Жидівський курінь
| Жидівський пробойовий курінь | |
|---|---|
| Пробойовий курінь І Корпусу Галицької Армії | |
 Офіцери 6-ї бригади Галицької армії. Вінниця, 11 листопада 1919. У нижньому ряду в центрі — командир Жидівського пробоєвого куреня Соломон Ляйнберґ | |
| На службі | 1919 |
| Країна |
 ЗУНР.svg){kind=small} УНР |
| Належність |
 УГА1-й корпус |
| Чисельність | 1200 |
| Гарнізон/Штаб | Тернопіль |
| Командування | |
| Поручник | Соломон Ляйнберґ |
|
| |
Медіафайли на Вікісховищі | |
Жидівський пробойовий курінь (офіційна назва — «Пробойовий курінь І Корпусу Галицької Армії») — самостійний оперативний військовий підрозділ 1-го корпусу Української Галицької Армії.
Історія куреня[ред. | ред. код]
Сформований у червні 1919 під час Чортківської офензиви з жидівської міліції Тернополя. Командир — поручник Соломон Ляйнберг. 16 червня стрільці УГА відбили Тернопіль у поляків, і за уповноваженням виконавчого комітету євреїв Тернополя — «Жидівської національної ради», Ляйнберг звернувся до полковника Микитки з пропозицією вступити разом із кількома сотнями євреїв у курінь в УГА.
Серед командирів сотень і чот були також старшини-українці.
У військових списках з'єднання називалося «Жидівський пробойовий (ударний) курінь», офіційна назва була — «Пробойовий курінь І Корпусу Галицької Армії». Налічував в своїх лавах до 1200 вояків.
Місце дислокації та вишколу — село Остап'є (нині Підволочиського району Тернопільської області). Від 14 липня Жидівський Курінь брав участь у бойових діях з польськими військами на лінії сіл Максимівка-Романове Село-Жеребки-Колодіївка, прикривав відхід частин 1-го корпусу за Збруч у районі Скалата, Гримайлова та Гусятина.
25 липня 1919 почався наступ на більшовицькому фронті, командування 21-ї бригади наказало куреню активно переслідувати ворога. Курінь досяг містечок Солобківці, Зіньків, а на кінець дня 31 липня — району містечка Михальполь, що перебувало в руках більшовиків. Після кількох перестрілок курінь перейшов в атаку, захопив Михальполь і взяв у полон майже увесь гарнізон.
Відзначився в боях із більшовицькими військами під містами Проскурів (нині Хмельницький), Вінниця, Фастів, Бердичів. У Бердичеві своєю поведінкою під час несення служби і гуманністю курінь заслужив довіру населення, і поручник Ляйнберг отримав від міської громадської управи повноваження провести мобілізацію єврейської молоді.
Внаслідок бойових дій та епідемій висипного тифу і шигельозу курінь втратив 2/3 складу. Начальна команда УГА його розформувала, вцілілих вояків перевели в інші частини.
Частина людей дісталася до Одеси, звідки разом з членами місцевої єврейської бойової дружини емігрували до Палестини. Дехто залишився на території Радянської України, а деякі, повернулися в Галичину, яка на той час була вже під Польщею.
Склад куреня[ред. | ред. код]
- 4 стрілецьких (по 200—220 вояків) і скорострільна (8 кулеметів) сотні,
- 3 чоти — кінноти, саперна і зв'язку.
Командування куреня[ред. | ред. код]
Командир куреня Соломон Ляйнберг, за однією із версій:[1] повернувся у 1920 році до Тернополя і був замордований поляками за участь у Українсько-польській війні.
За іншою:[2] Ляйнберг залишився в Радянській Україні, з 1921 член ВКП(б). Служив начальником радіочастини 4-го (розвідувального) управління штабу РСЧА. Проживав за адресою — м. Москва, Смоленський бульвар, буд. 53, кв. 98.
У 1933 був засуджений до 3-х років позбавлення волі, після звільнення працював завідувачем радіовузла Белбаткомбінату в Карелії.
Повторно заарештований 3 жовтня 1937 та засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний 9 квітня 1938 в Ленінграді.
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з єврейської історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.jewish.ru/history/press/2008/04/news994262043.php [Архівовано 18 березня 2014 у Wayback Machine.] Еврейский ударный курень
- ↑ Олег Стецишин. Ландскнехти Галицької армії. Часопис, Львів 2012. ISBN 978-966-2720-02-0.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Гриневич В. А. Жидівський курінь Української Галицької Армії [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 150. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Гуцал П. Жидівський (єврейський) курінь // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 574. — ISBN 966-528-197-6.
- Жидівський курінь УГА // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 2. — С. 680.
- Селезінка В. М. Жидівський курінь УГА [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Т. 9 : Е — Ж. — С. 562. — ISBN 978-966-02-5720-7.
Посилання[ред. | ред. код]
- Мартен Фелер Євреї в Українській Галицькій Армії (УГА). Жидівський курінь [Архівовано 17 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
- Еврейский ударный курень(рос.)
- «Жидівський курінь» УГА Вояки-євреї в боротьбі за Українську державу
- Слава героям України! Жидівський пробойовий курінь [Архівовано 1 січня 2013 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
