Жовтозілля Гаворта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Жовтозілля Гаворта
Senecio haworthii
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Жовтозілля (Senecio)
Вид:
Жовтозілля Гаворта (S. haworthii)
Біноміальна назва
Senecio haworthii
Синоніми

Cacalia tomentosa Haw.
Cacalia canescens Willd.
Cacalia haworthii Sweet
Kleinia haworthii (Sweet) DC.

Жовтозілля Гаворта або Хрестовник Гаворта[1] (Senecio haworthii Sch.Bip.)  — вид трав'янистих сукулентних рослин роду жовтозілля (Senecio) родини складноцвітих (Compositae) або айстрових (Asteraceae). Народні назви: афр. tontelbossie; шерстисте жовтозілля (англ. woolly senecio).

Опис[ред. | ред. код]

Senecio haworthii в природному середовищі
Senecio haworthii в Ботанічному саду Мюнхен-Німфенбург
Senecio haworthii в Боннському ботанічному саду
Листя Senecio haworthii

З багатьох видів сукулентних видів жовтозілля, одним з найкрасивіших є жовтозілля Гаворта. Має красиві циліндричні, соковиті листочки, вкриті блискучую сріблясто-білою повстю. Квітки яскраво-жовтого кольору зібрані в нерозгалужене суцвіття 80-110 мм завдовжки. В ботанічних садах стебла може досягати до 250 мм заввишки, але в природному середовищі зазвичай мають менший розмір.

Поширення й екологія[ред. | ред. код]

Жовтозілля Гаворта є одним з 300 видів жовтозілля, родом з Південної Африки[2]. Рослини цього виду зустрічаються на скелястих схилах поблизу гір у Малому Кару (Капська провінція Південно-Африканської Республіки) на висоті між 3000 і 4000 футами над рівнем моря. Вони здатні витримувати екстремальні посухи. Спека не є для них проблемою, вони досить комфортно почуваються при температурі + 40 °C. Витримують і достатній ступінь холоду — до 6 °С морозу.

Рослини цього виду вважаються під загрозою у своєму рідному середовищі існування.

Історія[ред. | ред. код]

Ніхто не знає точно, коли ця рослина була вперше виявлена, але в декоративному садівництві його вирощують з 1795 року. Цей вид спочатку був описаний англійським ботаніком Адріаном Гавортом в 1803 році як Cacalia tomentosa, видовий епітет tomentosa вказував на волохате, м'ясисте, циліндричне листя. Цю рослину він отримав від свого друга Бенджаміна Робертсона, який володів приватним ботанічним садом в Стоквеллі на південному заході Лондона, Англія. Коли цей вид був включений в рід Senecio німецьким лікарем і ботаніком Карлом Генріхом Шульцем Біпонтінусом в 1845 році (Bipontinus це латинізована назва батьківщини, щоб відрізнити його від іншого німецького ботаніка з таким же ім'ям — Карла Генріха Шульца Шульценштайна), він змінив видовий епітет до haworthii на честь самого Адріана Гаворта.

Утримання в культурі[ред. | ред. код]

Рослини цього виду люблять сонце і повинні залишатися на ньому як можна довше, протягом усього року. Як і всі сукуленти, Senecio haworthii також побоюється вологи, особливо в зимовий час. При поливанні краще не змочувати листя.

Жовтозілля Гаворта майже ніколи не продукує життєздатного насіння, але дуже легко розмножується живцями. Живці можна вкорінювати навесні або влітку у великозернистому річковому піску. Після відокремлення від материнської рослини живець має підсохнути протягом 2-3 днів.

Цей вид є досить невибагливим і виживе в різних ґрунтах, але найкраще росте в супісках. Ідеальний ґрунт тонкий, легкий і добре дренований. Його можна приготувати шляхом змішування ґрунту з рівною кількістю промитого річкового піску з додаванням перлиту або пемзи.

Рослини доцільно обрізати, оскільки з часом вони стають дуже витягнутими і мають непривабливий вигляд.

Для вирощування використовують теракотові горщики, які дозволяють показати цю рослину в її повній красі. Також можуть бути посаджені в саду чи серед каміння.

Senecio haworthii практично не чутливе до шкідників чи хвороб, однак, є ризик небажаного застою води, що викликає ураження грибком.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Rowley, G. D. 1994. Succulent Compositae. Strawberry Press, California. (англ.)
  • AFPD. 2008. African Flowering Plants Database — Base de Donnees des Plantes a Fleurs D'Afrique. (англ.), (фр.)
  • Gibbs Russell, G. E., W. G. M. Welman, E. Retief, K. L. Immelman, G. Germishuizen, B. J. Pienaar, M. Van Wyk & A. Nicholas. 1987. List of species of southern African plants. Mem. Bot. Surv. S. Africa 2 (1-2): 1-152 (pt. 1), 1-270 (pt. 2). (англ.)
  • Мария Тереза Делла Беффа. Кактусы и другие суккуленты: Справочник — М. ООО «Издательство АСТ», 2003.-335 с. ISBN 5-17-016773-3 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]