Жирков Станіслав Ігорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стас Жирков
Жирков Станіслав Ігорович
Народився 10 вересня 1986(1986-09-10) (34 роки)
Уфа
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Діяльність театральний режисер
Роки діяльності 2007 — дотепер
Нагороди та премії
Заслужений артист України

Станіслав Ігорович Жирков (Стас Жирков) (нар. 10 вересня 1986, Уфа, Башкортостан[1]) — український театральний режисер, автор музичного оформлення, художник з освітлення, сценограф, керівник постановки, художній керівник, Заслужений артист України (2017).

З січня 2019 року — директор-художній керівник Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Стас Жирков народився 1986 року у місті Уфа[1], де прожив з батьками до 5 років. Згодом родина переїхала до одеського передмістя Чорноморськ (колишній Іллічівськ)[3]. У 2008 році закінчив акторсько-режисерський курс Київського національного університету культури та мистецтва (майстерня Петра Ільченка та Катерини Пивоварової).

Після закінчення вишу Стас Жирков разом із Ксенією Ромашенко заснували незалежний театр «Відкритий погляд». Крім того, співпрацює із різними театрами.

У 2014—2019 роках обіймав посаду художнього керівника академічного театру «Золоті ворота». Також з 2014 по 2017 роки викладав режисуру у Київському національному університеті культури та мистецтв. У 2018 році почав працювати майстром акторського курсу у рідному виші.

25 січня 2019 року призначений директором-художнім керівником Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. З 2020 року майстер курсу режисури Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв[4].

Творчість[ред. | ред. код]

На сцені Київського академічного Молодого театру поставив вистави:

  • «Любов людей» Дмитра Богославського,
  • «Потрібні брехуни!» за Івом Жаміаком
  • «Серпень: Графство Осейдж» Трейсі Леттса.

У 2016 році був запрошений до Магдебурзького театру, аби в рамках німецько-українського фестивалю «Дикий Схід. Подія Україна» випустити спектакль за п'єсою Павла Ар'є «На початку та наприкінці часів». У 2017 році разом із Павлом Ар'є та Магдебурзьким театром реалізував проєкт «Чому Михайло Гурман не вижив» — сучасна версія класичної п'єси Івана Франка «Украдене щастя»[5].

Здійснив режисерські постановки:

Режисерські постановки[ред. | ред. код]

Театр «Відкритий погляд» (м. Київ)
  • 2011, 27 лютого — «Наташина мрія» Ярослави Пулінович
  • 2012, 14 жовтня — «Гуппі» Василя Сігарєва
  • 2012, 21 квітня — «Сім'я. Сцени» Ганни Яблонської
  • 2012, 3 листопада — «Найлегший спосіб кинути курити» Михайла Дурнєнкова (копродукція із Національним центром театрального мистецтва імені Леся Курбаса)
Київський академічний Молодий театр
  • 2013, 23 квітня — «Любов людей» Дмитра Богославського
  • 2014, 22 травня — «Потрібні брехуни!» за п’єсою «Мсьє Амількар, або людина, яка платить» Ів Жаміака
  • 2017, 25 лютого — «Серпень: Графство Осейдж» Трейсі Леттса
Київський академічний театр «Золоті ворота»
Theater Magdeburg / Магдебурзький театр (Німеччина)
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
  • 2019, 11 травня — «Клас» Павла Ар’є, Стаса Жиркова та акторів вистави (камерна сцена)
  • 2019, 19 жовтня — «Альбатроси» за п’єсою «З життя корисних копалин» Фредеріка Строппеля (камерна сцена)
  • 2020, 1 лютого — «13 перших правил» Дмитра Богославського (камерна сцена)
  • 2020, 28 грудня — «Хлібне перемир'я» С. Жадана[9][10]
Інші театри

Ролі в кіно[ред. | ред. код]

  • 2016 — Я кохаю свого чоловіка (Україна) — епізод
  • 2011 — Повернення Мухтара-7 — Лопухін (в 4-й серії «Зайвий квиток»)
  • 2008 — Король, дама, валет (Росія, Укрїина) — Вітя
  • 2007 — Зірки в армії (мюзикл, Україна)

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

З 2016 року очолює напрям молодіжної політики та пошуково-експериментального театру Національної спілки театральних діячів України.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Стас Жирков у каталозі режисерів портала «Театральна риболовля»
  2. Сергій ВИННИЧЕНКО (21 січня 2019). Конкурсна кухня. Театр драми і комедії (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2021-3-04. 
  3. «Я до того, як поступив на акторський факультет, жодного разу не був у театрі», — художній керівник і директор театру «Золоті ворота» (ua). «Еспресо TV». 25 лютого 2018. Процитовано 2021-3-04. 
  4. Стас Жирков на сайті Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра
  5. Станіслав Жирков на сайті theatre.love
  6. Юрій ВОЛОДАРСЬКИЙ (січень 2019). Спектакль «Отелло»: Шекспир нашего времени (ru). «Yabl». Процитовано 2019-1-26. 
  7. Анна КАЛУГЕР (1 березня 2019). Шекспир, дважды лауреат ленинской премии (ua). «Український театр». Процитовано 2019-3-06. 
  8. Сергій ВИННИЧЕНКО (30 липня 2020). «І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить» (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2020-12-04. 
  9. Іван СТОЛЯРЧУК (18 серпня 2020). Війна в цій історії сидить третьою (ua). «Gazeta.ua». Процитовано 2020-8-20. 
  10. Тетяна ПОЛІЩУК (21 серпня 2020). «Сьогодні вражає» Під таким амбітним гаслом розпочне новий сезон колектив Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра (ua). «День» №157-158. Процитовано 2020-8-21. 
  11. «Київська пектораль-2016»-Наблюдая жизнь. 
  12. У Києві вручили ювілейну премію "Київська пектораль". 
  13. Жирков Станіслав Ігорович
  14. В столиці нагородили переможців театральної премії «Київська пектораль». 

Посилання[ред. | ред. код]