Житник Володимир Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Житник Володимир Костянтинович
Житник Володимир Костянтинович.jpg
Народився 28 листопада 1938(1938-11-28)
Диканька (чи Великі Будища)
Помер 17 листопада 2010(2010-11-17) (71 рік)
Діяльність перекладач
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Вчене звання кандидат філологічних наук
Науковий ступінь кандидат філологічних наук
Нагороди Премія імені Максима Рильського

Житник Володимир Костянтинович (Костьович)[1] (нар. 28 листопада 1938 — пом. 7 листопада 2010) — мовознавець, перекладач, поет, кандидат філологічних наук, доцент.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Диканька (за документами у селі Великі Будища) на Полтавщині. У Великих Будищах у сільській школі працювали його батьки: Житник Костянтин Порфирович (21.V.1917 — 27.VIII.1990; поет, драматург, перекладач, журналіст[2]) та Житник (Юрченко) Наталія Іванівна (нар. 10.ІХ. 1919).

1956 року вступив у Київський державний університет імені Тараса Шевченка на філологічний факультет, відділення української мови та літератури. Його додатковою спеціалізацією були чеська мова та література

Після навчання (1961–1964) працював вчителем української мови та літератури у Рудосількій середній школі (с. Руде Село Володарського району Київської області). У 1964–1965 роки був редактором видавництва дитячої літератури «Веселка», яке ще в 1964 році мало назву «Дитвидав».

1964 року відбувся перекладацький дебют Володимира Житника. Його переклади було надруковано в антологіях «Чеська поезія» та «Словацька поезія». 1967 року випустив першу поетичну збірку — «Зелений вітер».

З 1965 до 1968 року був аспірантом кафедри слов'янської філології філологічного факультету Київського університету. В жовтні 1973 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Розвиток поетичної майстерності Антоніна Сови» та отримав вчений ступінь кандидата філологічних наук.

1974 року вийшла друга поетична збірка — «Причали».

З 1968 до 1994 був викладачем кафедри слов'янської філології Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1968–1975 — асистент, 1975–1978 — старший викладач, 1978–1995 — доцент).

З 30 травня 1980 був членом Київської міської організації (Національної спілки письменників України). Деякий час також завідував секцією перекладачів Спілки письменників України

З 1994 року викладав у Національному університеті Києво-Могилянська академія. 1994–2001 був завідувачем кафедри української мови, потім до 2008 року — доцентом цієї кафедри, а 3 останні роки життя — доцентом кафедри загального і слов'янського мовознавства.

У 1994–1995 роки був лектором української мови на філософському факультеті Карлового університету (Прага, Чехія) та лектором історії української літератури на філософському факультеті Університету Масарика (Брно, Чехія).

Автор понад сотні наукових статей. Перекладач із 14 мов (понад 300 творів 56 авторів). Зокрема, переклав українською студентський гімн «Gaudeamus». Найбільше перекладав з чеської, словацької та польської мов.

1998 року отримав премію імені Максима Рильського за «переклади з чеської творів П. Безруча, Ї.Волькера, З. Бездєкової та переклади останніх років, опубліковані в пресі»[3].

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • Поезія Антоніна Сови (розвиток поетичної майстерності). — К., Вища школа, 1975 р.
  • Т. Г. Шевченко в слов'янських перекладах (Традиції і перспективи)
  • Наукові основи персональної текстології (На матеріалі творчості Т. Г. Шевченка)
  • Чеські і словацькі будителі та українські києвомефодіївці (концепції розвитку слов'янських народів, їх мов і літератур)
  • Slovenska literatura na Ukrajine

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Також любив представлятися як «Володимир Костьович» Володимир Житник представлявся Костьовичем
  2. Призабуті сторінки великого подвигу. Архів оригіналу за 17 грудень 2014. Процитовано 17 грудень 2014. 
  3. Літературна премія ім. М.Рильського (Сайт Сергія Снігура.

Джерела[ред. | ред. код]