Жировицький монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Жировицький монастир
В. Жыровічы - Ансамбаль Сьвята-Усьпенскага манастыра PICT3028.jpg
Ансамбль Свято-Успенського Жировицького монастиря

53°00′51″ пн. ш. 25°20′39″ сх. д. / 53.0143583° пн. ш. 25.3444361° сх. д. / 53.0143583; 25.3444361
Статус діючий
Статус спадщини Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь
Країна

Білорусь Білорусь

Розташування Жировичі, Слонімський район, Гродненська область
Конфесія Руська Унійна Церква, РПЦ
Орденська приналежність Василіяни
Засновано кін. XV ст.
Перша згадка 1587
Відомі мешканці св. Йосафат Кунцевич
Сайт zhirovichi-monastery.by
Жировицький монастир is located in Білорусь
Жировицький монастир
Жировицький монастир (Білорусь)

CMNS: Жировицький монастир на Вікісховищі

Жировицький Свято-Успенський монастир — чоловічий ставропігійний монастир, який сьогодні належить Білоруському екзархату Російської православної церкви, в селі Жировичі (Слонімський район, Гродненська область).

Історія[ред.ред. код]

Монастир виник на місці, де, згідно з переказами, 1470 року чудесним чином з'явилася ікона Матері Божої, названа Жировицькою. Монастир був заснований в кінці XV ст. як православний. У 1613 р перейшов до василіан, які відродили культ Богоматері і зробили монастир головним центром Унії. Першим ігуменом монастиря за часів унії був Йосафат Кунцевич. Зусиллями василіян за часів унії було зведено великий монастирський комплекс з кам'яних храмів барокової архітектури. У 1730 року в присутності десятків тисяч католиків візантійського та латинського обряду, а також інших віруючих чудотворна ікона Божої Матері з Жировицького монастиря була урочисто коронована золотими папськими коронами, а Жировицьку Богоматір оголошено покровителькою і заступницею білоруського народу.

Монастирський корпус

У 1810—1828 рр. монастир був резиденцією Брестської унійної єпархії, в 1828—1839 рр. — Литовської унійної єпархії. У 1839 р Йосип Семашко, користуючись підтримкою царської влади і заступництвом самого імператора Миколи I, перевів частину ченців Жіровицького монастиря в православ'я, а незгідних вислав у спеціально призначені монастирі, в тому числі за межами Білорусі.

Завдяки тому, що до вересня 1939 року Жировичі не входили до складу СРСР, монастир ніколи не закривався. У міжвоєнний період монастирський храм — Кальварія (Церква Воздвиження Хреста) знаходився в користуванні римо-католиків.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]