Жилянська вулиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жилянська вулиця
Київ
Жилянська вулиця Київ 2010 01.jpg
Місцевість Нова Забудова, Паньківщина, Арештантські городи
Район Голосіївський, Печерський, Шевченківський
Історичні відомості: колишні назви
вулиця Жадановського
Загальні відомості
Протяжність 3,2 км
Координати початку 50°26′02″ пн. ш. 30°31′06″ сх. д. / 50.434000° пн. ш. 30.5183472° сх. д. / 50.434000; 30.5183472Координати: 50°26′02″ пн. ш. 30°31′06″ сх. д. / 50.434000° пн. ш. 30.5183472° сх. д. / 50.434000; 30.5183472
Координати кінця 50°26′49″ пн. ш. 30°28′55″ сх. д. / 50.447000° пн. ш. 30.48194° сх. д. / 50.447000; 30.48194
Поштові індекси 01032, 01033, 01135
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro First Line logo.svg «Вокзальна»,
Kiev Metro Second Line logo.svg «Олімпійська»
Автобуси А 5, 69
Трамваї Т 1, 3, 15, 18
Тролейбуси Тр 3, 12, 14, 40, 40к
Маршрутні таксі Мт 171, 411, 427, 507, 539
Зупинки громадського транспорту «Вулиця Велика Васильківська», «Володимирська вулиця», «Центр зайнятості», «Паньківська вулиця», «Вулиця Льва Толстого», «Вулиця Симона Петлюри», «Старовокзальна вулиця», «Площа Перемоги»
Найближчі залізничні станції Київ-Пасажирський,
з. п. Північна
Рух трамвайний,
автомобільний односторонній (на ділянці від Старовокзальної до вулиці Шота Руставелі)
Покриття асфальтове
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Жилянська вулиця у Вікісховищі

Жиля́нська вулиця — вулиця в Голосіївському, Печерському та Шевченківському районах міста Києва, місцевості Нова Забудова, Паньківщина, Арештантські городи. Пролягає від вулиці Шота Руставелі до Повітрофлотського шляхопроводу, її продовженням є Борщагівська вулиця.

Прилучаються вулиці Велика Васильківська, Антоновича, Володимирська, Тарасівська, Короленківська, Іллі Еренбурга, Паньківська, Льва Толстого, Симона Петлюри, Старовокзальна, Павла Пестеля, Бульварно-Кудрявська, Ринковий провулок і площа Перемоги.

Історія[ред.ред. код]

Жилянська вулиця поблизу перетину з вулицею Льва Толстого

Під сучасною назвою вулиця відома з 30-х років XIX століття (від місцевості Желань, Жиляни), перша офіційна згадка — 1834 рік як проектованої вулиці[1]. Прокладена в 1850-х роках. З 1926 року — вулиця Жаданівського, на честь Б. П. Жаданівського (назву підтверджено 1944 року[2]). Історичну назву вулиці було відновлено 1993 року[3].

До 30-х років XX століття вулиця пролягала від Прозорівської вулиці (тепер Еспланадна) до Скомороського провулка (поблизу площі Перемоги). У процесі спорудження Червоного стадіону (згодом — Центральний стадіон імені М. Хрущова, Республіканський стадіон, тепер — НСК «Олімпійський») початок вулиці було перенесено до стадіонного паркану, а в 1970-ті роки — до вулиці Шота Руставелі. Протилежний кінець вулиці в 195060-ті роки було продовжено крізь стару забудову до сучасних меж. Ця частина вулиці спочатку була вузькою і звивистою, оскільки призначалася лише для трамвайної колії. У 1970-ті роки на її місці прокладено широку автомагістраль із трасою швидкісного трамваю. Під час реконструкції вулиці зник ряд вулиць і провулків, відомих з XIX століття, які простягалися перпендикулярно Жилянській до річки Либідь: Скомороський провулок, вулиця Декабристів, Ринковий провулок (частково) і Комсомольська вулиця.

Забудова[ред.ред. код]

Вулиця почала забудовуватися в 50-х роках XIX століття. Збереглися прибуткові будинки другої половини XIX — початку XX століття.

П'ятиповерховий будинок (№ 41) зведено у стилі неокласики та модерну. На початку XX ст. він належав киїському міщанину В. Беренфусу, в 1907 році його придбала торговельна фірма «Торговий дім К. Людмер та сини», а в 1913 році власником будинку став купець В. Шевєлєв.

Будинок № 120-А побудовано в 1900 році за проектом архітекторів Хойнацького та Вишневського у стилі флорентійського відродження (за основу узято палац великого князя Володимира Олександровича у Санкт-Петербурзі).

Пам'яткою архітектури є прибутковий будинок 1908 року (№ 39/92)

Будинок № 97 — Галицька синагога, побудована в 19091910 роках за проектом Ф. Отаржевського на кошти Галицької єврейської громади.

Будівлі Південно-російського машинобудівного заводу (зараз — завод «Ленінська кузня») по вулиці Жилянській, 101, споруджені в 1890-х роках за проектом архітектора В. Городецького.

На вулиці колись знаходилося два храми — Іллінська церква та Троїцька церква, однак у 1930-х роках було знищено перший храм, а на початку 1960-х — другий. Існують проекти відродження обох храмів.

У 2011 році при будівництві ЖК «Елегант» (№ 118) почалося знищення сусіднього будинку № 120-Б, який є об'єктом культурної спадщини. Забудовник почав розбирати покрівлю, стіни та перекриття будівлі.[4] У вересні 2013 року будівлю було повністю знесено[5].

Особистості[ред.ред. код]

Наприкінці XIX століття вулиця була популярна серед революціонерів. Зокрема, в будинку на розі Жилянської та Паньківської (не зберігся) жили революціонери-народники брати Іван та Гнат Івічєви. У будинку № 32 мешкали керівники «Південноросійського робітничого союзу» Олена Ковальська та Микола Щедрин, у будинку № 63 працювала нелегальна типографія союзу.

З 1912 року і до самої смерті в 1940 році в будинку № 96 жив народний артист Панас Саксаганський. У будинку № 6 жив композитор, заслужений діяч мистецтв Олексій Рябов, автор оперети «Весілля у Малинівці». У будинку № 59 мешкав громадський діяч Михайло Драгоманов. Також, за деякими даними, на початку XX століття на вулиці проживав письменник Максим Рильський[6].

На початку 60-х років XIX століття в будинку № 38 діяла перша в Києві нелегальна школа для селянських дітей, створена організацією «Стара громада».

Меморіальні дошки[ред.ред. код]

Заклади та установи[ред.ред. код]

  • Загальноосвітня школа № 165 (буд. № 75)
  • Загальноосвітня спеціалізована школа № 44 з поглибленим вивченням англійської мови (буд. № 46)
  • ясла-садок № 262 (буд. № 84)
  • Міжнародний ліцей «Гранд» (буд. № 38)
  • Державна податкова інспекція Голосіївського району (буд. № 23)
  • Держнаглядохоронпраці України, територіальне управління по Київській області та м. Києву (буд. № 43-В)
  • Київський міський центр зайнятості (буд. № 47-Б)
  • Північна регіональна митниця (буд. № 120-А)

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.socmart.com.ua/articles/statti_ukrainskoyu/read/3791 Бізнес-вулиці Києва
  2. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  3. Розпорядження Київської міської ради народних депутатів та Київської міської державної адміністрації від 2 лютого 1993 року № 16/116 «Про повернення вулицям історичних назв, перейменування парків культури та відпочинку, станцій метро» // Державний архів м. Києва, ф. 1689, оп. 1, спр. 119, арк. 207–212. Архівовано з першоджерела 12 липня 2013.
  4. Строители довершают грязную работу, начатую киевской властью - Бригинец. uainfo.org. 2011-11-15. Процитовано 2013-06-02. 
  5. В центре Киева снесли старинный дом (ФОТО)(рос.)
  6. http://www.interesniy.kiev.ua/old/architecture/streets/velyka_vasylkivska/48 Большая Васильковская — улица базаров и поэтов (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.