Жидачівський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жидачівський повіт
Округ Стрийський (до 1867)
Коронний край size Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина
Центр Жидачів
Створений 1867
Площа 936
Населення 65 114 (1880)
Bezirk Zydaczow.png
Найбільші міста Жидачів, Журавно, Миколаїв


Жидачівський повіт — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі та УРСР. Адміністративним центром повіту було місто Жидачів.

Австро-Угорщина[ред. | ред. код]

Жидачівський повіт утворений у 1867 р. шляхом об’єднання Миколаївського повіту з 36 громад (ґмін) і Журавенського з 37. Однак поділ судових органів у вигляді двох окремих адміністрацій зберігався попереднім до 1882 р., коли з них було утворено ще й Жидачівську повітову судову адміністрацію, до якої включено 24 громади. Громада Станькова була передана Калуському повіту ще до Першої світової війни.

На 1910 р. повіт поділявся адміністративно на 76 громад, земельно — на 61 кадастральну гміну та займав площу 936 км². Населення повіту становило: на 1900 р.— 74 158 осіб на 1910 р. — 83 339 осіб.

У складі ЗУНР[ред. | ред. код]

Повіт входив до Стрийської військової округи Станиславської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром спочатку був Іван Білинський, директор школи в Пчанах; з 8 листопада 1918 р. — д-р Михайло Качмарський, комісар староства. В місті Миколаїв міським комісаром (бургомістром) обраний землероб Андрій Гірник. Делегат до УНРади від повіту обраний Микола Левицький.[1]

Під польською окупацією[ред. | ред. код]

Жидачівський повіт

пол. Powiat żydaczowski

Місто Жидачів
Найбільше місто Жидачів
Країна Flag of Poland (1928–1980).svg Польська Республіка
Регіон Станіславське воєводство
Гміни 74 (1867—1934), 10(1934—1939)
Населення
 - повне 83.800 осіб (1931)
 - густота 95 осіб/км²
Площа
 - повна 883 км²
Дата заснування 1867
POL powiat żydaczowski map.svg

Включений до складу Станіславського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих поляками землях ЗУНР. До складу повіту входило 101 поселення (з них 4 міста, 70 сільських гмін і 24 фільварки та 3 знелюднілі поселення) зі 39 865 житловими будинками. Загальна чисельність населення повіту складала 77 024 осіб (за даними перепису населення 1921 року), з них 56 724 — греко-католики, 14 799 — римо-католики, 5 352 — юдеї, 149 — інших визнань.

Зміни адміністративного поділу[ред. | ред. код]

Жидачівський повіт

1 квітня 1927 р. вилучено частину сільської гміни Пчани і утворено самоврядну гміну Воля Любомирська[2]. Також 1 квітня 1927 р. до міста Журавно приєднане село Побережжя[3].

Розпорядженням Ради міністрів 28 травня 1934 року сільські гміни Баліче Подґурне (Баліче Зажечне), Баліче Подружне і Юсептиче з Жидачівського повіту вилучили і включили до Стрийського[4].

1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ на сільські гміни шляхом об'єднання дотогочасних (утворених ще за Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни)[ред. | ред. код]

  1. м. Жидачів
  2. містечко Журавно — місто з 1934 р.
  3. містечко Миколаїв над Дністром — місто з 1934 р.
  4. містечко Розділ — місто з 1934 р.

Сільські ґміни[ред. | ред. код]

Кількість:

1920—1934 рр. — 68

1934 рр. — 65

1934—1939 рр. — 6

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Жидачів Вільхівці, Воля Любомирська (з 01.04.1927), Волиця-Гніздичівська, Гніздичів, Дем'янка-ЛіснаДем'янка-НаддністрянськаЗаріччя, ІванівціРогізноПчаниМежиріччяТейсарівТуради 13
2 Ґміна Журавно БуянівВолодимирці, ДубравкаКорчівкаКоториниЛяховичі ПодорожніЛяховичі ЗарічніЛютинкаЛисківМонастирецьМельнич НовошиниПротесиТернавка, Чертіж 14
3 Ґміна Миколаїв над Дністром Веринь, Воля Вєлька (Велика Воля), ДемняДроговиже (Дороговиж)Надятиче (Надтичі)Розвадув (Розвадів)Руднікі (Рудники)Стульско (Стільсько)Тросцянєц (Тростянець)Усцє (Устя) 10
4 Ґміна Млиниська АнтонівкаБаківці, БережницяЖуравків, Заболотівці, ЛюбшаМлиниськаМазурівкаСмогів 9
5 Ґміна Розділ Бжезіна (Березина)Держув (Держів)Ілув (Ілів)Кійовєц (Київець)Крупско (Крупське)Малєхув (Малехів)Пясечна (Пісочна), Черніца (Черниця) 8
6 Ґміна Руда ГаннівціЖирівське, КрехівЛівчиціМахлинецьНове СелоОблазницяПокрівціРуда, Сидорівка, Сулятичі 11
ліквідовано Побережжя (до 01.04.1927) 1
передано до Стрийського повіту Баліче Подґурне (Баліче Зажечне) (Баличі Зарічні) (до 28.05.1934), Баліче Подружне (Баличі Подорожні) (до 28.05.1934), Юсептиче (Йосиповичі) (до 28.05.1934) 3

Населення[ред. | ред. код]

Українці-грекокатолики становили 75 % населення повіту (1907)[5].

У 1939 році в повіті проживало 90 330 мешканців (69 030 українців-грекокатоликів — 76,42 %, 6 595 українців-латинників — 7,3 %, 6 265 поляків — 6,94 %, 785 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,87 %, 5 635 євреїв  — 6,24 % і 2 040 німців та інших національностей — 2,26 %)[6].

У складі СРСР[ред. | ред. код]

27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР Жидачівський повіт включений до новоутвореної Дрогобицької області[7]. 17 січня 1940 року територія Жидачівського повіту поділена на Жидачівський, Журавнівський і Миколаївський райони.

Сучасність[ред. | ред. код]

Нині на території Жидачівського повіту розташовані три адміністративні одиниці Львівської області: Жидачівський та Миколаївський райони і місто обласного значення Новий Розділ.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]