном, в російсько-турецьку війну 1877—1878 років — ротою 7-го піхотного полку.

Під час сербсько-болгарської війни 1885 року — командир роти, батальйону. Згодом переведений у Генштаб, деякий час командував полком, піхотною бригадою, обіймав посаду начальника штабу дивізійної області.

У 1898—1904 роках викладав у Військовій академії в Белграді, професор. Після військового перевороту 1903 року, під час якого був убитий Олександр Обренович, у відставці в чині полковника.

У 1907 році повернувся на військову службу. У 1907—1912 і 1913—1914 начальник оперативного відділу Головного Штабу, командувач дивізійної області, помічник начальника Генштабу. Під час Балканських воєн 1912—1913 років — помічник начальника штабу Верховного командування.

З оголошенням мобілізації в серпні 1914 року призначений помічником начальника штабу Верховного командування, але 15 листопада 1914 року переведений на посаду командувача 1-ї армії. Мишичу належить головна участь у перемозі біля Рудника, яка спричинила розгром австро-угорської армії та її вигнання з території Сербії.

Під час відступу в жовтні-грудні 1915 року під натиском із трьох сторін німецьких, австро-угорських і болгарських військ проявив велику мужність і почуття обов'язку. Після евакуації залишків сербської армії на острів Корфу Мишич лікувався у Франції і повернувся до своєї армії вже у вересні 1916 року, коли вона перебувала на Салонікському фронті.

З 1 січня 1918 року начальник штабу Верховного командування. Розробник плану прориву розташування болгарських військ, здійсненого у вересні 1918 року, який призвів до розгрому Болгарії. Був причетний до процесу над «Чорною рукою».

Після війни до кінця життя обіймав посаду начальника Головного штабу Королівства Сербів, Хорватів і Словенців. Автор праць із військової історії і тактиці.

Кавалер Зірки Карагеоргія — найвищого ордена Сербського Королівства.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]