Жлудкин Хведір Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жлудкин Хведір Іванович
09 УНР 30-03-1920 Сотник.svg Сотник
Загальна інформація
Народження 1 серпня 1890(1890-08-01)
Київ
Смерть 1962(1962)
Прага
Національність українець
Військова служба
Роки служби 19191920
Приналежність Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Вид ЗС Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Формування Запорозький корпус
Війни / битви Перша світова війна

Радянсько-українська війна

Жлудкин Хведір Іванович (*1 серпня 1890, Київ — †1962, Прага) — військовий, громадський і театральний діяч, повстанець, колекціонер, дитячий письменник, помічник режисера Кам'янець-Подільського державного театру, помічник секретаря і секретар фінансової комісії Міністерства фінансів УНР, помічник начальника Культурно-освітнього відділу та завідувач друкарні 6-ї Січової дивізії в таборах Олександрів-Куявський і Щипйорно; сотник Армії УНР.

Біографія[ред. | ред. код]

У «Curriculum vitae» писав:

“Освіту одержав у Київі в 3-й гімназії, де здав іспит на атестат дозрілости в 1909 році. В тому ж році по конкурсному іспиту був принятий до Київського Политехникуму на Механичний відділ. В 1912 році з огляду на скрутний матеріальний стан, необхідности по смерти батька утримувати родину з 5 душ та давати освіту двом братам, примушений був полишити политехникум та вступити до Київського Университету на Правничий факультет й вступити на службу до Київської Мійської Управи на Квартирно-Воїнському відділу на посаду канцеляриста. На протязі служби в Управі займав посади: пом. діловода, завідуючого відділами Квартирно-Воінським та Жилищним. В 1914 році перейшов на службу до Київського Окружного Управління по кватирному задоволенню військ. З 1915 року по грудень 1917 р. був на фронті. Приймав участь в українізації 6-го Корпуса. З 1918 по 19 рік служив у Київі Мійській Управі та одночасно в Молодому театрі. В 1918 році приймав участи у повстанні проти москалів у Курені смерти та Вільному козацтві, а також проти гетьмана по оголошенню федерації, яко член революційного комитету Лук’янівського раіону. З січня 1919 року вступив до Армії У.Н.Р. в Синю дивізію, де перебував до грудня 1919 року, коли, хорий на тиф, був залишений в Кам’янці на Поділлю. В лютому 1920 року яко инвалид був звільнений з військової служби. З лютого по липень 1920 р. служив у Експедиції Заготовки Державних Паперів яко лічильник, доглядач, завідуючий лито-графичною майстернею та пом. завідуючого літограф, відділом. По евакуації Експедиції служив у Державному Театрі в Кам. на Поділлі яко пом. режисера. З грудня 1920 року служив у Міністерстві Фінансів У.Н.Р. по Финансовій Комиссії на посаді пом. Секретаря та Секретаря. З липня 1921 року відкомандирувався до 6-ої Січ. Стр. див. яко культ.-освіт. Робітник, де перебуваю до сього часу. 15 вересня 1923 р., таб. Щипіорно”.

У січні 1919 розлучився з дружиною, а 10 травня 1920 взяв шлюб із Неонілою Семенівною Гайчук, 23, дочкою помічника столоначальника Подільської казенної палати. Разом із дружиною хворів на туберкульоз. Мав дитину.

2 червня 1922 в таборі Щипйорно створено Українське товариство «Мистецтво», в письменницькій секції якої працював Х. Жлудкин.

Власник «чи не найбільшої на еміграції» збірки українських театральних п'єс.

У 1930-х роках — співробітник газет і журналів для дітей, автор оповідань для дітей, упорядник дитячих казок різних народів.


Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія українознавства. Перевидання в Україні. — Львів: НТШ у Львові, 1993. — Т. 1. — С. 336.
  • Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч. 1. — Прага, 1942, — Студії Музею Визвольної боротьби України. — Т. 1. — С. 241.
  • Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції. 1919—1939. Матеріали, зібрані С. Наріжним до частини другої. — Київ: в-во ім. О. Теліги, 1999. — С. 57.
  • ЦДАВО України. — Ф. 3795. — Оп. 1. — Спр. 1072. — Арк.74 — 75, 86 -87 зв., 90 — 91, 95, 105, 125—125 зв.