Жмеринка (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жмеринка
Жмеринська дирекція
станція
Zhmerinka Railway station P1540058.jpg
Вокзал станції Жмеринка
Розташування
Адреса Жмеринка, вул. Б. Олійника, 1
Координати 49°02′02″ пн. ш. 28°06′43″ сх. д. / 49.033888888916777660° пн. ш. 28.11194444447177787° сх. д. / 49.033888888916777660; 28.11194444447177787Координати: 49°02′02″ пн. ш. 28°06′43″ сх. д. / 49.033888888916777660° пн. ш. 28.11194444447177787° сх. д. / 49.033888888916777660; 28.11194444447177787
Структура
Структура Жмеринська дирекція
Платформ 3
Тип платформ бічні, острівні
Колій 6 пасажирських та 3 вантажні
Час роботи цілодобово
Послуги
Транспортні Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу
Супутні Автобус Таксі Таксофон Автостоянка Кафе Аптека
Історія
Відкрито 1865 (156 років)
Електрифіковано 1977
Будівля
Архітектор З. І. Журавський, В. Риков, І. Беляєв
Стиль історизм
Поверхів 2
Інша інформація
Власник Південно-Західна залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 330009
Код Експрес-3 2200270
Мапа
Жмеринка на Вікісховищі

Жме́ринка — вузлова сортувальна станція Південно-Західної залізниці.

Розташована в однойменному місті Вінницької області. Споруда вокзалу центральної станції міста Жмеринка — головна пам'ятка міста Жмеринка, пам'ятка архітектури місцевого значення. Один із найгарніших вокзалів України, що неодноразово входив до списку 15 найгарніших.[1][2][3]

Загальні дані[ред. | ред. код]

Офіційна адреса Жмеринського залізничного вокзалу: вул. Бориса Олійника, 1, м. Жмеринка (Вінницька область) — 23100, Україна.

Перша будівля вокзалу була споруджена під час будівництва залізничної лінії «Київ — Балта», яким керувала французька компанія Де-Врієр і Ко на чолі з капіталістом Фільолем.[4][5]

Другу будівлю зведено в період 18991904 років, а проєкт складено в 1893 р. і ухвалено в 1898 р.[5] Автори — архітектори З. І. Журавський і В. М. Риков (автор первинного проєкту).

Жмеринський залізничний вокзал є величною будівлею зі складним плануванням, фасади якої виконані в стилі історизму, а інтер'єри, що виконані на початку 1900-х років витримані в стилі модерну. Також у стилі модерну виконані павільйони підземного переходу, який також влаштований на початку ХХ ст.

Економічні зв'язки, напрямки залізничного сполучення[ред. | ред. код]

Зі станції Жмеринка є залізничне сполучення в чотирьох напрямках:

Вокзал[ред. | ред. код]

Фото вокзалу, 1913

Жмеринська залізнична станція, заснована 1865 року між селами Велика і Мала Жмеринка на місці дубового пралісу в зв'язку з будівництвом залізниці Київ — Балта (18651870 роки) визначила наперед розвиток Жмеринки як залізничного селища, сприяла його зростанню й розширенню.

Рух поїздів залізницею Одеса — Жмеринка — Київ розпочався 8 червня 1870 року, а залізницею Жмеринка — Волочиськ — у вересні наступного, 1871 року, нарешті Жмеринка — Могилів-Подільський — 30 вересня 1892 року. Отже, Жмеринка стала великою вузловою станцією ще на початку 1890-х років, тому питання спорудження просторого вокзального приміщення виявилось доволі гострим.

На будівництво вокзалу були запрошені Валеріян Риков та Іван Беляєв, які щойно закінчили Петербурзьку академію мистецтв. Відтак, була спроєктована споруда, що за своїм типом нагадувала залізничний вокзал у баварському Мюнхені (так писала газета «Киевлянин»). Нагляд за будівництвом здійснював архітектор-будівничий І. Журавський, він не тільки взявся втілювати в життя проєкт Рикова, а значно доповнив його, фактично переробив на місці. Вокзал, зведений ним у вигляді корабля, що прямує до моря, став одним з найкращих у Російській імперії, до прикладу один з тогочасних описів будівлі:

« «Фасад выдержан в греческо-римском стиле... площадью 117 кв. сажен, вдвое больше Казатинского. Стены отделаны в стиле ренессанса с уборкой колоннадами, отдельный небольшой (царский) зал с особым выходом на платформу. Этот зал предназначен для высокопоставленых лиц. Главное здание и тоннели обойдутся приблизительно в 300 тыс. рублей, платформы и перекладка путей в 100 тыс. рублей.» «

Збереглися свідчення, що коли російський цар Микола II приїхав подивитись на новий вокзал, то першими його словами були слова: «Вот сукин сын». Журавський, начебто, чув ці слова і сприйняв їх як незадоволення монаршої особи його роботою, через що наклав на себе руки — застрелився. А імператор, буцімто, насправді був у захваті від творіння талановитого архітектора-будівельника[6].

Насправді, ця історія про загибель зодчого є легендою — згідно із адресним довідником «Весь Киев» на 1913 рік — тобто майже через десятиліття після завершення будівництва вокзалу, Зіновій Журавський продовжував працювати архітектором технічного відділу Управління Південно-Західних залізниць.

Для перевезення пасажирів і вантажів вокзал та станція «Жмеринка» відкрилися 1 вересня 1904 року (за старим стилем). З цього приводу в Санкт-Петербурзі в журналі «Зодчий» у вересні 1904 року було розміщене повідомлення: «Первого сентября текущего года на станции Жмеринка был открыт и освящен величественный вокзал в виде корабля».

Один з павільйонів підземного переходу в стилі модерн

Спорудження Жмеринського залізничного вокзалу, який невдовзі обріс інфраструктурою — церквою, пересильною в'язницею і, звичайно, численними обслуговуючими закладами, в тому числі і шинками, позитивно позначилось на розвиткові містечка.

Під час громадянських заворушень в Україні 1920-х років у приміщенні вокзалу деякий час містився штаб Григорія Котовського.

За СРСР на залізничній станції Жмеринка було збудовано низку додаткових приміщень, переходів тощо. Однак зберегти цілісність будівлі вокзалу в радянський час не вдалося — на привокзальній площі для потреб і зручності громадського і приватного транспорту, був прибраний збудований у комплексі фонтан, а в залах після ремонтів зникли ліпні прикраси, картини та позолота на стелях, також із так званої «царської кімнати» (де, за переказами, перебував Микола II) — великий круглий стіл, обтягнутий зеленою тканиною. Вже за незалежної України (від 1991 року) в умовах економічних труднощів підтримувати бодай задовільний стан величної вокзальної споруди взагалі стало важко, і лише у 2-й половині 2000-х років здійснено низку заходів для упередження подальшої руйнації споруди[7].

Протягом 2011—2013 років відбулася повна реставрація вокзалу[8]

З 2001 по 2011 роки на вокзалі стояв пам'ятник Остапу Бендеру в образі актора Сергія Юрського, але в процесі реконструкції 2011 року його демонтували. На встановлення пам'ятника не було дозволу та він стояв на місці водопровідних мереж. Питання про повернення пам'ятника, який містяни вважають одним з символів міста, було відкрите аж до 2019 року. До того ж він потребував відновлення[9]. Але все ж питання про повернення та відновлення пам'ятника було вирішене і 27 жовтня 2019 року у Жмеринці на привокзальній площі відбулося урочисте відкриття пам’ятника Остапу Бендеру.[10]

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

Рух потягів по станції Жмеринка
Маршрут сполучення Власник Примітки
Потяги далекого сполучення
011/012 Львів - Одеса Львівська залізниця
023/024 Москва - Одеса Одеська залізниця
025/026 Одеса - Рахів/Ужгород Одеська залізниця
035/036 Одеса - Перемишль Одеська залізниця
047/048 Кишинів - Москва CFM
057/058 Ковель - Одеса Львівська залізниця
065/066 Москва - Кишинів МЖД
069/070 Маріуполь - Львів Донецька залізниця
085/086 Львів - Новоолексіївка Львівська залізниця
093/094 Мінськ - Одеса БЧ Влітку вагони безпересадкового сполучення до Гродно, Вітебська, Могильова
095/096 Черкаси - Львів Одеська залізниця
107/108 Одеса - Ужгород Одеська залізниця
109/110 Львів - Херсон Львівська залізниця
111/112 Харків - Львів Південна залізниця
119/120 Запоріжжя - Львів Придніпровська залізниця
131/132 Одеса - Вінниця Одеська залізниця Колись ходив до Житомира
135/136 Чернівці - Одеса/Білгород-Дністровський Львівська залізниця Влітку ходив до Білгорода-Дністровського
145/146 Київ - Березине/Ізмаїл Південно-Західна залізниця Вагон безпересадкового сполучення на Березине
167/168 Львів - Одеса Львівська залізниця Курсує складом потяга № 012/011
341/342 Кишинів - Москва CFM
361/362 Кишинів - Санкт-Петербург CFM
757/758 Київ - Могилів-Подільський Південно-Західна залізниця Вагони безпересадкового сполучення
763/764 Київ - Одеса Українська залізнична швидкісна компанія
769/770 Київ - Кам'янець-Подільський Південно-Західна залізниця
771/772 Київ - Хмельницький Південно-Західна залізниця
867/868 Київ - Жмеринка Південно-Західна залізниця
Приміські потяги
6302/6303/6310/6311 ЖмеринкаКозятин Південно-Західна залізниця
6307 КозятинРахни
6313/6314/6315/6316/

6320

ЖмеринкаВапнярка
6318 Жмеринка - Рахни
6321/6322/6357/6358/

6359/6360

ЖмеринкаГречани
6333/6334/6335/6336 ЖмеринкаМогилів-Подільський

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Топ-9 найоригінальніших українських вокзалів - Подорожі - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Процитовано 2016-11-17. 
  2. Ворота міста або найкрасивіші вокзали України. Рідна країна. Процитовано 2016-11-17. 
  3. IProAction, Overia &. 15 найкрасивіших залізничних вокзалів України. Украина. Процитовано 2016-11-17. 
  4. Магистраль - Великий початок. magistral-uz.com.ua. Архів оригіналу за 2016-09-19. Процитовано 2016-08-18. 
  5. а б Історія Жмеринки. zhmerinka.at.ua. Процитовано 2016-08-18. 
  6. Жмеринський залізничний вокзал Архівовано 19 червень 2017 у Wayback Machine. на віртуальний прес-центр Укрзалізниці Архівовано 10 квітень 2012 у Wayback Machine.
  7. На ремонт вокзалу у Жмеринці витратять півмільйона гривень // повідомл. за 27 грудня 2007 року на Gazeta.ua «Останні новини»
  8. В Жмеринці урочисто відкрито відреставрований вокзальний комплекс]
  9. http://real-vin.com/i-o-mera-zhmerinki-eduard-krajnik-pos, — Новости Винницы, 25.12.2013 (рос.)
  10. Вінниця.info. https://www.vinnitsa.info. 

Джерела і посилання[ред. | ред. код]