Жидомасонська змова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Юдаїзм прагне до всесвітньої гегемонії». Схема на антибільшовицькій виставці в окупованому Париж (1942)

Жидомасонська змоватеорія змови, згідно з якою таємна коаліція юдаїзму і масонства, іноді також і комунізму (жидобільшовизм, жидокомуна) прагне встановити всесвітнє панування. У Франції часів Третьої республіки, дореволюційної Росії і в російській еміграції, в гітлерівській Німеччині, а також в Іспанії при Франко були популярні ідеї про наявність такої змови.

Історія[ред.ред. код]

Ідея існування жидомасонської змови бере витоки з популярної на рубежі XIX і XX століть роботи «Протоколи сіонських мудреців» і з політичної боротьби у Франції навколо справи Дрейфуса (1894-1906). На об'єднання уявлень про таємні підступи юдеїв (що сходять до Середньовіччя) і пов'язаної з масонством конспірології (див. Масонська змова) вплинули такі фактори, як: зростання та інтернаціоналізація капіталів низки єврейських банкірських і промислових династій (Ротшильдів і інших) у XIX столітті та приписувана належність значної кількості французьких, американських, а потім і російських політиків кінця XIX - початку XX століть до масонських лож.

Найбільший ефект теорія Всесвітньої жидомасонської змови мала в частині, що стосується революції 1917 року у Росії. Згідно з дослідженнями Берберовой М.М.[1], масони займали багато впливових посад у Державній Думі, Державній Раді, МЗС, військово-промисловому комітеті, генералітеті (після 1915 і зміщення великого князя Миколи Миколайовича), Торгово-промисловому союзі, Прогресивному блоці, партії кадетів, октябристів, трудовиків, адвокатурі, професурі Московського і Петербурзького університетів. Ідея про причетність до змови євреїв здобула велику популярність на початку XX століття, чому сприяло єврейське походження Карла Маркса і багатьох лідерів соціалістичних і комуністичних рухів в усьому світі.

Теорія жидомасонської змови сьогодні досить популярна на теренах колишнього СРСР, наприклад у Росії. Так існування жидомасонської змови підтримують багато російськомовних письменників, зокрема, Ігор Шафаревич[2], Олег Платонов[3][4], Вадим Кожинов[5][6][7] і покійний Григорій Климов[8][9][10][11][12][13]. Опитування, проведене у Москві у 1990 році показало, що 18% жителів Москви вважають, начебто сіоністська змова спрямована проти Росії[14]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Берберова Н., Люди и ложы. Русские масоны XX столетия, Нью-Йорк, 1986.
  2. http://www.ihr.org/jhr/v14/v14n1p-4_Weber.html
  3. http://www.tau.ac.il/Anti-Semitism/asw2007/belarus.html
  4. http://www.searchlightmagazine.com/index.php?link=template&story=60
  5. http://www.nationalka.ru/2006-3-5-93-95-/v.v.-kozhinov-tsarj-iudeyskiy.html
  6. http://www.hrono.info/libris/kozh39_1_5.html
  7. Юрий Каграманов. Черносотенство: прошлое и перспективы «Новый мир», 1999, № 6.
  8. Simon Reznik "Blood Libel in Russia" 2000 http://www.vestnik.com/issues/2000/0118/win/reznik.htm
  9. http://www.rferl.org/content/Moscow_Believes_In_Conspiracy_Theories/1356288.html
  10. http://www.adl.org/PresRele/ASInt_13/5374_13.htm
  11. http://www.jewishsf.com/content/2-0-/module/displaystory/story_id/7671/edition_id/145/format/html/displaystory.html
  12. http://nationalism.org/eliseev/red-international.htm
  13. http://www.ozon.ru/context/detail/id/1910485/
  14. http://grani.ru/Society/History/m.42967.html По данным опроса, проведенного в начале 1990-х годов, почти 18% москвичей верили в существование всемирного заговора сионистов против России, а еще почти 25% не исключали реальность такого заговора. В последние годы в России не раз переиздавались как "Протоколы", так и другие произведения антисемитской литературы, поток которой власти никак не ограничивают, не видя в них "разжигания межнациональной розни". Поэтому среди наших соотечественников доля тех, кто готов всерьез отнестись к мифу о "еврейском заговоре", вряд ли уменьшилась.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]