Перейти до вмісту

Життя Пі (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Життя Пі
Life of Pi
Офіційний український постер
Жанрпригоди
драма
РежисерЕнг Лі
ПродюсерЕнг Лі
Джил Неттер
Девид Вомарк
СценаристДевід Мегі
Янн Мартель (роман)
На основіЖиття Пі
У головних
ролях
Сурадж Шарма
Ірфан Хан
Рейф Сполл
ОператорКлаудіо Міранда
КомпозиторМайкл Данна
Кінокомпанія20th Century Fox
Haishang Films
Rhythm and Hues
Дистриб'ютор20th Century Fox, InterCom[1] і Netflix
Тривалість127 хвилин
Моваанглійська
французька
тамільська
КраїнаСША США
Рік2012
Дата виходуСША 28 вересня 2012
Україна 1 січня 2013
Кошторис120 млн дол.
Касові збори393 млн дол.
IMDbID 0454876
CMNS: Життя Пі у Вікісховищі
Q: Життя Пі у Вікіцитатах

«Життя Пі» (англ. Life of Pi) — пригодницька драма режисера Енга Лі[2] у форматі 3D. Стрічка знята за однойменним романом Янна Мартеля, опублікованим у 2001 році. Прем'єра відбулася на Нью-Йоркському кінофестивалі 28 вересня 2012. У широкий прокат у США фільм вийшов 21 листопада 2012, в Україні — 1 січня 2013. Американський інститут кіномистецтва назвав фільм однією з десяти найкращих кінокартин року[3].

Сюжет

[ред. | ред. код]

Чоловік, на ім'я Пі розповідає письменникові Яннові Мартелю неймовірну історію про свої пригоди після того, як корабель, на якому він плив із батьками, затонув. Коли йому було 15 років, батько — директор зоопарку — вирішив, що родині доведеться виїхати з Індії, забравши з собою половину тварин, і продати їх у Канаді, щоб почати нове життя. На четвертий день після стоянки в Манілі судно потрапило в шторм, і Пі був єдиним, кому вдалося врятуватися на шлюпці. Після закінчення шторму Пі усвідомлює, що в шлюпці, крім нього, є ще кілька тварин з корабля: гієна, зебра, орангутан Апельсинка і тигр Річард Паркер. Починається боротьба за виживання і врешті Пі залишається в човні наодинці з тигром. На їхньому шляху зустрічаються риби, медузи, кити і загадковий острів заселений сурикатами, що полює на все живе і схожий на венерину мухоловку. Після довгих поневірянь шлюпку прибило до берега у Мексиці і тигр покидає Пі, так з ним і не попрощавшись. Знесиленого хлопця знаходять люди. Пізніше в лікарні його відвідують представники японської компанії власника судна, але вони не вірять у його фантастичну історію, і він змушений їм розповісти більш правдоподібну, але набагато похмурішу версію того, що сталося. Все закінчується тим, що Пі приходить до висновку, що його батько мав рацію, і тварина — не друг людини. Він пропонує письменникові історію на вибір.

У ролях

[ред. | ред. код]

Український дубляж

[ред. | ред. код]
  • Українську версію створено у 2012 році творчим колективом компанії Postmodern для компанії 20th Century Fox і компанії Ukrainian Film Distribution.
  • Переклад і укладка тексту: Ірини Яценко
  • Режисер дубляжу: Костянтин Лінартович
  • Звукорежисер: Максим Пономарчук
  • Менеджер проєкту: Ірина Туловська
  • Ролі дублювали: Станіслав Туловський, Роман Чорний, Дмитро Лінартович, Григорій Герман, Кирило Лепьошкін, Ірина Яценко, Максим Пономарчук, Микола Боклан, Костянтин Лінартович, Владислав Туловський та інші.

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
  • 2013 — 11 номінацій на премію «Оскар»: найкращий фільм (Енг Лі, Джил Неттер, Девид Вомарк), режисура (Енг Лі), адаптований сценарій (Девід Мегі), операторська робота (Клаудіо Міранда), монтаж (Тім Скуайрс), музика (Майкл Данна), пісня (Майкл Данна, Бомбей Джайши, «Pi's Lullaby»), робота художника (Девід Гропман, Анна Піннок), візуальні ефекти, запис звуку, звуковий монтаж[8]. Виграв чотири:
    • Найкраща режисерська робота
    • Найкраща операторська робота
    • Найкраща музика до фільму
    • Найкращі візуальні ефекти
  • 2013 — 9 номінацій на премію BAFTA: найкращий фільм (Енг Лі, Джил Неттер, Девид Вомарк), режисура (Енг Лі), адаптований сценарій (Девид Мегі), операторська робота (Клаудіо Міранда), монтаж (Тім Скуайрс), музика (Майкл Данна), робота художника (Девід Гропман, Анна Піннок), візуальні ефекти, звук.
  • 2013 — 3 номінації на премію «Золотий глобус»: найкращий фільм — драма, найкращий режисер (Енг Лі), найкраща оригінальна музика (Майкл Данна).
  • 2013 — 2 номінації на премію «Енні» за найкращу анімацію персонажа (персонажі «Тигр» і «Орангутан»).

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • У 2000-ні роки на місце режисера претендували М. Найт Шамелен (M. Night Shyamalan), Альфонсо Куарон і Жан-П'єр Жене[9][10][11].
  • Режисер вирішив замінити Тобі Магвайра, який спочатку повинен був зіграти роль Письменника у фільмі, на Рейфа Сполла. Енг Лі визнав Тобі занадто відомим актором, здатним відвернути увагу глядачів від виконавців інших ролей.[7]
  • Консультантом фільму виступив Стівен Каллахен — відомий американський мореплавець, який врятувався з затонулого судна, провівши на самоті у відкритому морі 76 діб. Він також виготовив для героя фільму снасті для ловлі риби.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://nmhh.hu/dokumentum/198182/terjesztett_filmalkotasok_art_filmek_nyilvantartasa.xlsx
  2. Ang Lee circles 'Life of Pi' film [Архівовано 29 грудня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. AFI MOVIES OF THE YEAR – OFFICIAL SELECTIONS. Американський інститут кіномистецтва. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 26 грудня 2012. (англ.)
  4. Newcomer Suraj Sharma Cast as Lead in Ang Lee's LIFE OF PI. Архів оригіналу за 29 листопада 2012. Процитовано 21 січня 2013.
  5. а б в Trio join 'Life of Pi' cast. Архів оригіналу за 15 грудня 2010. Процитовано 21 січня 2013.
  6. Tabu to play Irrfan's mother in 'Life of PI'. Архів оригіналу за 25 січня 2013. Процитовано 21 січня 2013.
  7. а б Tobey Maguire Cut From Oscar Contender 'Life of Pi' — The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 28 січня 2013. Процитовано 21 січня 2013.
  8. Антон Трофимов (10 января 2013 г.). Дев'ять головних фаворитів премії «Оскар-2013». Forbes (російською) . forbes.ru. Архів оригіналу за 22 січня 2013. Процитовано 14 січня 2013. (рос.)
  9. 'Pi' in sky at Fox 2000. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 22 січня 2013.
  10. Inside Move: New baker for Fox's 'Pi'. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 22 січня 2013.
  11. Jeunet gets piece of 'Pi'. Архів оригіналу за 29 грудня 2012. Процитовано 22 січня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]