Жиротопка (заказник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жиротопка
46°06′29″ пн. ш. 48°34′40″ сх. д. / 46.10833333002777579° пн. ш. 48.57777778002777325° сх. д. / 46.10833333002777579; 48.57777778002777325Координати: 46°06′29″ пн. ш. 48°34′40″ сх. д. / 46.10833333002777579° пн. ш. 48.57777778002777325° сх. д. / 46.10833333002777579; 48.57777778002777325
Країна  Росія
Розташування Росія Росія
Площа 6300 га
Засновано 9 квітня 2007
Оператор Служба природокористування та охорони навколишнього середовища Астраханської області
Жиротопка (заказник). Карта розташування: Росія
Жиротопка (заказник)
Жиротопка (заказник) (Росія)
Мапа

Заказник «Жиротопка» (рос. Заказник «Жиротопка») — Російський державний біологічний заказник регіонального значення, розташований на території Астраханської області Південного федерального округу. Має особливе значення для збереження і відновлення природних комплексів та їхніх компонентів і підтримки екологічного балансу.

Географія[ред. | ред. код]

Заказник розташований на території Сизобугорської сільради Володарського району, у дельті Волги нижче села Сизий Бугор. Через центральну частину заказника протікає єрик Жиротопка, я що і дав назву резервату.

Історія[ред. | ред. код]

Резерват був утворений 9 квітня 2007 постановою уряду Астраханської області № 124-П[1] з метою збереження та відтворення об'єктів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоних книг Росії та Астраханської області, а також середовища їхнього проживання і підтримки цілісності угрупувань, що склались на даній території.

Біоценоз[ред. | ред. код]

У заказнику охороняються птахи орлан-білохвіст, пугач звичайний (філін; на зимуванні), кулик-довгоніг (ходулочник), чоботар (шилодзьобка), серед рослин водяний горіх (чилім, рогульник астраханський). Мисливські види — кабан. Найпоширенішими ґрунтами в межах заказника є глинисті з вкрапленнями дрібнозернистого піску та ракушняку, місцями повністю піщані. По берегам проток зростає верба біла, на високих місцях — тополя та ясен. У нижньому ярусі поширені ожина, їжачка пряма (Spargánium eréctum), бульбокомиш морський (Bolboschoenus maritimus), сусак зонтичний, стрілиця, частуха подорожникова (Alisma plantago-aquatica), комиш озерний та комиш тригранний, пирій повзучий, рогіз вузьколистий, очерет.

Екологія[ред. | ред. код]

Задачами роботи заказника є:

  • збереження та відтворення об'єктів тваринного і рослинного світу, а також збереження середовища їхнього проживання та підтримка цілісності угрупувань, що склались на території, що входить у межі заказника;
  • доведення чисельності кабана до оптимальної, яка б задовольнила розселення у прилеглих до заказника угіддях;
  • проведення біотехнічних заходів з ціллю створення найнадійніших умов проживання об'єктів тваринного світу, що охороняються;
  • забезпечення встановленого режиму охорони рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин;
  • систематичне проведення облікових робіт, науково обґрунтоване регулювання чисельності мисливських тварин в установленому порядку;
  • співпраця у проведенні науково-дослідницьких робіт без порушення встановленого режиму заказника;
  • пропаганда серед населення задах охорони навколишнього середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]