Жигульовськ
| місто Жигульовськ | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
Будівля нафтогазовидобувного управління. Архітектурний комплекс міста | |||||
| Країна | |||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Самарська область | ||||
| Код ЗКАТУ | 36 404 000 000 | ||||
| Код ЗКТМО | 36 704 000 001 | ||||
| Основні дані | |||||
| Час заснування | 1949 | ||||
| Статус міста | 1952 | ||||
| Населення | 51641 (2020) | ||||
| Площа | 60,8 км² | ||||
| Густота населення | 1 054 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 445350 | ||||
| Телефонний код | +7 84862 | ||||
| Географічні координати: | 53°24′ пн. ш. 49°30′ сх. д. / 53.4° пн. ш. 49.5° сх. д. | ||||
| Влада | |||||
| Вебсторінка | zhigulevsk.org | ||||
| Міський голова | Сухих Ілля Геннадійович | ||||
| Мапа | |||||
|
| |||||
![]() | |||||
Жигульо́вськ (рос. Жигулёвск) — місто в Самарській області Російської Федерації, розташоване на правому березі середньої течії Волги в північній частині Національного парку «Самарська Лука» в долинах Жигулівських гір за 106 км від Самари та за 969 км від Москви. Межує з містом Тольятті і Ставропольським районом Самарської області. Населення станом на 1 січня 2010 року становило 51,6 тисяч жителів.[1]
Через Жигульовськ проходить федеральна автомагістраль «Москва-Челябінськ» М5.
Назва міста походить від пагорбів «Жигулівські гори» (або Жигулі), в оточенні яких воно розташоване.
Місто було утворене за Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 лютого 1952 в результаті перетворення робітничого селища Жигульовськ.
На місці Жигульовска з XVII століття знаходилися села Моркваші і Отважне. У 1942 в районі селища Яблуневий Яр, розташованого в межах міста, була виявлена нафта девонського періоду. На початку 1950-х років у районі міста почалося будівництво найбільшої у світі на момент здачі в експлуатацію Волзької ГЕС ім. В. І. Леніна, будівництво якої було завершено в 1957 році. У 1950–1960 роках в селищі Яблуневий Яр був побудований великий цементний завод.
У середині 80-х років XX століття у місті утворено державний Національний парк «Самарська Лука».
У серпні 2006 року вся територія «Самарської Луки» Жигулівського заповідника та зеленої зони в місті Тольятті і інші довколишні території оголошені ЮНЕСКО біологічним резерватом.
Близьке розташування до Тольятті зумовлює економічні і соціальні зв'язки міста. У Жигульовську представлені такі види промисловості:
- електроенергетика — Жигульовська ГЕС, філія ВАТ РусГідро;
- машинобудування — акумуляторний завод «АКОМ»;
- харчова — кондитерський комбінат «Услада» та Жигулівський хлібзавод;
- фармацевтична — Жигульовський завод лікарських препаратів, ТОВ «Озон»;
- нафтовидобувна — практично згорнута через виснаження нафтового покладу;
- видобуток і виробництво будівельних матеріалів — філія «Євроцемент груп» та ЗАТ «Жигульовське кар'єроуправління»;
- підприємства військово-промислового комплексу.
- Калінін Олег Олексійович — український тренер зі шахів.
- Муравленко Сергій Вікторович — депутат Державної Думи Росії, дійсний член громадської Академії гірничих наук.
- Плохов Євген Михайлович — начальник Куйбишевської залізниці (від 2000).
- Саїтов Олег Елекпайович — російський боксер, чемпіон Олімпійських ігор.
- ↑ Чисельність постійного населення Російської Федерації станом на 1 січня 2010 року [Архівовано 1 лютого 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Старков А. Новый город в Жигулях / Фото А. Шайхета // Огонёк. — 1954. — № 1(1386). — 1 января. — С. 4—6.
- Інформаційно-довідковий сайт міста Жигульовськ (рос.)
- Жигульовськ в енциклопедії «Мой город» [Архівовано 6 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Історія герба Жигульовська [Архівовано 18 вересня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
| Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |


