Жовківський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Нестеровський район» перенаправляє сюди; див. також Нестеровський район (Росія).
Жовківський район
Zovkivskyi rayon gerb.png Жовківський район прапор.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Львівська область
Код КОАТУУ: 4622700000
Утворений: 1940
Населення: 109 365 (на 1.08.2013)
Площа: 1295 км²
Густота: 84.2 осіб/км²
Тел. код: +380-3252
Поштові індекси: 80300—80383
Населені пункти та ради
Районний центр: Жовква
Міські ради: 3
Селищні ради: 2
Сільські ради: 40
Міста: 3
Смт: 2
Села: 160
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 80300, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Жовква, вул. Львівська, 40, 61-566
Веб-сторінка: Жовківська райрада
Голова РДА: Ціолковський Степан Зіновійович
Голова ради: Швай Тадей Іванович

Жо́вківський райо́н — район Львівської області України з районним центром у місті Жовква.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Місто Жовква, яке 2003 року відзначило 400-річчя надання йому Магдебурзького права, знаходиться за 23 км на північ від Львова, біля підніжжя одного з крутих уступів Розточчя — гори Гарай.

Жовківський район розташований у північно-західній частині Львівської області і межує на півночі з Сокальським районом, на сході — з Кам'янко-Бузьким, на півдні з м. Львовом і Пустомитівським районом, на південному заході — з Яворівським і на північному заході — з Республікою Польща. Площа району в адміністративних межах становить 1294 км² або 5,9% території області.

На території району є 3 міста — Жовква, Рава-Руська, Дубляни, 2 селища — Куликів, Магерів, 160 сіл.

Природні умови[ред.ред. код]

Жовківщина знаходиться в межах Волино-Подільської височини. Південно-західна частина району є частиною Розточчя — горбистою височиною у вигляді вузького плато з типовим ерозійним рельєфом. Середня висота району над рівнем моря 250 м, найвища точка району знаходиться на території Розточчя в масиві Гарай — 393 м.

Корисні копалини району представлені покладами бурого і кам'яного вугілля, торфу, вапняків, гончарної глини, піску.

У Жовківському районі знайдено запаси коксівного вугілля, проводяться проектно-пошукові роботи, виконано роботи першого етапу «Геологічна оцінка» в рамках проекту будівництва нової шахти «Любельська-1» за участю іноземного капіталу.

Поблизу м. Жовква знайдені напірні сірководневі води з температурою на поверхні 39 градусів. Доцільні подальші пошуки та дослідження по використанню їх як термальних. Є джерела мінеральних вод.

Клімат антлантично-континентальний, характеризується високою вологістю (до 78%), м'якими зимами, теплим літом, без засух. Середня річна норма опадів становить 610—635 мм. Максимальна кількість опадів випадає у червні і липні, мінімум — узимку.

Найпоширенішими типами ґрунтів є: дерново-підзолисті, сірі опідзолені, дернові, лучні та болотні ґрунти.

Ліси займають 31 тис. га (23,4% території району). Основними породами дерев є сосна і дуб (понад 60% лісовкритої площі), бук (на Розточчі), граб, береза, вільха, ясен тощо.

Річки Жовківського району належать до басейну Західного Бугу — Рата з притоками Мощанка, Свиня, Желдець, Біла, а також допливи Полтви — Думниця і Яричівка. Загальна протяжність гідрографічної мережі району — 676,6 км.

Населення[ред.ред. код]

Загальна чисельність населення Жовківського району становить 108,3 тис. осіб, серед якого переважають сільські мешканці — 72,2 тис. або 66,7%, міське населення налічує 36,1 тис. або 33,3% (Жовква — 13,4 тис. ос., Рава-Руська — 8,0 тис., Дубляни — 9,8 тис., Куликів — 6,4 тис., Магерів — 2,4 тис. ос.).

Історія[ред.ред. код]

Історія Жовкви[ред.ред. код]

Кароль Ауер. Жовква. Ринкова площа

Місто Жовква — районний центр, є одним із малих міст, занесених до Списку історичних населених місць як унікальне і самобутнє місто України, має дуже багату історію, пов'язану з життям і діяльністю видатних історичних осіб кількох народів — українців, поляків, євреїв, росіян, вірмен, у тому числі гетьмана України Богдана Хмельницького, польського короля Яна ІІІ Собєського, російського царя Петра І.

Передісторія Жовкви починається з давньоруських часів. Поселення під назвою Винники, яке у кінці XVI ст. переросло в Жовкву, виникло на межі Звенигородського та Белзького князівств, через територію яких пролягали торгові шляхи зі сходу на захід, між містами Димошин (тепер Кам'янка-Бузька) та Щекотин (згадувався у Галицько-Волинському літописі ще у 1242 році, зараз село Глинськ Жовківського району), і з півдня на північ з Галича та Львова на Белз та Холм.

Після розпаду Галицько-Волинського князівства і захоплення його земель поляками в кінці XVI ст. (1588 р.) Винники стали власністю гетьмана Станіслава Жолкевського, який одержав королівський привілей на будівництво нового міста та право назвати нове місто Жовквою (1603 р.). Жолкевський заклав приватне місто-фортецю і власний родинний замок. 22 лютого 1603 року місту королівським привілеєм було надано Магдебурзьке право, і за ним закріплялася назва «Жовква», як почесна відзнака заслуг роду Жолкевських перед короною.

Місто побудоване в кінці XVI — на початку XVII ст. Своєму розквіту, мистецьким і культурним досягненням Жовква завдячує високим ідеям Ренесансу, закладеним при її будівництві, та високому рівні майстерності її будівничих. Жовква побудована за участю відомих архітекторів — італійців Паоло де Дукато Клеменсі (знаний як Петро Щасливий) та Паоло Домінічі. Для розпланування міста-фортеці з замком була застосована концепція «ідеального міста», вдало пристосована до умов рельєфу місцевості, існуючих доріг та забудови. Містобудівний комплекс Жовкви є унікальним як єдине добре збережене «ідеальне» місто-резиденція кінця XVI ст. в Україні, а також як надзвичайно рідкісний тип планування серед близько 200 збережених ідеальних міст Європи. До його складу входять 2 пам'ятки містобудування («місто в мурах» та Львівське передмістя), на яких компактно розташовано 55 пам'яток архітектури державного і регіонального значення з більш як сотнею пам'яток мистецтва в них. Серед них: замок кінця XVI ст., значна частина оборонних мурів та дві брами міста, чотири монастирські комплекси з церквами, парафіяльний костел початку XVII ст., дві дерев'яні церкви початку XVIII ст., оборонна ренесансна синагога — одна з найбільших у Європі, житлові кам'яниці з відкритими арковими галереями. Важливою рисою є те, що історичний центр міста зберіг функції загальноміського центру.

У місті Жовкві створено Державний історико-архітектурний заповідник. Враховуючи особливу наукову, мистецьку та історичну цінність і з метою збереження та відновлення унікального комплексу пам'яток Жовкви, в 1998 році Національний комітет ICOMOS визначив Жовкву одним з претендентів від України на включення до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В 1999 році жовківська синагога включена в перелік 100 світових пам'яток, які знаходяться в загрозливому стані (програма Фонду Світових Пам'яток).

У період свого найбільшого розквіту (друга половина XVII — початок XVIII ст.) місто перебувало в центрі європейських подій, вважалося одним із найкрасивіших приватних міст-резиденцій Європи, осередком мистецтв, книгодрукування та релігійного життя. На той час це невелике місто нараховувало п'ять великих монастирських комплексів, єврейський релігійний центр з духовною школою та двома синагогами, мало гармонійну забудову, паркові ансамблі. Жовківська школа живопису і різьби відіграла провідну роль у становленні бароко на західно-українських землях в XVIIXVIII ст. У місті працювали та творили скульптори Андреас Шлютер та Стефан Шванер, вихованці Римської академії Св. Луки Юрій Шимонович та Мартіно Альтамонте, художники Іван Руткович, Йов Кондзелевич, Василь Петракович, Дем'ян Роєвич, Василь Сакович і десятки інших художників та різьбярів.

Політичний та релігійний діяч, ректор Києво-Могилянської Академії Феофан Прокопович, побувавши в Жовкві писав: «Жолква — город, хоть и мал собой, однако славен стал… Палаты превеликие, каменные, несколько сот изб в себе имущих и как делом архитектурским, так украшенные различными живопишескими картинами и шпалерами и иными дивными уборами зело велеколепные».

Історія району[ред.ред. код]

Історія формування Жовківського району бере свій початок з утворення в 1880 році Жовківського повіту в межах австро-угорської монархії, що охоплював 74 громади. А вже у 1881 році на території повіту були проведені перші вибори Жовківської повітової ради.

На початок Першої світової війни у Жовківському повіті активно діяли Народний Дім, філії «Просвіти», Руського Педагогічного Товариства, «Сільського господаря», військових організацій «Січові Стрільці», «Сокіл», «Пласт».

Згідно з адміністративно-територіальним поділом і переписом у 1931 році у Жовківському повіті було 3 міських та 9 сільських гмін, 68 сільських громад, всього — 288 населених пунктів.

Жовківський повіт у своїх межах проіснував до початку 1940 року. Після з'єднання західно-українських земель з Українською РСР був змінений і адміністративний поділ. Саме тоді на території Жовківського району організовано три райони: Великомостівський, Куликівський і Жовківський. У цей час до Жовківського району входило 16 сільських рад.

Друга світова війна залишила слід в історії району, оскільки з цим періодом пов'язана діяльність осередків Організації Українських Націоналістів та боївок Української Повстанської Армії, що активно діяли в межах району до 1954 року.

Зі зміною назви Жовкви на Нестеров (на честь російського військового льотчика П. Нестерова) в 1951 році, змінено також назву Жовківського району на Нестеровський район.

У 1958 році Нестеровський район в існуючих межах охоплював 1 міську й 11 сільських рад.

У 1991 році Нестеровському району повернено колишню назву — Жовківський район, який на сьогодні охоплює 3 міські ради: Жовківську, Дублянську, Рава-Руську, 2 селищні та 40 сільських рад.

Господарство[ред.ред. код]

Територіально-господарський комплекс Жовківського району спеціалізується в основному на виробництві хлібобулочних та кондитерських виробів, масла тваринного, твердих сирів, меблів, взуття, поліграфічної продукції, запчастин для автомобілів, дорожньої техніки, обладнання для доріг, лісозаготівлі і переробці деревини, виробництві сільськогосподарської продукції та її переробці.

Питома вага у Львівській області за обсягом промислової продукції становить 1,5%, за обсягом валової продукції сільського господарства 7,8%.

У районі налічується 25 промислових підприємств, з них 9 харчопереробних, 5 деревообробних, 5 металообробних, 2 поліграфічних підприємства тощо.

У районі функціонує 34 агроформування, 108 фермерських господарств.

Крім цього, в районі працює потужний приватний сектор (понад 22,3 тис. селянських господарств). Питома вага продукції, яка виробляється у приватному секторі становить біля 90,0%.

Протягом останніх років активно розвивається сфера бізнесу. У районі здійснюють діяльність 449 малих підприємств та 2279 приватних підприємців.

Підприємства[ред.ред. код]

Кількість економічних суб'єктів
Галузь У районі В області
Промисловість 25 6693
Сільське господарство, лісництво і рибальство 141 3 053
Будівництво 9 2 496
Торгівля 412 12 553
Громадське харчування, ресторани, бари 72 1 917
Готелі, туристичні заклади 3 1 917
Транспорт 7 1 731
Сфера фінансів 5 702
Діяльність у сфері нерухомості 1 488
Громадські організації 46 7 527
Освіта 77 2382
Охорона здоров'я 62 1 583
Інші послуги 270 7527
Провідні підприємства
Назва Місце розташування Галузь
ТзОВ «М’ясопереробне підприємство «Інтеркомерс» смт. Куликів харчопереробна
ДП «Рава-Руський спиртзавод» м. Рава-Руська харчопереробна
ВАТ «Рава-Руський маслозавод» м. Жовква харчопереробна
СП «Етрус» м. Дубляни харчопереробна
СП «Мультівіта» м. Жовква харчопереробна
ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» м. Рава-Руська деревообробна
Жовківський безалкогольний цех м. Жовква харчопереробна
СП «Агродерев» м. Рава-Руська деревообробна
Жовківський держлісгосп м. Жовква деревообробна
Рава-Руський держлісгосп м. Рава-Руська деревообробна
ВАТ "Завод «Шляхіндустрія» м. Жовква машинобудування
ВАТ "Завод «Автомат» м. Жовква машинобудування
ТзОВ «Ливарний завод» смт. Куликів металургія
Видавництво «Місіонер» м. Жовква поліграфічна
ТзОВ «Агроінвест» с. Сопошин металообробка
ДП «Ен Джі Метал Україна» смт. Куликів металообробка
ТзОВ «Гульдманн-Україна» смт. Куликів металообробка

Соціальна сфера[ред.ред. код]

У районі працює Рава-Руський ліцей, Рава-Руська гімназія, Львівський державний аграрний університет у Дублянах, де свого часу вчився Степан Бандера, 77 загальноосвітніх шкіл, в яких навчається до 16 тис. учнів. Функціонує 29 дошкільних закладів, в яких виховується біля 1600 дітей, Жовківський і Рава-Руський центри дитячої та юнацької творчості, дитячо-юнацька спортивна школа та районний дитячий оздоровчий табір «Росинка».

Медичну допомогу населенню району надають дві районні лікарні у м. Жовква та м. Рава-Руська, дві міські лікарні, шкірвендиспансер, 3 амбулаторії сімейної медицини, 12 амбулаторно-поліклінічних закладів, 59 ФАПів. У межах району функціонують чотири бази відпочинку та дитячо-молодіжний відпочинковий комплекс у с. Зіболки.

У районі працює 70 Народних домів, 74 бібліотеки, 10 колективів художньої самодіяльності носять почесне звання «самодіяльний народний». У містах Жовква, Дубляни діють дитячі школи мистецтв, у м. Рава-Руській — музична школа, у селищах Магерові, Куликові — філії цих шкіл.

У районі до послуг населення є 8 стадіонів з трибунами, 65 спортивних майданчиків, 57 футбольних полів, 7 стрілецьких тирів, 29 спортзалів, 13 майданчиків з гімнастичним обладнанням, 8 пристосованих приміщень для фізкультурно-оздоровчих занять, 2 приміщення для фізкультурно-оздоровчих занять з тренажерним обладнанням. Працюють дві дитячо-юнацькі спортивні школи, тенісний клуб «Олімп», шахово-шашковий клуб «Дебют», велосипедний клуб «Тандем», військово-патріотичний клуб «Лев», чотири футбольних клуби, діє Дитячо-юнацька футбольна ліга.

Значну роль в духовному розвитку особистості відіграють музеї, яких в районі є 8: музей історії Львівського державного аграрного університету, літературний музей ім. Л. Мартовича в с. Монастирок, музей історії в с. Любеля, музей історії Жовківської друкарні, літературний музей ім. А. Турчинської в смт. Куликів, музей історії Першої світової війни в с. Гійче, музей Степана Бандери в м. Дубляни, музей ім. Є. Коновальця в с. Зашків, який є філіалом Львівського історичного музею.

Пам'ятки архітектури та культури[ред.ред. код]

Готичний костел Св. Миколая, збудований у 1538 р.

Жовківщина багата пам’ятками історії, архітектури та культури. За кількістю пам’яток вона займає друге місце в області після Львова. Центр м. Жовкви має статус Державного історико-архітектурного заповідника.

Всього у районі нараховується: археологічних пам’яток — 27, пам’яток архітектури — 49, історичних — 82. Серед Жовківських пам’яток найвидатнішими є ансамбль костелу і монастиря домініканів у стилі бароко (1653 р.), Парафіяльний костел св. Лаврентія «Фара» (1606 р.), Жовківський замок (15941606 рр.), ренесансна синагога (16921700 рр.), дерев’яна Святотроїцька церква (1702 р.)

Серед інших архітектурних перлин Жовківщини найбільшу цінність мають дерев’яна церква Параскеви (1723 р.), у Крехові, ансамбль Крехівського монастиря (XVIIXVIII ст.), найдавніша на Галичині дерев’яна церква Св.Духа (1502 р.) у с. Потелич. Усі ці архітектурні пам'ятки мають загальноєвропейське значення, що робить їх об’єктами не тільки вітчизняного, а й міжнародного туризму.

Див. також[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Жовківщина багата не тільки визначними місцями, які пов'язані з історичними подіями, але і з життям і діяльністю видатних людей.

Деякі історики, зокрема І. Крип'якевич, С. Баронч, вважають, що Богдан Хмельницький народився в Жовкві і в одній з братських шкіл здобув початкову освіту, провів тут дитячі та юнацькі роки.

У місті жили і творили відомі художники XVIIXVIII ст. — Іван Руткович, Іван Пляхович, Дем'ян Раєвич, Василь Петранович та інші.

Високу оцінку забудові міста дав відомий політичний і церковний діяч Феофан Прокопович, який відвідав Жовкву в грудні 1706 року.

З Жовквою пов'язане і життя першого ігумена монастиря оо. Василіян митрополита Досифея.

В 18421845 роках в місті жив і працював історик Садок Баронч, автор праці «Пам'ятки міста Жовкви».

В Жовкві народився видатний український живописець Іов Кондзилевич (16641740).

Велику культурно-освітню діяльність проводили на Жовківщині братства, що діяли при церквах. Саме з Братським рухом тісно пов'язана діяльність уродженців с. Потелич визначних громадських та наукових діячів братів Лаврентія і Стефана Зизаніїв. Зокрема, Лаврентій Зизаній підготував для тогочасних педагогів «Лексис» (церковнослов'янсько-український словник) і «Граматику». Не менш відомим діячем був і Стефан Зизаній, який в 70-х роках XVI століття був обраний ректором Львівської міської школи.

Уродженцем с. Потелич був також ректор Київської братської школи (16211624 рр.), видатний освітній діяч, філософ та письменник Касіян Сакович (15781647 рр.).

Під час Першої світової війни в районі Жовкви проходили бої. Тут 8 вересня 1914 року російський військовий льотчик Петро Нестеров здійснив у повітряному бою перший таранний удар, збивши австрійський літак барона Розенталя. У цьому бою загинув і сам П. Нестеров.

У 19291934 роках в районі працював відомий вчений, історик Іван Крип'якевич, автор праць з історії України і міста Жовкви зокрема.

У с. Монастирок є літературно-меморіальний музей та могила українського письменника Леся Мартовича (18711916 рр.), який проживав в сусідньому с. Зубейки.

У с. Зашків народився полковник Української Народної Республіки, керівник корпусу Українських Січових Стрільців, засновник ОУН Євген Коновалець. Тут у 1991 році відкрито пам'ятник національному герою та садибу-музей.

З 1930 по 1933 рік в м. Дубляни на агрономічному факультеті навчався Провідник ОУН Степан Бандера. Зараз на його честь на корпусі колишньої академії встановлено меморіальну дошку, в Львівському державному аграрному університеті діє музей Степана Бандери, в жовтні 2002 року у м. Дубляни відкрито йому пам'ятник.

У с. Волиця Жовківського району народився видатний науковий діяч, літературознавець, академік Михайло Возняк (18811954 рр.) На його честь у с. Волиця школу названо його іменем.

У селищі Куликів народилась українська письменниця Агата Турчинська (19031971 рр.). Її ім'я носить середня школа, де відкрито меморіальний музей письменниці.

З селища Куликів походить народний артист України Богдан Ступка.

У с. Нова Кам'янка народилися кінорежисер Ярослав Лупій та його брат поет Олесь Лупій.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]